- •3. Система цивільного права
- •4. Поняття та актів джерел цивільного законодавства
- •5. Дія актів цивільного законодавства
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
- •7. Цивільна правоздатність, дієздатність та деліктоздатність Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •8. Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •9. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •10. Обмеження та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною (правові наслідки)
- •11.Фізична особа-підприємець
- •12. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
- •13. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •14. Створення та припинення юо.
- •15. Філії та представництва.
- •16. Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав.
- •17. Речі як об’єкт цивільних прав.
- •18. Результати робіт та послуги як об’єкти цивільних прав.
- •19. Поняття, ознаки, правова природа цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
- •20. Підприємство як єдиний майновий комплекс
- •21. Поняття, види та умови дійсності правочинів
- •22. Недійсність правочину.
- •23. Правові наслідки недійсності правочину
- •24. Поняття, підстави та види представництва
- •25. Поняття та види позовної давності (зміна тривалості, обчислення, початок перебігу).
- •26. Строки та терміни в цивільному праві, їх характеристика
- •27. Поняття, форми, види та умови цивільно-правової відповідальності.
- •28. Поняття та види особистих немайнових прав.
- •29. Особисті немайнові права що забезпечують соціальне буття та природне існування фізичної особи.
- •30. Зміст, форми і види права власності.
- •31. Поняття, ознаки і види речових прав на чуже майно
- •32. Підстави виникнення і припинення права власності
- •33. Право спільної часткової та спільної сумісної власності(поняття та характеристика)
- •34. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності
- •35. Негаторний позов як спосіб захисту права власності
- •36. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •37. Авторське право та суміжні права, їх захист
- •38. Право промислової власності: загальна характеристика
- •39. Об'єкти права інтелектуальної власності: поняття, види, загальна характеристика.
- •40. Поняття, види та система цивільних зобов'язань
- •41. Підстави виникнення та припинення зобов'язань
- •42. Суб'єкти, місце, строк і спосіб виконання зобов'язання
- •43. Правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань
- •44. Поняття, значення та класифікація договорів
- •45. Зміст договору: істотні, звичайні і випадкові умови договору
- •46. Порядок укладання, зміни та розірвання договорів
- •47. Зобов'язально-правові та речові види забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •48. Поняття, характеристика та істотні умови договору купівлі-продажу
- •49. Поняття та характеристика договору роздрібної купівлі-продажу
- •50. Поняття, характеристика та істотні умови договору поставки
- •51. Поняття, характеристика та істотні умови договору контрактації сільськогосподарської продукції
- •52. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •53. Договір міни
- •54. Поняття, види, характеристика та істотні умови договору дарування
- •55. Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому та договір користь третьої особи
- •56. Договір ренти
- •57. Договір довічного утримання (догляду)
- •58. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди)
- •59. Договори прокату та оренди земельної ділянки
- •60. Договір лізингу
- •Договір найму(оренди) транспортного засобу.
- •62. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди) житла
- •63. Договір оренди житла з викупом.
- •64. Порівняльна характеристика договорів позички та позики.
- •65. Договір страхування
- •66. Договір побутового та будівельного підряду
- •67. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт
- •68. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •69. Загальні положення договору про надання послуг
- •70. Поняття та види транспортних договорів
- •71. Договір чартеру (фрахтування)
- •72. Договір транспортного експедирування
- •73. Договори зберігання та охорони
- •74. Окремі види зберігання за цивільним законодавством України
- •75. Договори доручення та комісії
- •76. Договір управління майном
- •77. Кредитний договір
- •78. Банківський вклад та банківський рахунок
- •79. Договір факторингу.
- •80. Загальні положення про розрахунки
- •81. Договір простого товариства
- •82. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •83. Договір комерційної концесії
- •84. Спільна діяльність у цивільному законодавстві
- •85. Публічна обіцянка винагороди
- •86. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручень
- •87. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
- •88. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
- •90. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •91. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •92. Загальні положення про спадкування.
