3.1.2 Вибір комплекту машин

Під час зведення монолітних конструкцій будинку транспортування, подачу і укладання бетонної суміші виконують автобетонозмішувачами з розвантаженням бетонної суміші в бункер автобетононасосу і наступним транспортуванням суміші по трубопроводах до місця бетонування.

Необхідну кількість автобетонозмішувачів можна розрахувати за формулою

n = ,

де t₁ – час завантаження і розвантаження автобетонозмішувача (приймаємо 10 хв.), хв.;

t₂ – час перебування автобетонозмішувача в дорозі (приймаємо 80 хв), хв.;

Q – експлуатаційна продуктивність бетононасоса (приймаємо 10);

W – корисна місткість барабана автобетонозмішувача (приймаємо 10).

n =

3.2 Технологія виконання робіт по влаштуванню фундаменту.

3.2.1 Бетонування ростверку

Комплекс процесів зведення монолітної залізобетонної конструкції складається з технологічно зв’язаних і послідовних операцій:

1. Монтаж арматури;

2. установка опалубки;

3. укладання та ущільнення бетонної суміші;

4. зняття опалубки.

Між (3) та (4) процесами потрібно організувати технологічну перерву для догляду за бетоном.

Ведучим процесом, який в значній мірі визначає тривалість робіт, є укладання бетонної суміші

Роботи по бетонуванню ростверку виконуються безперервно в 2 зміни. Основна вимога - укладання бетонної суміші на всю висоту ростверку.

Перед укладанням бетонної суміші перевіряють установлені арматурні конструкції і наявність фіксаторів для утворення захисного шару. Укладають суміш шарами згідно з вказівками проекту виконання робіт, при цьому товщина кожного шару повинна бути не більше глибини дії вібратора.

Укладання і ущільнення бетонної суміші потрібно здійснювати безперервно; затримка у виконанні будь-якої з цих операцій призводить до передчасного тужавіння бетонної суміші, погіршення фізико-механічних характеристик бетону і підвищення трудомісткості.

У процесі укладання бетонної суміші спостерігають за станом опалубки, положенням арматури, розпірок тощо. У разі виявлення їх деформації чи зсуву від проектного положення припиняють бетонування і виправляють порушення.

Вибір вібраторів для ущільнення бетону:

Для ущільнення бетону використовуємо глибинний вібратор з гнучким валом марки ИВ-75.

Рис 3.1 – Схема ущільнення бетонної суміші

Експлуатаційна продуктивність внутрішнього вібратора розраховується за формулою:

;

де 0,7 – коефіцієнт, який враховує перекриття площі ущільнення, виходячи з умов занурення вібраторів через півтора радіуса;

- радіус дії вібратора ( ); 276мм=0.276м

- тривалість ущільнення (20-40 с);

- тривалість перестановки вібратора (10-12с);

- коефіцієнт використання робочого часу вібратора впродовж зміни (=0,75);

- товщина шару;

Потрібна кількість вібраторів визначається за формулою:

;

де 1,35 – коефіцієнт надійності;

I_y – інтенсивність укладання бетонної суміші, (м³/год);

I_y=10 м³/год

Q_e – експлуатаційна продуктивність вібратора (3,39 м³/год );

– кількість шарів бетонування.

вібратори

3.2 Технологія виконання робіт з улаштування підземного поверху

Для зведення підземного поверху використовується розбірно-переставна опалубка.

Опалубка – тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів, і положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До складу опалубки входять:щити(форми),які забезпечують форму, розміри та якість поверхні монолітної конструкції;риштування для підтримування опалубних форм; риштування для розміщення бетонувальників; елементи кріплення.

До початку виконання опалубочних робіт повинні бути здійсненні наступні підготовчі роботи:

1. Обладнана площадка для прийому опалубки;

2. Завезені на об’єкт опалубка, оснастка, пристосування, інструмент, матеріали та змазка для покриття опалубочних щитів;

3. Підготовлені основи місць установки опалубки (розбивка осей стін, нівелювання поверхні перекриття, очистка перекриття від сміття.

Перед установкою опалубки виставляють маяки – дерев'яні кілочки, що забиваються заподлице з ґрунтовою підставою. На маяки червоною фарбою наносять риски, що фіксують положення робочої площини щитів чи опалубки підтримуючих елементів.

