
- •3. Розвиток Афінської демократії у VII-V ст. До н.Е.
- •5. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму
- •6.Античні міста-держави в Північному Причорноморї
- •7. Іраномовні племена на території України в і тис. До н.Е. (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •8. Етногенез слов'ян. Розселення словянських племен на території України
- •9. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи
- •10. Римська імперія в і-іі ст.
- •11. Падіння Римської імперії та його наслідки
- •12. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку
- •15. Галицько-Волинське держава в хііі – на поч. ХіVст.
- •16. Хрестові походи - причини і наслідки, перебіг
- •17. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •18. Арабське завоювання Піренейського півострова
- •19. Українські землі в складі вкл
- •20.Утворення і розвиток Московської держави.
- •21. Гуситський рух: ідеологія та представники
- •22. Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля
- •23. Столітня війна: передумови, основні етапи, результати
- •25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки
- •26.Реформація та Контрреформація в Європі.
- •27. Політичний розвиток Польської держави в XV — в середині XVII ст.
- •28. Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої (до сер. 17 ст.)
- •29 Укр. Козацтво у 16 – першій пол. 17 ст. Запорізька Січ.
- •30. Тридцятилітня війна 1618-1648
- •III. Шведський період війни (1630-1635).
- •IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).
- •31. Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення
- •32. Українська культура у 16-17 ст.
- •33. Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького: причини, етапи, наслідки
- •34 Хмельниччина в українській історіографії
- •35 Укр. Землі у 2-й пол. 17 ст. «Руїна»
- •36. Гетьманщина на зламі хvii-XVIII ст. І. Мазепа
- •8 Липня 1709 р. Відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська Карла XII та і.Мазепи зазнали поразки.
- •2 Жовтня 1709 р. Мазепа помер.
- •37. Слобідська україна в 17-18 ст.
- •38. Політика російського царизму на українських землях у хvііі ст.: обмеження політичної автономії та ліквідація козацтва
- •41. Просвітництво: основні ідеї та представники
- •42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша
- •4 Липня 1776 р. Декларація була схвалена конгресом. Закінчився ко-лоніальний період - почалася істо-рія Сполучених Штатів Америки.
- •43. Французька революція кінця XVIII ст. - основні етапи, діячі та результати
- •44. Наполеонівські війни та їх наслідки
- •47. Національне Відродження слов'янських народів: основні етапи та діячі
- •49. Реформи 1860-х-1870-х рр. У Російській імперії
- •1861 Олександр іі видав маніфест яким скасував особисту кріпосну залежність селян.
- •50. Громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях др.. Пол.. Хіх ст.: москвофіли та народовці
- •51. Український національний рух в Надніпрянській Україні в наприкінці XIX – початку XX ст.
- •52. Система міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •53. Перша світова війна: основні етапи, причини, учасники
- •1916Р. "Верденська м'ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на р. Соммі.
- •54. Українські землі в роки і св (1914-1918)
- •55. Пари́зька ми́рна конференція. Версальська система договорів.
- •56. Революція і громадянска війна в Росії (1917-1921рр.)
- •57. Українська національна революція 1917-1921 рр.: - основні етапи, діячі, досягнення і прорахунки.
- •58. Українська революція 1917-1921 рр. У вітчизняній історіографії
- •59. Утворення зунр: українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •61. Голодомор 1932-1933р.
- •62. Західноукраїнські землі 1919–39-х рр.
- •63. Укр.. Культура в 20-30-х рр. XX ст.
- •65 Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •66. Суспільно-політичний розвиток Італії в міжвоєнне двадцятиріччя
- •67. Польща в міжвоєнні роки — еволюція політичної системи
- •Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря;
- •У Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит.
- •71. Корінний злам в ході Другої світової війни (1942-1943 рр.)
- •8 Січня внаслідок наступу Червоної Армії прорвано кільце блокади навколо Ленінграда. Блокада тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року — 872 доби.
