
- •1. Історія питання оцінки екологічного ризику
- •2. Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
- •1.Соціальний підхід.
- •3. Біоекологічний підхід.
- •4. Геоекологічний підхід.
- •3. Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.
- •4. Класифікація екологічних ризиків.
- •5. Методика оцінки гер на прикладі Кривбасу.
ЛЕКЦІЯ
МЕТОДОЛОГІЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ
План
1. Історія питання оцінки екологічного ризику
2. Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
3. Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.
4. Класифікація екологічних ризиків.
5. Методика оцінки ГЕР на прикладі Кривбасу.
1. Історія питання оцінки екологічного ризику
Поняття «геоекологічний ризик» формується на підставі поняття «ризик» і вперше вивчається в кінці XIX – на початку ХХ ст., концепція ЕР формується у зв’язку з розвитком теорії ризик-аналізу та поглядами про сталий розвиток. Добре розроблена й застосовується на практиці методика оцінки ЕР у США та деяких країнах Європи, Азії. В Україні концепція ГЕР почала розвиватися порівняно недавно (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) і характеризується слабко розробленою теоретико-методичною базою, відсутністю чіткого визначення поняття «геоекологічний ризик», критеріїв та єдиної методики кількісної оцінки ГЕР.
У розвитку концепції ризик-аналізу і екологічного ризику можна виділити декілька історичних етапів:
1. Виникнення перших уявлень про ризик ХІХ – початок ХХ століття. Ризик потрапляє у поле зору математики, статистики і деяких правових дисциплін і розуміється як ймовірність настання яких-небудь несприятливих подій (ймовірність аварій на промислових підприємствах, загроза життя і здоров'ю людини, ймовірність економічних втрат і т.д.)
2. Розвиток різних концепцій і теорій ризику на початку – середині ХХ століття. Створення теорії ігор, ймовірності, операцій, катастроф, ухвалення рішень, і багатозначної логіки, в руслі декількох дисциплін (психології, військових, економічних, демографічних, біологічних, правових дисциплін). На даному етапі поняття ризику диференціюється, виникає багато різних визначень поняття ризик в різних наукових напрямах.
3. Перехід концепцій і теорій ризику на міждисциплінарний рівень у 60-ті роки ХХ століття. Ризик стає загальнонауковим поняттям, тобто таким, яке виходить за межі тієї або іншої науки або їх специфічної групи.
4. Створення перших науково-дослідних інститутів ризик-аналізу. У 1981 р. створене перше міжнародне суспільство аналізу ризику в США.
5. Всесвітній розвиток суспільств і дослідницьких інститутів аналізу ризику, в період з 1981 до нашого часу. Здійснюється розробка методологічно-понятійного апарату ризик-аналізу. Проводяться широкомасштабні дослідження по ідентифікації, оцінці і управлінню ризиками в різних галузях науки, об'єктом досліджень виступають системи різного просторового рангу (від глобальних до локальних).
2. Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
На даний час панує єдина концепція ненульового або прийнятного ризику, оскільки рівень ризику в будь-якій системі не може бути рівним нулю. Проте в межах такого єдиного підходу існує значна кількість суперечливих поглядів на сам екологічний ризик і методику його оцінки. У різних підходах проблема екологічного ризику розглядається з багатьох точок зору, ризики визначаються для різного рангу просторових систем, часто визначення самого поняття ризику і екологічного ризику даються з погляду певної науки (економіки, охорони здоров'я, статистики, біології і ін.) і тому носять однобокий і вузький характер, що неприпустимо для визначення такого комплексного поняття.
Екологічний ризик оцінюється переважно з точки зору чотирьох підходів: соціального – з точки зору здоров’я людини (Р. Т. Давидова, Б. І. Порфір’єв, У. Роув); економічного, двоаспектно: соціально-економічного – як загроза людських і матеріальних утрат (В. І. Осипов, В. Одинець, С. А. Соболєв) та еколого-економічного – як загроза екологічних збитків, нанесених оточуючому середовищу (Н. Є. Дєєва, Л. В. Панжар, Н. П. Тихомиров); біоекологічного – як порушення функціонування екосистеми (В. А. Барановський); геоекологічного – як імовірність відмови геосистеми виконувати задані функції (М. Д. Гродзинський, Т. А. Хоружая, Л. К. Казаков).