Якщо опалубку встановлюють на бетонну основу чи на забетоновані конструкції, риски наносять безпосередньо на поверхню бетону й окреслюють їх трикутником.

Робоче місце варто організувати таким чином, щоб створити найбільш сприятливі умови праці. Якщо приходиться вести роботи одночасно на декількох ярусах, робочі місця необхідно надійно захистити на випадок падіння інструмента й елементів опалубки.

Елементи інвентарної опалубки, що підтримують ліси та риштування слід складувати якнайближче до робочого місця. При наявності піднімальних механізмів – склади бажано розташовувати в робочій зоні механізмів. Піднімати щити опалубки, сутички, стійки, ригеля й інші відносно великорозмірні елементи опалубки і лісів, а також подавати їх до робочого місця на чи підмости верхні этажи об'єкта, що будується слід піднімальними механізмами в пакетах, охоплених стропами не менш чим у двох місцях чи у контейнерах.

Змонтовану опалубку приймає майстер чи виконроб. При цьому перевіряється:

1. відповідність форм і геометричних розмірів опалубки робочим кресленням;

2. збіг опалубки з розбивочними кресленнями конструкцій чи споруджень;

3. точність оцінок окремих опалубних площин чи винесень на опалубних площинах

4. вертикальність і горизонтальність опалубних площин;

5. правильність установки закладних деталей, пробок і т.ін.;

6. щільність стиків і спряження елементів опалубки, з доборами по місту з раніше покладеним бетоном.

У випадку деформації окремих елементів опалубки (щитів, сутичок), розкриття щілин чи деформації доборных елементів, черговий робітник викликає майстра і за його указівкою встановлює додаткові кріплення і виправляє деформовані місця (у деяких випадках для цього використовують домкрати). Усі виправлення, зв'язані з порушенням структури покладеної в опалубку бетонної суміші, можна робити не пізніше чим через 1-2 години після укладання бетонної суміші.

Знімати опалубку з забетонованих конструкцій слід тільки по досягненні бетоном необхідної міцності. Приступати до зняття опалубки можна тільки з дозволу виконавця робіт. При цьому необхідний переконатися у відсутності навантажень на конструкції, що перевищують припустимі. При розбиранні опалубок і лісів не можна допускати струсів і появи додаткових навантажень на бетон.

Збірка опалубочних панелей з окремих уніфікованих щитів великощитової опалубки виконується на площадці по складальним кресленням.

При збірці опалубочних панелей окремі щити з’єднуються з допомогою шпонок. Опалубочні панелі з’єднують струбцинами.

Опалубка стін встановлюється в два етапи: спочатку монтується опалубка однієї сторони стіни. Після установки арматури та проємоутворювачів на всю висоту поверхні, монтується опалубка другої сторони.

Дверні проємоутворювачі слід утворювати з установкою опалубки другого боку стіни одночасно. Проємоутворювачі виконують по кресленню 2567.50.00 СБ ЦНИИОМТП, змінюючи товщину на 200 мм. Роботи по встановленню дверних проємоутворювачів проводять в такій послідовності:

1. Стропують проємоутворювач на місце та фіксують його розпірками;

2. Встановлюють проємоутворювач за монтажні петлі та подають для установки.

3. Кріплять проємоутворювач до опалубочної панелі за допомогою болтів та розстроповують.

Армування стін

Армування стін здійснюється установкою арматурних каркасів із кріпленням їх між собою окремими стержнями і зв’язкою вузлів. Установка арматури в конструкцію виконується згідно робочим кресленням.

В склад робіт по армуванню стін входить: розмітка місця розташування каркасів, установка фіксаторів для створення захисного шару, установка арматурних каркасів, в’язка з з’єднань каркасів, зварювання каркасів.

До початку монтажу арматури необхідно ретельно перевірити відповідність опалубки проектним розмірам, якість її виконання, підготувати до роботи такелажну оснастку, інструменти, очистити арматуру від ржи, закрити пройми в перекриттях щитами або поставити тимчасове огородження.

Плоскі та просторові каркаси масою до 50 кг подають до місця монтажу краном в пачках та установлюють вручну, а масою більш 50 кг – краном. Окремі стержні подаються до місця монтажу краном.