- •73 Нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •74 Український нац. Рух в роки 2св і перші повоєнні роки
- •75. Український національно-визвольний рух 1940-х – 1950-х рр. У вітчизняній історіографії
- •77. Післявоєнний сталінський режим в україні (1945-1953)
- •1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 1950-х рр.
- •79. Укр. Дисидентський та правозахисний рух у 60-х – 70-х XX ст.
- •81. Утворення кнр. Внутр. Та зовні. Політика Китаю у 80-90-х рр.
- •82 Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •85 Нім. Питання у 2-й пол. 20 ст. Обєднання Німеччини.
- •86. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав
- •87. Розпад срср і здобуття Україною державної незалежності
- •88. Політичний розвиток України в 1991-2009
- •89 Причини та напрямки еміграції українців у 19-20 ст. Внесок українців у суспільне та культурне життя «нових батьківщин»
55. Пари́зька ми́рна конференція. Версальська система договорів.
Наміри головних держав-переможниць на конфе-ренції. Для підготовки мирних договорів з переможеними у Першій світовій війні країнами було прийнято рішення про скликання мирної конференції. Франція домоглась її проведення у своїй столиці.
У ній брали участь представники 27 країн, але домінуючу роль віді-гравали Франція (Ж. Клемансо), Великобританія (Лойд Джордж) і США(В.Вільсон).
18 січня 1919 р. роботу Паризької мирної конференції відкрив прем'єр-міністр Франції Ж. Клемансо. У ній брали участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Великобританія і США. На конферен-цію не було запрошено представників переможених країн і Росії, в якій тривала громадянська війна.
Обговорення мирних угоду з переможеними країнами виявило значні протиріччя між основними учасниками пе-реговорів.
Для США Перша світова війна означала кардинальну зміну їх становища у світі. Із боржника вона перетвори-лась у кредитора. Економічна могутність у роки війни зросла (національне багатство у 1914р. складало 192 млрд дол., а в 1920 р. —489 млрд дол.), країна створила могутню армію і флот. Але в середині держави точилась гостра дискусія щодо мети американської зовнішньої політики між прихильниками ізоляціонізму і прихильниками активної зовнішньої політики.
Президент країни Вільсон вважав, що зміна ролі США у світі дає їм шанс стати рятівниками світу і привнести у міждержавні стосунки нові принципи. Своє бачення цих принципів він висловив у " 14 пунктах", які було оприлюд-нено 8 січня 1918 р. Ними передбачалися:
1) відкриті мирні договори;
2) свобода судноплавства;
3) усунення економічних бар'єрів у торгівлі;
4) встановлення гарантій, що могли б забезпечити ско-рочення озброєнь;
5) справедливе врегулювання колоніальних питань;
6) визволення від німецької окупації російських тери-торій, а також надання Росії безперешкодної можливості визначати свій політичний розвиток і національну політи-ку, вступ у "співтовариство вільних націй";
7) визволення і відбудова Бельгії;
8) повернення Франції Ельзасу та Лотарингії, відбудо-ва окупованих районів Франції;
9) уточнення кордонів Італії відповідно до національних ознак;
10) надання автономії народам Австро-Угорщини;
11) визволення від німецької окупації території Руму-нії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря;
12) самостійне існування турецьких та автономія інона-ціональних частин Османської імперії;
13) створення Польської держави;
14) утворення Ліги націй.
Пропозиції Вільсона були близькими тим, хто прагнув створити більш справедливий і демократичний порядок, який би унеможливлював повторення світової війни. Але авторитет Вільсона всередині країни було сильно підірва-но, коли більшовики оприлюднили таємні угоди країн Антанти, про існування яких Вільсон нічого не знав. Це спричинило зміни в настроях американців, і на виборах до конгресу 1918р. республіканці, дотримуючись ізоляціоністського напряму у зовнішній політиці, здобули перемогу. Конгрес не ратифікував жодного з мирних договорів, укладених президентом.
