- •Кафедра буріння нафтових і газових свердловин
- •Конспект лекцій
- •Івано-Франківськ
- •Загальні відомості про будову Землі та основні відомості про гірські породи
- •Закономірності та особливості будови, Властивості масиву гірських порід як фізичного середовища
- •3.1 Загальна систематика гірських порід
- •3.2 Петрографічні особливості гірських порід
- •3.3 Неоднорідність гірських порід
- •Класифікація фізичних властивостей гірських порід
- •Енергетичні закони руйнування (диспергування) крихких тіл
- •Лекція 6 напружений стан гірських порід в умовах природного залягання
- •6.2 Рівномірний усесторонній стиск
- •6.3 Особливості деформування і руйнування порід в умовах нерівномірного всестороннього стиску
- •7.2 Термічні напруження в гірських породах
- •7.3 Гідродинамічні коливання тиску
- •7.4 Умови стійкості стінок свердловини
- •7.5 Гідророзрив пласта
- •7.6 Вплив середовища на деформування гірських порід, що складають стінки свердловини
- •7.8 Прояв в’язкісних властивостей гірських порід
- •8.2 Фізичні явища при руйнуванні гірських порід
- •8.2 Напружений стан гірських порпід при втискуванні
- •8.3 Втискування плоского циліндричного індентора
- •8.3 Втискування сферичного індентора
- •8.4 Втискування інденторів іншої форми
- •8.5 Вплив дотичного навантаження на розподіл напружень в гірській породі
- •8.6 Визначення показників механічних властивостей гірських порід методом статичного втискування штампа
- •8.8 Класифікація гірських порід
- •Лекція 9 руйнування гірських порід при динамічному втискуванні
- •9.1 Основні принципи і схеми вивчення динамічного деформування і руйнування гірських порід
- •9.2 Особливості деформування порід ударником, що вільно падає
- •9.2 Руйнвання гірських порд при динамічномувтискуванні
- •9.3 Енергоємність руйнування гірських порід при динамічному втискуванні
- •9.4 Взаємозв’язок характеристик порід, що визначаються при статичному і динамічному втискуванні
- •Лекція № Описові моделі процесів руйнування гірських порід при бурінні сучасними долотами
Загальні відомості про будову Землі та основні відомості про гірські породи
На сьогодні гірничі роботи проводять на глибинах до 1000-1500 м. В Європі є деякі копальні, глибина яких сягає близько 2000 м, в ПАР та Індії на окремих рудниках розробку провадять на глибинах понад 3000 – 3500 м. Нафту і газ добувають з глибин до 6000 – 7000 м. Найглибші опорні свердловини досягають глибини 9000 м. Реалізовано кілька проектів буріння до глибини 15 000 м.
Наведені цифри дають уяву про глибини експлуатації земних надр, яких людство досягло сьогодні і зможе досягнути в найближчі десятиліття. Ці глибини знаходяться в межах верхньої частини земної кори, грубизна якої мізерна порівняно з розмірами Землі. Нагадаємо, що екваторіальний радіус Землі 6378 км, полярний радіус – 6358 км. Однак, напружений стан земної кори в цілому і в верхній її частині, котра є предметом вивчення механіки гірських порід, тісно пов’язаний з глибинною будовою і розвитком Землі, вивченням яких займається геотектоніка.
За сучасними уявленнями Земля складається з концентричних оболонок, або геосфер (рис. 1). Зовнішніми оболонками є газова (атмосфера) й водна (гідросфера). З цими оболонками межує земна кора, грубизна якої змінюється від 5 до 15 км під океанами і до 60 – 80 км під гірськими районами. Розрізняють континентальну кору (складається з осадового, “гранітно-метаморфічного” і “базальтового” шарів) і океанічну кору (гранітний шар відсутній або має незначну грубизну). Земна кора складається з кисню (47,2% за вагою), кремнію (27,6%), алюмінію, заліза, кальцію, натрію, калію, магнію й водню, які разом становлять близько 99% її ваги. В земній корі зосереджена переважна частина корисних копалин. Земна кора відділена поверхнею Мохоровича від мантії Землі, яка простягається до глибини 2900 км. В межах останньої виділяється верхня мантія, верхня частина якої називається субстратом. Субстрат разом з земною корою утворює літосферу. Нижня частина верхньої мантії – астеносфера, або шар порід пониженої швидкості розповсюдження сейсмічних хвиль. Блоки літосфери плавають у в’язко-пластичній речовині астеносфери.
З
Рисунок 1 – Будова Землі
На глибині 2900 км міститься ядро Землі, радіус якого становить близько 3500 км. у його складі виділяють суб’ядро (тверде ядро) радіусом 1300 км та зовнішнє (рідке) ядро. Глибинні шари Землі нагріті більше, ніж поверхневі. Головним джерелом внутрішнього тепла Землі є розпад радіоактивних елементів у її надрах.
Тектонічна будова літосфери досить складна. Літосфера складається із структурних елементів різних порядків – так званих глибинних і корових тектонічних структур. Глибинними структурами першого порядку є континенти і океанічні області кори. Глибинні структури другого порядку – це рухомі геосинклінальні пояси і відносно нерухомі платформи. Ці структури називають планетарними. Тектонічні структури нижчих порядків – третього і четвертого порядків – називають регіональними.
Особливе значення в тектонічній будові і розвитку земної кори мають глибинні розломи, які є первинними елементами будови земної кори. Глибинні розломи і розриви земної кори є тими природними швами, по яких протягом усієї геологічної історії Землі безперервно відбувалися тектонічні рухи. За їх характером розрізняють різні типи тектонічних рухів: а) пульсації або загальні коливання; б) загальні підняття і опускання; в) хвильові рухи; г) складчасті і блокові рухи.
Причинами тектонічних рухів і деформацій земної кори і пов’язаними з ними тектонічними силами за уявленнями академіка Пейве можуть бути теплова, густинна, механічна і речовинна неоднорідність земної кори і верхньої мантії, непостійність швидкості обертання Землі і розташування її полюсів.
Отже, головна концепція сучасної механіки гірських порід полягає в тому, що напружений стан земної кори в цілому і в верхній її частині зокрема в загальному випадку визначається дією в земній корі двох незалежних силових полів. Одне з них – гравітаційне поле – зумовлене дією земного тяжіння. Друге – тектонічне поле – зумовлене нерівномірним розподілом в просторі швидкості тектонічних рухів і швидкості деформації земної кори, тобто наявністю градієнта тектонічних рухів.
Л Е К Ц І Я 3
