9.1 Концепція рейтингового управління

9.2 Модель обчислення рейтингу економічної системи

9.1 Виявлення ключових аспектів щодо оцінювання стану та динаміки функціонування економічних систем стає однією з актуальних проблем в економічній практиці та науці. Важливою складовою цієї проблеми є аналіз стану досліджуваної економічної системи.

У зв’язку зі складністю одночасного контролю великої кількості різноманітних показників у фінансово-економічному аналізі знач­ного поширення набули процедури комплексної оцінки, на підставі яких може обчислюватися рейтинг як узагальнена оцінка діяльності економічної системи (ЕС). Під рейтингом розуміють комплексну характеристику ЕС згідно з певною шкалою, де значення рейтингу — це елемент лінійно напівупорядкованої множини.

Рейтинг являє собою оцінку тих чи інших аспектів діяльності досліджуваної ЕС за фіксованої шкали. Отже, рейтинг є комплексною інформацією щодо стану ЕС, яка подається в максимально згорнутому вигляді.

На жаль, до цього часу використання рейтингу не привело до суттєвої трансформації процедур прийняття рішень користувачами рейтингової інформації (що передусім пов’язано з відірваністю існуючих методик рейтингового оцінювання від реальної схеми прийняття рішень користувачами).

Означення рейтингового управління, наведене нижче, має на меті змінити ситуацію, що склалася.

Рейтингове управління – концепція прийняття рішень потенційними користувачами на підставі використання рейтингів у процесі реалізації функцій управління.

Із цього означення випливає, що рейтингове управління є процесом, у якому рейтинг використовується для аналізу, контролю, обліку, прогнозування та регулювання діяльності ЕС. Тому методику обчислення рейтингу можна інтерпретувати як цільову функцію рейтингового управління, значення якої є індикатором стану ЕС.

9.2 Для визначення рейтингу ЕС можна використати метод аналізу ієрархій (МАІ). Цей метод є систематичною процедурою для ієрархічного представлення елементів, що визначають суть проблеми.

Метод складається в декомпозиції проблеми на усе більш прості складові частини і подальшій обробці послідовності суджень особи, що приймає рішення, по парних порівняннях. У результаті може бути виражений відносний ступінь (інтенсивність) взаємодії елементів в ієрархії. Ці судження потім виражаються чисельно. МАІ містить у собі процедури синтезу множинних суджень, одержання пріоритетності критеріїв і визначення альтернативних рішень. Такий підхід до рішення проблеми вибору виходить із природної здатності людей думати логічно і творчо, визначати події і встановлювати стосунки між ними.

Таким чином, у МАІ основна мета дослідження і усі фактори, у тім або іншому ступені, що впливають на досягнення мети, розподіляються по рівнях у залежності від ступеня і характеру впливу. На першому рівні ієрархії завжди знаходиться одна вершина – ціль проведеного дослідження.

Другий рівень ієрархії складають фактори, що безпосередньо впливають на досягнення мети. При цьому кожен фактор представляється в споруджуваній ієрархії вершиною, з'єднаною з вершиною першого рівня.

Третій рівень складають фактори, від яких залежать вершини другого рівня. І так далі. Цей процес побудови ієрархії продовжується до тих, поки в ієрархію не включені всі основні фактори або хоча б для одного з факторів останнього рівня неможливо безпосередньо одержати необхідну інформацію.

По закінченні побудови ієрархії для кожної материнської вершини проводиться оцінка вагових коефіцієнтів, що визначають ступінь її залежності від вершин, що впливають на неї, більш низького рівня. При цьому використовується метод попарних порівнянь.