6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Тому юридичні факти виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільними правовідносинами. Юридичними фактами можуть бути різні життєві обставини, що належать як до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу), так і до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду). Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні цивільні правовідносини.Значення юридичних фактів у цивільному праві не вичерпується тим, що вони є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як народження, досягнення повноліття, визнання громадянина недієздатним тягне за собою виникнення або припинення правоздатності і дієздатності.
Приблизний перелік юридичних фактів, які породжують цивільні правовідносини (цивільні права та обов'язки):
— угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч й не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать;
— адміністративні акти;
— відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, створення творів науки, літератури, мистецтва;
— заподіяння шкоди іншій особі, а також набуття або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
— події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Підставою цивільних правовідносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між підрядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фактами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може бути зумовлено сукупністю юридичних фактів, що називається складним юридичним фактом, або юридичним cклaдoм. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридичного складу, може мати самостійне значення. Але даний правовий наслідок може викликати тільки юридичний склад у цілому, увесь комплекс фактів.
Юридичні склади поділяються на прості і складні.
Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, які можуть накопичуватись у довільній послідовності, важливо лише, щоб у якийсь певний момент вони були в наявності. Складні юридичні склади — це сукупність фактів, між якими існує сувора залежність. У цьому випадку юридичні факти повинні виникати в чітко визначеному порядку і бути в наявності в потрібний час. Так, спадкоємець, вказаний у заповіті, може стати власником спадкового майна за наявності таких юридичних фактів, що розвиваються в певній послідовності:
складання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини;
прийняття спадщини спадкоємцем.
7. Цивільна правоздатність, дієздатність та деліктоздатність Способи захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільна правоздатність (для фіз. ос)— це здатність мати цивільні права та обов'язки, яка визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від будь-яких обставин. За загальним правилом правоздатність фізичної особи , виникає в момент її народження і припиняється зі смертю. В окремих випадках, передбачених законом (зокрема, щодо права спадщини), охороняються також інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.
Якщо правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється зі смертю, то дієздатність виникає з моменту досягнення певного віку. Іноді з огляду на певні життєві обставини особа може її втрачати цілком або частково. Однак тимчасова відсутність у фізичних осіб дієздатності не означає, що вони не можуть виступати як суб'єкти цивільного права. Відсутність у них дієздатності компенсується діями їх законних представників—батьків, усиновителів, опікунів і піклувальників.
Повна дієздатність виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Водночас у випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення 18-річного віку, громадянин, який не досяг цього віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.
Неповною дієздатністю володіють особи віком від 15 до 18 років.
Мінімальну дієздатність мають особи, які не досягли 15 років.
Обмежена дієздатність може бути встановлена судом для особи, яка внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище. Така особа може укладати угоди щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію чи інші-види доходів і розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод. З припиненням зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами суд скасовує обмеження її дієздатності.
Недієздатною визнається судом особа, яка внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Над недієздатною особою встановлюється опіка, і від її імені угоди укладає опікун. У разі видужання або значного поліпшення здоров'я фізичної особи, визнаної недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.
3. Регулювання цивільних відносин передбачає участь у них фізичної особи. Однак цілком можливе виникнення таких ситуацій, коли тривалий час немає ніяких відомостей про громадянина за місцем його постійного проживання. У таких випадках виникає необхідність спочатку оголосити особу безвісно відсутньою, а потім і померлою.
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки, (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціаль-ного дозволу — ліцензії.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Цивільна дієздатність юридичної особи виникає відповідно до змісту установчих документів.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках Деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Варто уваги те, що, не досягши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.,
Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Деліктоздатність юридичних осіб, за загальним правилом, виражається в тім ,що юридична особа відповідає за своїми обов'язками приналежної йому на праві власності (закріпленим за ним) майном, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник його майна не відповідають по його зобов'язаннях, а юридична особа не відповідає по зобов'язаннях власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами або установчими документами.