25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки

Період з другої половини XV ст. до середини XVII ст. увійшов в історію як епоха Великих географічних відкриттів. Європейцями були відкриті невідомі раніше моря й океани, острови й материки, здійснені кругосвітні подорожі. Все це докорінно змінило уявлення людини про Землю.

Географічні відкриття були здійснені під час пошуків шляхів до країн Сходу, особливо до Індії. Зростання виробниц-тва і торгівлі в Європі викликало вели-ку потребу в грошах. Для карбування монети необхідно було золото і срібло.

У самій Європі видобування дорогоцінних металів уже не могло задовольнити зростаючу потребу в них. «Жадоба золота» була основною причиною, що змусила європейців відправитися у далекі морські подорожі.

Морські подорожі були викликані тим, що шлях на Схід, який давно використовувався, був перекритий турецькими завойовниками у Передній Азії і на Балканському півострові.

Третьою причиною пошуку нових шляхів було бажання європейських купців позбавитися торговельних посередників (арабських, індійських, китайських та ін.) і налагодити прямі зв'язки з азіатськими країнами.:

Передумови географічних відкриттів були такі. В Іспанії та Португалії після Реконкісти (вигнання арабів) залишилася без роботи велика кількість дворян. Вони мали неабиякий військовий досвід, уміли володіти зброєю і для того, щоб розбагатіти, готові були відправитись на край світу. Те, що країни Піренейського півострова першими почали організовувати далекі плавання, пояснювалося також їхнім своєрідним географічним розташуванням.

Велике значення для розвитку мореплавства мали винаходи учених. Створення нових видів суден, розвиток картографії, удосконалення компаса і приладу для визначення широти місцеперебування корабля дали мореплавцям надійні засоби навігації.

Зрештою, не слід забувати й те, що у XV ст. ідея про кулясту форму Землі була загальновизнаною серед учених кількох країн.

Проект плавання до східних берегів Азії західним шляхом (через Атлантику) Колумб розробив на основі вчення про кулястість Землі. З цим проектом він звернувся до португальського короля Жуана II, але той відмовив, адже Колумб вимагав у випадку вдачі надто великих нагород і титул віце-короля відкритих земель.

У 1485 р. Колумб залишив Португа-лію і переселився до Іспанії, яка вже стала єдиним королівством, її монархи були зацікавлені у зміцненні своєї могутності. Але й тут минуло декіль-ка років, перш ніж королева Ізабелла і король Фердинанд згодилися виділити гроші на експедицію.

З серпня 1492 р. флотилія під коман-дуванням Колумба (каравели «Санта-Марія», «Пінта», «Нінья») вийшла з порту Палос і взяла курс на Канарські острови. Звідти тільки у вересні 1492 р. флотилія відправилась на Захід.

Вночі 12 жовтня, через 33 дні після відплиття з Канарських островів, мо-ряки флотилії помітили вогнища і вузьку смугу берега. На світанку кораблі підійшли до низького острова, що заріс тропічною рослинністю. Це був один з островів Багамської групи, який Колумб назвав Сан-Сальвадор («Святий спаситель»),

Так, 12 жовтня 1492 р. сталася ве-лика подія - Колумб відкрив Аме-рику.

Здійснюючи своє перше плавання, Колумб відкрив ще декілька островів і був переконаний, що вони розташо-вані біля східних берегів Азії. Повернувшись до Іспанії, Колумб організував ще три плавання, під час яких відкрив нові острови, північне узбережжя Південної і східне Центральної Америки. Всі були переконані, що це і є «Індія». Однак знайшлися й такі, хто сумнівався. Італійський історик П'єтро Мартир писав у 1493 p., що Колумб відкрив не береги Азії, а «Новий Світ».

Після Колумба іспанці продовжува-ли розширювати свої колоніальні во-лодіння і невдовзі вийшли до берегів Тихого океану. Почалися пошуки протоки, що з'єднувала два океани. В Європі деякі географи були настільки переконані в існуванні цієї ще не відкритої протоки, що заздалегідь наносили її на карти.

Новий план експедиції з метою відкрити протоку і західним шляхом дістатись Азії запропонував іспан-ському королю Фернандо Магеллан (1480-1521), португальський моряк із небагатих дворян, який проживав у Іспанії. Магеллан воював під прапором португальського короля у Південно-Західній Азії на суші й на морі, брав участь у здобутті Малаккі, у походах до Північної Африки, що не дало йому ні звань, ні грошей.

Магеллан переселився в Іспанію, де запропонував свій проект. Джерелом його впевненості в існуванні протоки були карти, на яких вона позначалася без будь-яких підстав. Магеллан уклав угоду із королем Карлом І і став адміралом.

