42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша

Навесні 1775 р. у колоніях створи-лось досить напружене становище. У відповідь на репресивні дії англійсь-ких властей у колонії, головним містом якої був знову ж Бостон, розпочалося формування озброєних загонів, збір зброї, амуніції (військове споряджен-ня), харчів та ін. Англійський король Георг III назвав колоністів «заколот-никами», що й визначило дії англійсь-кого уряду. Заколот треба придушува-ти. Співвідношення сил було не на ко-ристь колоній.

У колоніях проживало близько 2,5 млн чоловік. Вони не мали ні армії, ні фло-ту. Рівень економічного розвитку був невисоким. Приблизно третина насе-лення колоній була проти відокремлен-ня. І тим не менше, колоністи готува-лися до воєнних дій, особливо у райо-ні Бостона.

Першими почали діяти англійці. 19 квітня 1775 р. вони спробували ліквідувати військові склади коло-ністів, розташовані неподалік від Бос-тона. Колоністи виявили опір. Вибух-нув перший постріл, який «пролунав на весь світ». Він став сигналом для всіх колоній, що піднялися на визволь-ну війну.

У травні 1775 р. у Філадельфії зібрався II Континентальний конг-рес. Він став першим американським урядом. Конгрес закликав американців до активних дій і прийняв рішення про створення армії. Головнокомандувачем був призначений Джордж Вашингтон.

На початку 1776 р. американці про-читали памфлет Томаса Пейна під назвою «Здоровий розум». Назвавши Георга III «коронованою худобою», автор заявив, що озброєна боротьба американців може бути успішною тільки після проголошення незалеж-ності. Тільки у цьому випадку, писав Пейн, можна буде розраховувати на до-помогу інших країн, особливо Франції та Іспанії, давніх недругів Англії. «А поки що ми - бунтарі», - завершив Пейн.

Памфлет Пейна сильно вплинув на настрої депутатів Континентального конгресу, посиливши їхню рішучість. Серед них був представник від Віргінії Томас Джефферсон (1743-1826). Скромний, сором'язливий, він був відомий як людина вчена, різнобічних знань та інтересів. Саме йому й доручив конгрес розробити проект документа про відокремлення колоній і створення самостійної (суверенної) держави.

Джефферсон влаштувався у будинку каменяра і за півмісяця створив доку-мент, що ввійшов в історію як Декларація незалежності.

4 Липня 1776 р. Декларація була схвалена конгресом. Закінчився ко-лоніальний період - почалася істо-рія Сполучених Штатів Америки.

Декларацію відразу ж надрукували газети, ЇЇ читали на міських зборах, перед солдатами. Декларація стала знаменом війни за незалежність — пер-шої американської революції.

У дні, коли приймалася Декларація незалежності, Вашингтон прибув під Бостон. Тут розташувались ополченці, із загонів яких йому необхідно було створити армію. Генерал Вашингтон почав з наведення порядку, заборонив-ши пияцтво і лихослів'я. Порушників карали батогами. «У цей тяжкий час, -зазначалося в одному з наказів, - можна знайти достатньо справ на служ-бу Богові, не впадаючи у гріх».

Це був початок створення армії США.

Армія формувалася з добровольців. Контракт (договір) про службу укла-дався на один рік. Фінансування армії залежало від урядів окремих штатів, хоча вони витрачатись не поспішали. Всю війну армія, скорочуючись чи-сельно взимку і збільшуючись влітку, страждала від голоду й холоду. Однак вона продовжувала битися, зазнаючи при цьому втрат і одержуючи перемо-ги. Вашингтон був непоганим полко-водцем.

Георгу III також знадобилися солда-ти, але їх вербування в Англії відбува-лось незадовільно. Війна, що розпоча-лась, не знаходила підтримки. Тому Англія змушена була купити солдатів (ЗО тис.) у німецьких князів. Англійсь-ка армія в Америці постійно отриму-вала все, що їй було необхідне.

У цих нерівних умовах Вашингтону вдалося завдати поразки англійцям біля Трентона (кінець 1776 р.) і біля Принстона (поч. 1777 p.). Після цьо-го англійське командування, боючись просуватись у глиб території США, прийняло на 1777 р. спеціальний план, який одразу ж почало здійснювати.

Із Канади вирушила 7-тисячна ан-глійська армія. Вона повинна була відітнути північно-східні, найбільш революційні, штати і з'єднатися^ анг-лійськими військами у Нью-Йорку. Просуваючись із Канади, англійці заз-нали ворожого ставлення з боку насе-лення, в результаті чого залишились без продуктів харчування й застряли в лісах. Знесилені, вони скупчилися у форті Саратога, який оточили з усіх боків американці. 17 жовтня 1777 р. ко-ролівські війська капітулювали.

«Славна і важка», як назвав її Вашин-гтон, перемога у Саратозі означала пе-релом у війні. Вона значно покращила міжнародне становище США.

Тепер можна було скористатися про-тиріччями, що виникли між Англією

та іншими країнами, особливо між Францією та Іспанією. Французький король Людовік XVI наказав виділити 1 млн ліврів для допомоги амери-канцям.

На початку 1778 р. між Францією і США був укладений воєнний союз. Франція, а потім Іспанія оголосили війну Англії. Поблизу Нью-Йорка з'явилась французька ескадра - 12 лін-корів і 4 фрегати. Вони мали 834 гар-мати і 4-тисячний десант.

У США також був флот, основними діями якого було каперство (розбій на морі). Капери нападали на комерційні судна англійців і нейтральних країн. Захопивши і вивівши корабель у най-ближчий порт, капери продавали його разом з вантажем. Вашингтон, при-хильник рицарських методів ведення війни, називав своїх каперів «мерзотниками».

У 1779-1781 pp. англійці перенесли воєнні дії у південні штати. Тут вони сподівалися на підтримку плантаторів-рабовласників. На чолі південної аме-риканської армії стояв талановитий генерал, колишній коваль Натанієль Грін. Він відзначався мужністю, сміливістю і водночас обережністю. Поєднавши дії військ із партизанськи-ми загонами, він загнав англійців у портові міста.

Восени 1781 р. після морської битви у Йорктауні французький флот відрізав з моря головні сили англійців. 19 жовтня 1781 р. англійці капітулювали. Церемонія здачі зброї відбулася під звуки маршу «Все у світі перевернулося», який виконував англійський військовий оркестр. Навесні 1782 р. новий англійський главком повідомив Вашингтона про припинення воєнних дій. Георг III хотів був написати зречення від престолу, але передумав. Він запросив лідера вігів, супротивників війни, і доручив йому сформувати уряд. Новий уряд мав укласти мир із США та іншими країнами.

Таким чином, в битві при Саратогі Американські сепаратисти знов отримали перемогу над королівськими військами. США підтримала Франція та Іспанія. 30 листопада 1782 було укладено перемир'я, а 3 вересня 1783 Великобританія визнала незалежність США. Незалежний Американський уряд передав Флоріду Іспанії, відмовилося від прав на західний берег Міссісіпі на користь Франції і визнав права Великобританії на Канаду.