4. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності

Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення (розділ IV КпАП).

1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення почи­нається, як правило, зі складання протоколу про адміністративне правопо­рушення уповноваженою на це посадовою особою. У ньому фіксується факт вчинення правопорушення, його сутність і обставини вчинення, відомості про особистість правопорушника й інші необхідні відомості.

2. Оформлений належним чином протокол та інші матеріали переда­ються в орган (посадовій особі), уповноважений розглядати справу щодо повного адміністративного правопорушення.

В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу та оформлення попередження на місці вчинення правопорушення (наприклад, штраф за безквитковий проїзд). При цьому протокол не складається, а про сплату штрафу видається квитанція встановленого зразка. Однак, якщо правопоруш­ник не згодний з накладеним стягненням і відмовляється сплатити штраф на місці, повинен бути складений протокол і провадження здійснюється на загальних підставах.

Справи про адміністративні правопорушення розглядають наступні уповноважені органи і посадові особи; адміністративні комісії при викон­комах місцевих рад, виконкоми сільських і селищних рад, комісії з боротьби з пияцтвом, місцеві суди, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, державних інспекцій, митних органів, органів пожежного, санітарного, ветеринарного нагляду та інші.

3. Існує різна порядок розгляду справ, однак будь-яка справа, як прави­ло, розглядається в присутності правопорушника. За необхідністю можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Інтереси особи, що притягується до відповідальності, може представляти захисник.

Орган (посадова особа), розглядаючи справу, досліджує всі надані матеріали, заслуховує осіб, що беруть участь у справі, після чого приймає рішення про накладення адміністративного стягнення чи про припинення справи.

Стягнення накладається не пізніше двох місяців із дня вчинення правопорушення чи з дня його виявлення в межах, установлених законо­давством за дане правопорушення. При цьому повинні враховуватися харак­тер правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також обставини, що пом’якшують обтяжують відпові­дальність.

4. Прийняте у справі рішення оформляється постановою, у якій фіксуються всі обставини, встановлені при розгляді справи. Постанова оголошується негайно по закінченні розгляду справи, а її копія протягом трьох днів передається чи пересилається особі, стосовно якої вона винесена, а також потерпілому на його прохання.

5. Постанова може бути оскаржена у 10-денний термін із дня її винесення особою, стосовно якої вона винесена, потерпілим чи опротестована прокурором.

Постанова суду (судді) остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанова оскаржується, як правило, у вищий орган (посадовій особі) чи в суд, які зобов’язані розглянути скаргу (протест) у 10-денний термін.

В залежності від результатів розгляду скарги (протесту) уповноважений орган (посадова особа) може: скасувати постанову і припинити провадження у справі; направити справу на новий розгляд; змінити спосіб стягнення в межах санкції відповідної статті тільки у бік пом’якшення; залишити постанову без зміни, а скаргу (протест) без задоволення. Копія рішення зі скаргу протягом 3 днів пересилається особі, стосовно якої винесена постанова, а також потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору.

6. Якщо постанова не оскаржується чи не опротестовується (скарга або протест залишені без задоволення), орган (посадова особа), що її винесла, приймає постанову до виконання. Порядок виконання постанови залежить від виду стягнення, що накладається.