20 вересня 1519 р. п'ять суден Магеллана відправились у подорож, що тривала три роки і була досить важкою й небезпечною. Подолавши південну частину Атлантики, Магеллан знайшов протоку, яка, однак, виявилась значно південніше, ніж значилась на картах.

Вийшовши у Південне море (так називали тоді Тихий океан), експедиція взяла курс до берегів Азії. Понад три місяці плила флотилія у відкритому океані.

Магеллану пощастило - його кораблі не потрапили в жодну бурю. Океан назвали Тихим, але частина екіпажу, котра потерпала від голоду й спраги, загинула.

Навесні 1521 p. Магеллан досяг островів біля східного узбережжя Азії, які пізніше назвали Філіппінськими. Спробувавши одразу ж захопити відкриті землі, Магеллан вступив у суперечку з двома місцевими правителями і у сутичці з жителями одного із ост-ровів був убитий.

Після загибелі Магеллана екіпаж експедиції завершив своє нелегке пла-вання. До Молуккських островів повернулося лише два кораблі, а шлях до Іспанії з вантажем прянощів продовжив тільки один - «Вікторія». Екіпаж цього судна здійснив довготривале плавання до Іспанії навколо Африки. Із всієї експедиції (265 чоловік) на батьківщину повернулося лише 18 моряків. Цей невеличкий екіпаж «Вікторії» привіз велику кількість пря-нощів, продаж яких перекрив усі витрати і дав значний прибуток. Та головне полягало не в цьому.

Великий мореплавець Фернандо Магеллан завершив справу, розпочату Колумбом - західним шляхом він досяг Азії і таким чином відкрив новий шлях. Проте практичного значення цей мар-шрут не набув. Однак це була перша в історії людства кругосвітня подорож, яка підтвердила кулясту форму Землі і нероздільність океанів. Перед люд-ством постав Світовий океан Земної кулі. Тут на людей чекав довгий і не-безпечний шлях, перші кроки по якому вже здійснили Христофор Колумб, Васко да Гама, Фернандо Магеллан та інші відважні мореплавці.

Великі географічні відкриття були прискорені різким піднесенням виробництва і торгівлі в Європі. Зросла необхідність у дорогоцінних металах. Оскільки старий шлях на Схід був перекритий турками-османами, розпочались пошуки нових морських шляхів.

Х.Колумб, сподіваючись дістатись Індії через Атлантику, у 1492 р. відкрив новий материк. Європейці зіткнулися з невідомою для них цивілізацією. Були завойовані ін-дійські держави Мексика і Перу. Іспанські конкістадори шукали золото і срібло.

Португальці повільно просувалися вздовж західного узбережжя Африки, дісталися південних берегів і вийшли в Індійський океан. Це відкрило для них шлях до Індії та інших країн Східної і Південно-Східної Азії. Оволодіння морськими шляхами супроводжувалося заво-юванням земель в Африці (Ангола, Мозамбік) та Азії (Індонезія та ін.) і встановленням контактів з Китаєм та Японією. Була створена португальська колоніальна імперія. У цей час іспанці, продовжуючи освоювати Америку, почали шукати протоку, що з'єднувала Атлантичний і Тихий океани. Пошуки протоки завершились першою кругосвітньою по-дорожжю Фернандо Магеллана. Гіпотеза про кулястість Землі була підтверджена на практиці.

Основні соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів такі.

1. Почала формуватися колоніальна система, яка прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств. Піднесення Іспанії і Португалії як колоніальних держав було відносно недовгим. Отримані від колоній багатства феодали використовували непродуктивно, тоді як в Англії і Франції заохочувався розвиток промисловості й торгівлі.

2. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу Європу, Африку, Америку і Австралію зв´язали між собою торговельні шляхи і почав складатися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним потужним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі.

3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Америки до Європи великої кількості золота і срібла.

4. "Революція цін" сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась; підвищенню її доходів і збільшенню кількості мануфактурних робітників. Розорювались великі землевласники-феодали, потерпали від збитків найбідніші селяни і наймані робітники, збагачувалась буржуазія.

Таким чином, у результаті Великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинились у максимально сприятливих умовах для розвитку капіталістичного виробництва. Позитивний вплив мала на них географічна близькість до нових морських шляхів світової торгівлі й те, що Русько-Литовська і Московська держава прикрили собою Західну Європу від руйнівних монголо-татарських набігів. Великі географічні відкриття прискорили процес первісного нагромадження капіталу.