- •3. Система цивільного права
- •4. Поняття та актів джерел цивільного законодавства
- •5. Дія актів цивільного законодавства
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
- •7. Цивільна правоздатність, дієздатність та деліктоздатність Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •8. Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •9. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •10. Обмеження та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною (правові наслідки)
- •11.Фізична особа-підприємець
- •12. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
- •13. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •14. Створення та припинення юо.
- •15. Філії та представництва.
- •16. Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав.
- •17. Речі як об’єкт цивільних прав.
- •18. Результати робіт та послуги як об’єкти цивільних прав.
- •19. Поняття, ознаки, правова природа цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
- •20. Підприємство як єдиний майновий комплекс
- •21. Поняття, види та умови дійсності правочинів
- •22. Недійсність правочину.
- •23. Правові наслідки недійсності правочину
- •24. Поняття, підстави та види представництва
- •25. Поняття та види позовної давності (зміна тривалості, обчислення, початок перебігу).
- •26. Строки та терміни в цивільному праві, їх характеристика
- •27. Поняття, форми, види та умови цивільно-правової відповідальності.
- •28. Поняття та види особистих немайнових прав.
- •29. Особисті немайнові права що забезпечують соціальне буття та природне існування фізичної особи.
- •30. Зміст, форми і види права власності.
- •31. Поняття, ознаки і види речових прав на чуже майно
- •32. Підстави виникнення і припинення права власності
- •33. Право спільної часткової та спільної сумісної власності(поняття та характеристика)
- •34. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності
- •35. Негаторний позов як спосіб захисту права власності
- •36. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •37. Авторське право та суміжні права, їх захист
- •38. Право промислової власності: загальна характеристика
- •39. Об'єкти права інтелектуальної власності: поняття, види, загальна характеристика.
- •40. Поняття, види та система цивільних зобов'язань
- •41. Підстави виникнення та припинення зобов'язань
- •42. Суб'єкти, місце, строк і спосіб виконання зобов'язання
- •43. Правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань
- •44. Поняття, значення та класифікація договорів
- •45. Зміст договору: істотні, звичайні і випадкові умови договору
- •46. Порядок укладання, зміни та розірвання договорів
- •47. Зобов'язально-правові та речові види забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •48. Поняття, характеристика та істотні умови договору купівлі-продажу
- •49. Поняття та характеристика договору роздрібної купівлі-продажу
- •50. Поняття, характеристика та істотні умови договору поставки
- •51. Поняття, характеристика та істотні умови договору контрактації сільськогосподарської продукції
- •52. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •53. Договір міни
- •54. Поняття, види, характеристика та істотні умови договору дарування
- •55. Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому та договір користь третьої особи
- •56. Договір ренти
- •57. Договір довічного утримання (догляду)
- •58. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди)
- •59. Договори прокату та оренди земельної ділянки
- •60. Договір лізингу
- •Договір найму(оренди) транспортного засобу.
- •62. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди) житла
- •63. Договір оренди житла з викупом.
- •64. Порівняльна характеристика договорів позички та позики.
- •65. Договір страхування
- •66. Договір побутового та будівельного підряду
- •67. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт
- •68. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •69. Загальні положення договору про надання послуг
- •70. Поняття та види транспортних договорів
- •71. Договір чартеру (фрахтування)
- •72. Договір транспортного експедирування
- •73. Договори зберігання та охорони
- •74. Окремі види зберігання за цивільним законодавством України
- •75. Договори доручення та комісії
- •76. Договір управління майном
- •77. Кредитний договір
- •78. Банківський вклад та банківський рахунок
- •79. Договір факторингу.
- •80. Загальні положення про розрахунки
- •81. Договір простого товариства
- •82. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •83. Договір комерційної концесії
- •84. Спільна діяльність у цивільному законодавстві
- •85. Публічна обіцянка винагороди
- •86. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручень
- •87. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
- •88. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
- •90. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •91. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •92. Загальні положення про спадкування.
22. Недійсність правочину.
Недійсний правочин — це правочин, що не відповідає вимогам закону. Він породжує не ті права і обов'язки, яких бажали його учасники, а правові наслідки, котрі прямо передбачені у законі.
Для того щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати низці вимог, які називають умовами дійсності правочину. Такі вимоги встановлені ст. 203 ЦК, яка передбачає, що:
1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Порушення будь-якої з перелічених умов (крім умови, передбаченої пунктом 4 — дотримання форми правочину, встановленої законом), тягне за собою недійсність правочину.
Недійсним може бути визнано лише правочин, що відбувся.
Ступінь недійсності правочину може бути різним. Зокрема, правочини можуть бути абсолютно недійсними, або нікчемними. Це такі правочини, недійсність яких визначено, передусім, безпосередньо у правовій нормі. Вони є недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред'явлення подання позову та рішення суду (іноді такі правочини називають "мертвонародженими").
Існує й інший вид недійсних правочинів — оспорювані правочини. На відміну від нікчемних, оспорювані правочини є дійсними, породжують права та обов'язки, але їх дійсність може бути оспорена стороною або іншою зацікавленою особою у судовому порядку. Безпосередньо правовою нормою їхня недійсність не передбачається, але, разом з тим, існує норма, яка надає сторонам або зацікавленим особам можливість звернутися до суду для визнання такого правочину недійсним.
Недійсними оспорювані правочини можуть вважаться лише за умови доведеності фактів, що свідчать про порочність даного правочину.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Правочин за своїм змістом може бути у різному співвідношенні з вимогами закону. Так деякі з умов правочину можуть відповідати вимогам закону, інші — ні. У зв'язку з цим можливі два варіанти вирішення питання про юридичну долю правочину. Якщо вимогам закону
суперечать істотні умови правочину, то він є або має бути визнаний судом недійсним у цілому. У тих випадках, коли закону суперечать неістотні умови правочину, без яких він міг би існувати, то він є частково дійсним (у тій частині, яка відповідає закону).