47. Зобов'язально-правові та речові види забезпечення виконання договірних зобов'язань

Неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовґязання ( ст.549 ЦК).

Неустойка може бути встановлена у твердій сумі, у відсотках до суми всього невиконаного зобовґязання або до його частини, у формі додаткового платежу.

різновидом неустойки розглядають штраф і пеню. Законодавець визначає штраф як вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовґязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовґязання за кожен день прострочення виконання.

За підставами встановлення розрізняють неустойку законну, тобто безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті, і договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони при укладанні договору.

Якщо неустойка встановлюється в договірному порядку, то договір неустойки повинен бути оформлений письмово, оскільки порушення письмової форми в даному випадку тягне за собою недійсність договору неустойки, про це прямо зазначається в ЦК України,

Пеня може поєднуватись із штрафом. Так, за перші 30 днів прострочки виконання зобовґязання може стягуватися пеня за кожний день, а потім - штраф.

В ч. З ст. 551 ЦК передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності наступних умов:

а) якщо він значно перевищує розмір збитків;

б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно памґятати, що неустойка, по-перше, не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію. По-друге, сплата неустойки не вимагає повного складу цивільного правопорушення.

Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується з врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути:

1) відповідність порушення розміру неустойки (характер порушення договірного зобовґязання і його тривалість; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобовґязання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у звґязку з неналежним виконанням боржником зобовґязання);

2) форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобовґязання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; розумні заходи щодо недопущення і зменшення розміру збитків у кредитора, які можна було вжити і які фактично вжиті боржником;

3) ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу;

4) рівень інфляції протягом часу, коли зобовґязання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо.Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за обґрунтованим клопотанням сторони.

Порука. Порука - це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобовґязання перед кредитором (ст. 553 ЦК).На відміну від застави, яка надає кредиторові переважне право перед іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги із вартості заставленого майна, за договором поруки кредитор поруч із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника.ЦК України встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачене в договорі. Тобто викладена норма є диспозитивною. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не передбачено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме - за сплату основного боргу, відсотки, неустойки, збитки, витрати по стягненню боргу тощо. Звичайно, при цьому обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати обсяг відповідальності боржника.Договір поруки повинен бути укладений обовґязково в письмовій формі, порушення письмової форми тягне за собою безумовну недійсність договору. Не вимагається, щоб сторони укладали окрему письмову угоду, достатньо, якщо поручитель на розписці боржника зробить припис про те, що він ручається за виконання боржником своїх зобовґязань. Сама по собі позитивна рекомендація боржника чи надання будь-ким відомостей про його матеріальне становище без спеціально зазначеного наміру зобовґязуватися за боржника не можуть розглядатися як порука.

Цей вид забезпечення виконання зобовґязань найбільш поширений для забезпечення виконання грошових зобовґязань, зокрема тих, що виникають на підставі договору позики, кредитного договору, купівлі-продажу тощо. Так, забезпечення виконання зобовґязань безпосередньо порукою передбачено Законом України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві обґєктів» від б квітня 2000 p., Законом України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сімґям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» від 29 травня 2001 p., Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. таін.

Гарантія. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціа-ром) виконання боржником (принципалом) свого обовґязку.

Гарантія - це односторонній договір, за яким одна організація (гарант) зобовґязується нести майнову відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобовґязань боржником.

Кредитор, а це, як правило, кредитна установа, надає позичальнику кредит лише за умови отримання гарантійного зобовґязання. При гарантії, як і при договорі поруки, участь беруть три особи: кредитор (банківська установа), боржник і гарант.

Умови і порядок видачі гарантійних зобовґязань регулюються спеціальними банківськими правилами. До прийняття гарантії банк повинен впевнитись в фінансовій надійності гаранта й реальності грошового забезпечення.