32. Інвентаризація необоротних активів

Щоб проконтролювати використання та уточнити дані про наявність необоротних активів у терміни, визначені керівництвом установи, здійснюється інвентаризація. Відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 № 90, бюджетні установи зобов’язані проводити інвентаризацію в терміни, установлені відповідно до груп необоротних активів .

Відповідно до чинної практики інвентаризація необоротних активів має проводиться на перше число місяця. Для проведення інвентаризації необоротних активів наказом керівника установи утворюється комісія, до складу якої входять керівник установи (заступник керівника), головний (старший) бухгалтер та працівник установи. Робота комісії розподіляється відповідно за місцем перебування необоротних активів та матеріально відповідальних осіб, при цьому перевірка кожного виду необоротних активів має свої особливості. Так, інвентаризація основних засобів починається з перевірки відповідної технічної документації на зазначені об’єкти, а нематеріальних активів — з установлення наявності за документами з оприбуткування чи майновими документами. Під час перевірки капітальних робіт або часткової ліквідації будівель і споруд комісія контролює відповідні документи на предмет вартості зазначених робіт.

Група необоротних активів Термін проведення інвентаризації

Будівлі, споруди та інші нерухомі об’єкти Не менш як один раз на три роки

Бібліотечні фонди Не менш як один раз на п’ять років

Музейні цінності Не менш як один раз на рік

Інші необоротні активи У міністерства, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, виконавчих органах місцевої влади — не менш як один раз на два роки, у інших установах — не менш як один раз на рік

Дорогоцінне каміння і дорогоцінні метали, вироби з них, відходи і брухт, що містять зазначені складові Не менш ніж два рази на рік (на 1 січня і на 1 липня)

33. Класифікація запасів

У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності.

Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Запаси установ розподілені на групи:

• виробничі запаси;

• тварини на вирощуванні та відгодівлі;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• матеріали та продукти харчування;

• готова продукція;

• продукція сільськогосподарського виробництва.

Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів запасів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють відповідний номенклатурний номер – постійно діюче скорочене умовне позначення.

Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів одного найменування, якості та ціни.

Номенклатурний номер має сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, три останні – порядковий номер предмета у підгрупі.

Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, тобто систематизованому переліку матеріалів установи, що застосовується як довідник всіх служб і підрозділів установи. Крім номенклатурного номера, в ціннику відображаються:

• облікова ціна;

• одиниця виміру;

• сорт;

• розмір;

• найменування матеріалу.