80. Загальні положення про розрахунки

Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підпри­ємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в без­готівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готів­кою, якщо інше не встановлено законом. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосу­ванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахун­ків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі — банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, за­коном та банківськими правилами.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за раху­нок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в ін­шому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо ін­ший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо іншетіе встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.  Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подають­ся разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платни­ка, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

81. Договір простого товариства

За договором простого товариства сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консенсуальними договорами, оскільки для їх укладення досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та здійснення спільних дій. До характерних рис договору можна віднести: 1) це об'єднання двох або більше осіб (ба­гатостороння угода); 2) об'єднання не приводить до утворення юридичної особи; 3) об'єд­нання пов'язане з особистою участю кожного з товаришів у їхній спільній діяльності; 4) для спільної діяльності учасники вносять і поєднують свої внески; 5) об'єднання створюється для отримання прибутку чи досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (спільне будів­ництво будинку, дороги і т. ін.). Договори простого товариства можна поділити на договори між українськими юридич­ними та фізичними особами і між ними та іноземними особами (зовнішньоекономічні до­говори про спільну діяльність). Отже, суб'єктами (сторонами або учасниками) договору простого товариства виступають громадяни і юридичні особи. Проте участь юридичної особи у цих договорах має відповідати цілям, передбаченим її статутом.