2. Економічний підхід.

За основу виділення даного підходу прийнятий критерій врахування економічних збитків в екологічному ризику, оцінка ризику виконується системою економічних методів.

У даному підході ми виділяємо соціально-економічний і еколого-економічний підходи.

Соціально-економічний підхід простежується в працях: Э.Д. Арустамова, В.И. Осипова, В. Одінца, С.А. Собольова.

У руслі підходу за критерій екологічного ризику прийняті збитки виникаючі у разі надзвичайної ситуації, причому враховуються як соціальні так і економічні збитки. Ризик визначається як ймовірність небезпеки помножена на очікуваний від неї збиток (економічний і соціальний). Найвдаліше визначення екологічного ризику дає, на наш погляд, В. Одінец – екологічний ризик це величина, яка характеризує ймовірність виникнення небажаної надзвичайної ситуації і кількісно виражає максимальний збиток, який можуть випробувати реципієнти у разі катастрофи.

Всі автори даного підходу пропонують виділяти не тільки екологічний ризик, але і як один з його видів – індивідуальний ризик, як ризик передчасної смерті від надзвичайної ситуації, кількісно індивідуальний ризик обчислюється по формулі: =n/N, де n – кількість загиблих від надзвичайної ситуації, N – загальна чисельність населення території, що підпала під вплив надзвичайної ситуації..

В.И. Осипов, акцентуючи увагу на природних ризиках, наводить дані кількісно виражаючі індивідуальний ризик (методика розрахунків і самі розрахунки відсутні), рівень індивідуального ризику не повинен бути вищим, ніж 1•10^-4, тобто 1 загиблий на 10 000 населення за рік.

Автори, як і в інших підходах, виділяють два основні етапи виконання аналізу екологічного ризику.

У соціально-економічному підході екологічний ризик розглядається вже як ймовірність отримання не тільки соціальних (смерть або втрата здоров'я людини), але і економічних збитків (виражені у вартісній формі). Автори здійснили спробу класифікувати екологічний ризик на підставі рівня його прийнятності (прийнятний, гранично допустимий, надмірний або неприйнятний), генетичної ознаки (природні і техногенні ризики), при визначенні екологічного ризику використовують поняття надзвичайної ситуації, розуміючи її, як подію ймовірність реалізації якої і є ризик

Перевагою підходу є облік декількох показників для оцінки ризику, проте однонаправленість цих оцінок, відсутність чіткої методики кількісного визначення екологічного ризику і деяка плутанина у визначеннях основних понять не дають необхідної комплексності розуміння екологічного.

3. Еколого-економічний підхід.

Підхід сформований на підставі загального критерію екологічного ризику, що виділяється такими авторами: Н.Е. Дієва, Л.В. Панжар, Н.П. Тіхоміров із співавторами. Критерієм екологічного ризику є величина ймовірності події з максимальними економічними збитками (для людини, підприємства, оточуючого середовища).

Особливістю підходу є його більш комплексний характер в порівнянні з попередніми підходами. Автори розглядають екологічний ризик, як частину концепцій екологічної безпеки і сталого розвитку регіонів, розробляють методики оцінки і управління екологічних ризиків, проводять класифікацію екологічного ризику по різних критеріях. У роботі Н.П. Тіхомірова приводиться методика розрахунків стійкості територій (залежно від виконуваних функцій різні території мають свої межі стійкості до зовнішніх впливів); запропоновані методи розрахунку середнього ризику (основна формула, яку можна змінювати залежно від об'єкту дослідження, враховує ймовірність збитків для певного об'єкту, величину збитку, число можливих варіантів збитків, ймовірність вибору об'єктом ситуації, об'єм вжитих заходів по захисту від несприятливої події). У роботах Л.В. Панжар і Н.Е. Дєєвой кількісна оцінка екологічного ризику здійснюється на підставі економічних показників роботи промислових підприємств. Хоча методики розрахунків екологічного ризику у авторів відрізняються, основа всіх методик – економічна.

Н.П Тіхоміров пропонує використовувати статистичні, експертні і аналітичні методи визначення екологічного ризику, Л.В. Панжар розраховує коефіцієнт екологічного ризику, який виражає співвідношення очікуваних збитків від екологічних порушень до величини капіталу промислового підприємства, Після виконання кількісної і якісної оцінки екологічного ризику виконується вибір методу управління ризиком, таким чином йдеться про еколого-економічний аналіз ризику що складається з двох етапів: оцінки і управління ризиком.

Екологічний ризик розглядається в даному підході на основі суб'єкт-об'єктних відносин, об'єктами екологічного ризику виступають вже – здоров'я і працездатність людей, цивільна відповідальність за спричинення збитку третій стороні, екологічний стан в регіоні. Суб'єкти екологічного ризику – це людина, підприємство, суспільство, окремі соціальні групи, регіон в цілому. Автори визначають екологічний ризик – як ризик економічних втрат (збитків), які можуть бути у об'єктів різного рівня суспільної організації, внаслідок погіршення стану (якості) навколишнього середовища.

Позитивною стороною підходу є комплексність поняття і критеріїв екологічного ризику, виконання всестороннього аналізу чинників і джерел екологічного ризику, використання різноманітних методів розрахунку екологічного ризику (статистичні, аналітичні, експертні). Проте є і недоліки – це складність отримання початкової інформації для розрахунку ризику і використовування методів економічної статистики, хоча не завжди можливо виразити у вартісній формі екологічні.