Для тимчасового кріплення арматурних каркасів до опалубки використовуються струбцини.

Щоб створити захисний шар бетону між арматурою та опалубкою встановлюють фіксатори з кроком 1-1,2 м в шаховому порядку.

До встановлення арматури приступають після монтажу опалубки з однієї сторони стіни.

Бетонування. До початку бетонування необхідно очистити опалубку від сміття та насипного цементного розчину, перевірити та випробувати обладнання, інвентар, пристосування, перевірити та прийняти по акту всі конструкції та їх елементи, що закриваються в процесі бетонування. Бетонну суміш подають безпосередньо в опалубку в декількох точках за довжиною ділянки баддями. Подавати бетонну суміш в одну точку не бажано, тому що утворюються похилі пухкі шари, які знижують якість поверхні і однорідність бетону. Бетон укладають горизонтальними шарами товщиною 0,3-0,4 м з обов’язковим ущільненням суміші. Ознаками кінцевого ущільнення є: зупинення осідання бетонної суміші, поява бетонного молока на її поверхні: зупинення виділення пузирів повітря. Особливо ретельно слід ущільнити бетонну суміш біля стінок опалубки, проємоутворювачів та вкладишів в кутах стін. У процесі бетонування стежать за положенням арматури і попереджають її зміщення від проектного положення.

Демонтаж опалубки дозволяється виконувати тільки після досягнення бетоном потрібної міцності. Розпалубка та завантаження конструкції мають виконуватись після випробування контрольних зразків.

Після кожного обороту опалубки(оборотність опалубки – 300разів) на захватці необхідно: провести огляд монтажних частин, очистити поверхні опалубки та інші місця від насипної бетонної суміші скребками та металевими щитками, нанести змазку на поверхню палуби, перевірити та нанести змазку на гвинтові з’єднання.

Зведення підземного поверху

Збірні одиниці розроблені з урахуванням їх використання для зведення монолітних споруд, які мають такі характеристики:

товщина стін підвалу 500 мм;

висота стін підвального поверху 2900 мм;

товщина монолітних перекриттів 200 мм.

Витрати арматури на стіни підвалу 2,1 кг/ ,на перекриття 3,1кг/ . Бетонна суміш подається бетононасосом. Для зведення стін підвалу використовуємо дрібно-щитову опалубку «PERI».

Обсяг робіт для зведення стін підвалу:

Площа опалубки стін визначається за формулою:

S_оп = 2L ∙ H_пов

L – розгорнута довжина стін;

H_пов – висота поверху.

L = 230,2 м.

H_пов=2,7 м.

S_оп = 2 ∙230,2 ∙2,7 = 1243,08м²

Витрати арматури:

A = a_cт ∙ S_ст

a_cт - витрати арматури на 1м² стіни; a_cт=2,1 кг/ м²

S_ст – площа стіни без урахування отворів.

S_ст =230,2 ∙ 2,7 = 621,54 м²

A = 2,1 ∙ 621,54 = 1305,2 кг

Об’єм бетону підземного поверху визначається за формулою:

V_б = S_ст.зов∙h_ст.зов.

S_ст.зов – площа стін;

h_ст.зов. – товщина стін.

V_б = 667,58 ∙ 0,5 = 310,77 м³

Опалубка перекриття складається з телескопічних стійок, на які влаштовують дерев’яні балки двотаврового профілю (Н=200мм,L=1,45-3,3м), а потім на ці балки кладуть водостійку багатошарову ламіновану фанеру (палубу) товщиною 21мм.

Стійки розташовують з кроком 1,3…1,65м в повздовжньому напрямку і з кроком 0,75м у поперечному. Головні балки розташовують вздовж довшої стіни, а допоміжні перпендикулярно до них.

Обсяг робіт для зведення перекриття підвалу:

Визначається площа опалубки перекриття:

S_оп = 455,7 м²

Витрати арматури:

A = a_cт ∙ S_ст

a_cт - витрати арматури на 1м² перекриття; a_cт=3,1 кг/ м²

S_ст – площа перекриття

A = 3,1 ∙ 455,7 = 1412,67 кг

Об’єм бетону:

V_б = 455,7 ∙ 0,2 = 91,14 м³