Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦП 2013.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
700.93 Кб
Скачать

88. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потер­пілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана по­вернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли під­става, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне на­буття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпіло­го, інших осіб чи наслідком події. застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. передбачається можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох видів: 1) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; 2) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (особа, за рахунок якої було набуте або збережене майно, іменується «потерпілий»). Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: 1) збіль­шення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсут­ність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є: 1) збе­реження особою майна, яке мало б бути нею витрачене або втрачене; 2) втрата майна ін­шою особою; 3) причинний зв'язок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Правовою підставою може бути договір сторін, безпосередній припис закону тощо

90. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушко­дженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю по­силеного харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезу­вання, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з роз­міру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, від­шкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно; інвалідам — на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють до­гляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чо­тирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п'яти років після його смерті.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ят­ника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.