- •3. Система цивільного права
- •4. Поняття та актів джерел цивільного законодавства
- •5. Дія актів цивільного законодавства
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
- •7. Цивільна правоздатність, дієздатність та деліктоздатність Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •8. Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •9. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •10. Обмеження та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною (правові наслідки)
- •11.Фізична особа-підприємець
- •12. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
- •13. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •14. Створення та припинення юо.
- •15. Філії та представництва.
- •16. Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав.
- •17. Речі як об’єкт цивільних прав.
- •18. Результати робіт та послуги як об’єкти цивільних прав.
- •19. Поняття, ознаки, правова природа цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
- •20. Підприємство як єдиний майновий комплекс
- •21. Поняття, види та умови дійсності правочинів
- •22. Недійсність правочину.
- •23. Правові наслідки недійсності правочину
- •24. Поняття, підстави та види представництва
- •25. Поняття та види позовної давності (зміна тривалості, обчислення, початок перебігу).
- •26. Строки та терміни в цивільному праві, їх характеристика
- •27. Поняття, форми, види та умови цивільно-правової відповідальності.
- •28. Поняття та види особистих немайнових прав.
- •29. Особисті немайнові права що забезпечують соціальне буття та природне існування фізичної особи.
- •30. Зміст, форми і види права власності.
- •31. Поняття, ознаки і види речових прав на чуже майно
- •32. Підстави виникнення і припинення права власності
- •33. Право спільної часткової та спільної сумісної власності(поняття та характеристика)
- •34. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності
- •35. Негаторний позов як спосіб захисту права власності
- •36. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •37. Авторське право та суміжні права, їх захист
- •38. Право промислової власності: загальна характеристика
- •39. Об'єкти права інтелектуальної власності: поняття, види, загальна характеристика.
- •40. Поняття, види та система цивільних зобов'язань
- •41. Підстави виникнення та припинення зобов'язань
- •42. Суб'єкти, місце, строк і спосіб виконання зобов'язання
- •43. Правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань
- •44. Поняття, значення та класифікація договорів
- •45. Зміст договору: істотні, звичайні і випадкові умови договору
- •46. Порядок укладання, зміни та розірвання договорів
- •47. Зобов'язально-правові та речові види забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •48. Поняття, характеристика та істотні умови договору купівлі-продажу
- •49. Поняття та характеристика договору роздрібної купівлі-продажу
- •50. Поняття, характеристика та істотні умови договору поставки
- •51. Поняття, характеристика та істотні умови договору контрактації сільськогосподарської продукції
- •52. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •53. Договір міни
- •54. Поняття, види, характеристика та істотні умови договору дарування
- •55. Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому та договір користь третьої особи
- •56. Договір ренти
- •57. Договір довічного утримання (догляду)
- •58. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди)
- •59. Договори прокату та оренди земельної ділянки
- •60. Договір лізингу
- •Договір найму(оренди) транспортного засобу.
- •62. Поняття, характеристика та істотні умови договору найму (оренди) житла
- •63. Договір оренди житла з викупом.
- •64. Порівняльна характеристика договорів позички та позики.
- •65. Договір страхування
- •66. Договір побутового та будівельного підряду
- •67. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт
- •68. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •69. Загальні положення договору про надання послуг
- •70. Поняття та види транспортних договорів
- •71. Договір чартеру (фрахтування)
- •72. Договір транспортного експедирування
- •73. Договори зберігання та охорони
- •74. Окремі види зберігання за цивільним законодавством України
- •75. Договори доручення та комісії
- •76. Договір управління майном
- •77. Кредитний договір
- •78. Банківський вклад та банківський рахунок
- •79. Договір факторингу.
- •80. Загальні положення про розрахунки
- •81. Договір простого товариства
- •82. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •83. Договір комерційної концесії
- •84. Спільна діяльність у цивільному законодавстві
- •85. Публічна обіцянка винагороди
- •86. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручень
- •87. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
- •88. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
- •90. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- •91. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •92. Загальні положення про спадкування.
20. Підприємство як єдиний майновий комплекс
1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. 2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. 3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. 4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Згідно цивілістичного підходу, підприємство - це об'єкт цивільного права, який складається з різних видів об'єктів цивільних прав. Єдиний законодавчий підхід до розуміння категорії "підприємство" не витримується в сучасному законодавстві України. Для позначення суб'єкта в цивільному праві існує поняття "особа" - фізична і юридична особа. Саме особа набуває правоздатності і дієздатності, внаслідок чого стає суб'єктом правовідносин. В процесі реалізації правосуб'єктності юридична особа набуває майно на праві власності. Істотною рисою підприємства як сукупності різних видів майна є те, що ця сукупність є єдиною у розумінні того, що саме об'єднане майно забезпечує виробничу діяльність усього комплексу юридичної особи. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу можуть входити усі види майна, призначені для його діяльності: земельні ділянки, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші суб'єктивні цивільні права. Як видно з наведеного переліку, не все майно, що входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу є нерухомим - наприклад, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку. Але при цьому, в ч. 3 підприємство як єдиний майновий комплекс визнається законом нерухомістю, а отже на нього розповсюджують дію статей 181 та 182 ЦК. Це не означає, що юридична особа - власник такого єдиного майнового комплексу не може окремо розпоряджатись своїм правом власності на окремі речі цього об'єкту. Окремо слід відзначити, що до складу майна, яке може входити до підприємства віднесені борги. В ЦК жодного разу не віднесено борги до видів об'єктів цивільних прав, оскільки борг - це зворотня сторона права вимоги. Але під борг може підпадати отриманий юридичною особою кредит, адже з бухгалтерської точки зору - це борг, тоді як з цивільно-правової - це отримані у власність гроші.
21. Поняття, види та умови дійсності правочинів
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
«Кожний договір є правочином, але не кожен правочин є договором»). Одностороннім правочин визнається у разі, якщо для виникнення, припинення або іншої видозміни цивільних прав і обов'язків достатньо волевиявлення однієї сторони (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту). При цьому згадана «одна сторона» може бути представлена однією або кількома фізичними або юридичними особами. Двосторонній чи багатосторонній правочин є договором. Договір — це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (див. коментар до ст. 626 ЦК). Прикладом двостороннього правочину може бути договір купівлі-продажу, оренди, дарування та ін. Прикладом багатостороннього правочину (багатостороннього договору) є договір про спільну діяльність (див. коментар до ст. 1130 ЦК). При цьому на кожній стороні як двостороннього, так і багатостороннього правочину може виступати кілька осіб. 5. Класифікація правочинів можлива і за іншими критеріями. Зокрема, розрізняють: 1) правочини реальні та консенсуальні. 2) правочини оплатні та безоплатні. 3) правочини абстрактні та каузальні. 4) правочини строкові та безстрокові.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.