22. Правопис прислівників

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.

Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислшники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

23. Дієприкметник — це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Дієприкметники, що виражають ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета, є пасивними. Наприклад: збудований об'єкт, споруджений палац, завізований документ.

Активні дієприкметники утворюються від основи теперішнього часу перехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-

(-юч-) або -ач-(-яч-): жевріти — жевріючий; читати __

читаючий; писати — пишучий; сидіти — сидячий.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: осісти —осілий; зів'янути —зів'ялий.

Пасивні дієприкметники минулого часу творяться від перехідних дієслів переважно доконаного виду додаванням суфіксів -н- -ен- аб° -Т-: 3Р°бити — зроблений; закінчити — закінчений; подвоїти— подвоєний; бити—битий; закрити—закритий.

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне слово, називає додаткову дію (деякі мовознавці розглядають дієприслівник як окрему частину мови).

Дієприслівник разом із залежними від нього словами створює дієприслівниковий зворот. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною (Пірнувши у пітьму і безодню небуття, Олексій зосередився).

За більшістю ознак дієприслівник відносять до дієслівних форм.

24. СПРОЩЕННЯ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ

В українській мові відбувається спрощення груп приголосних, що сприяє поліпшенню її мелодійності.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т, які при зміні слова з’являються: кор_сний –к>ристь, ч+сний – честь, поїзн_й – п>їзд, щ<сл_вий – щ<стя, #кісний – #кість, ул+сливий – л+стощі.

Виняток становлять слова: зап’#стний, кістл#вий, пестл_вий, хвастл_вий, хвастн\ти, хворостн#к, шістн<дцять, в яких літера т зберігається.

Не відбувається спрощення у групі приголосних -стн-, в яких т зберігається, в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст чи -нт: аванп>ст – аванп>стний, бал<ст – бал<стний, комп>ст – комп>стний,контр<ст – контр<стний, форп>ст – форп>стний; студ+нт – студ+нтський.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при утворенні дієслів з суфіксом -ну-: брязк – бр#знути, блиск –бл_снути, писк – п_снути, плюск – пл$снути, тріск – тр%снути.

Виняток: випуск – випускний, виск – в_скнути, риск – рискн\ти.

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масн_й – масло, ум_сний – мисль, ремісн_к – ремесл>.

У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать:

1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити;

2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці

Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці

Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.

25. Зміни груп приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-, -СК-, -ШК-, -ЗК-, -СТ-

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються.

а) Група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина, козацький — Козаччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький – Галичина.

б) Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменники із суфіксом -ин(а): віск — вощина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина;

в) Групи приголосних -ск-, -шк- змінюються в -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан-(-ян-): віск — вощаний – вощанка, дошка — дощаний, пісок (піску) — піщаний.

г) Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються в щ, група -зк- у -жч- при творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни: вереск — верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити — прощати, прощаю, прощаєш і т. д.; прощу, але простиш, простить і т. д.; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. д.

д) Групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько — Ващенко — Ващук, Ісько — Іщенко — Іщук, Онисько — Онищенко — Онищук, Водолазький — Водолажченко, Кузько — Кужченко.

Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- сна письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин; -шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

Зміни приголосних перед -СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

2. Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси.

а) К, ць, ч + -ськ(ий), -ство(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник — гірницький, молодець — молодецький, молодецтво, парубок — парубоцький — парубоцтво, ткач — ткацький — ткацтво.

б) Г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): боягуз — боягузький — боягузтво, Запоріжжя – запорізький, Париж – паризький, Прага – празький, убогий — убозтво.

в) Х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): залісся — заліський, птах — птаство, товариш — товариський — товариство.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються:багатий — багатство, брат — братський — братство, завод — заводський, інтелігент — інтелігентський, люд — людський – людство, пропагандист — пропагандистський, студент — студентський — студентство.

Зміни приголосних перед -Ш(ИЙ) у вищому ступені прикметників (прислівників)

3. У вищому ступені прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш(ий)змінюються в -жч(ий), а с + ш(ий) – у -щ(ий): високий — вищий (вище), вузький — вужчий (вужче), дорогий — дорожчий (дорожче), дужий — дужчий (дужче), низький — нижчий (нижче), але: легкий — легший (легше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін., і похідних від них іменників: підвищення (відпідвищити), подорожчання (від подорожчати).

-ЧН-, -ШН-

4. Приголосні звуки к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на ч: безпека —безпечний, безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець – кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний, яйце — яєчня. Приголосний основи ч зберігається: поміч — помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь —ячний (або ячмінний).