Великобританія ще до початку мирної конференції до-сягла своєї головної мети у війні. Німецький флот перестав існувати. Англійські домініони встановили контроль над німецькими колоніями, а сама Англія — над частиною Османської імперії. Завданням англійської делегації на чолі з прем 'єр-міністром Д. Ллойд Джорджем було закріплен-ня вже досягнутого. Поряд із цим Англія виступила за повернення Франції Ельзасу і Лотарингії. При встановленні кордонів у післявоєнній Європі, на думку Ллойд Джор-джа, потрібно було виходити з принципу національного самовизначення. Головна умова післявоєнного устрою — забезпечення миру шляхом роззброєння і створення Ліги націй як інструменту миру. На відміну від Вільсона, Ллойд Джордж був досвідченим політиком і мав солідну опору в парламенті.
Проте не все в Англії складалося так оптимістично. Британська імперія втрачала колишню могутність: доміні-они домоглися більшої самостійності. Індії та Ірландії було обіцяно надати самоуправління; зі світового кредитора Англія перетворилась у боржника; економіка була ослаб-лена, фінанси і торгівля дезорганізовані. Ліквідувавши загрозу своїй військово-морській могутності з боку Німеч-чини, Англія із занепокоєнням спостерігала за швидким зро-станням американського флоту.
Франція більше за інші великі держави постраждала у війні. На її території велися бойові дії. Із кредитора кра-їна перетворилась у боржника. У свою чергу головний боржник Франції — Росія — анулювала всі свої зобов'я-зання. Найпопулярнішим у країні стало гасло: "Німці за все заплатять!" Прем'єр-міністр Франції Жорж Клемансо був рішуче настроєний реалізувати це гасло і прагнув по-слабити Німеччину будь-якими засобами. Він говорив: "В Європі 20 мільйонів зайвих німців". Отже, їх повинно було стати менше, принаймні, на прилеглих до Франції те-риторіях. А відтак, вона сподівалася повернути собі Ель-зас та Лотарингію. Для здійснення інших намірів треба було перешкодити об'єднанню Австрії і Німеччини, ство-рити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн і т. д.
Умови Версальського миру. У квітні було завершено розробку тексту договору з Німеччиною, її делегацію викликали в Париж для його вручення, і 28 червня у Версалі було підписано мир, який став основою післяво-єнного врегулювання. До тексту договору, за наполяган-ням Вільсона, було включено статут Ліги націй.
За договором Франції поверталися її землі — Ельзас і Лотарингія, а також віддавалися вугільні шахти Саару. Німеччина передавала Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії. Бельгія після плебісциту отримувала округи Ейпен, Мальмеді і Морене, Данія — північну частину Шлезвігу; Мемель (Клайпеда) переходив у відання держав-переможців (у 1923р. при-єднано до Литви), а Данціг (Ґданськ) оголошувався "вільним містом" під захистом Ліги націй.
За Версальським договором Німеччина втратила сьому частину своєї території, на якій проживала одна дванадця-та її населення. Вона повністю позбулася своїх колоній — їх розділили між державами-переможнишши. Країні забо-ронялося мати армію чисельністю понад 100 тис. чоловік, військово-повітряні сили і підводний флот; ліквідовувався генеральний штаб, скасовувалася загальна військова повинність. Передбачалася 15-річна окупація військами Антанти лівого берегу Рейну і демілітаризація 50-кіло-метрової ділянки на його правому березі.
За рішенням спеціальної комісії Німеччина мусила спла-чувати репарації. Загальний їх обсяг було визначено на спеціальній конференції у 1921 р. у розмірі 132 млрд зо-лотих марок, з яких 52% мала отримати Франція, 22 — Великобританія і 10 — Італія.
10 вересня 1919 р. Сен-Жерменський договір з Австрією: визнавала незалежність Польщі і Чехословаччини.
27 листопада 1919 р. Нейїський мирний договір з Болгарією;
4 червня 1920 року Тріанонський договір — з Угорщиною;
10 серпня 1920 р. Севрський мирний договір — був підписаний з Туреччиною.