3. Напрями зміцнення фінансового стану підприємства

Для забезпечення стійкості фінансового стану економічного суб'єкта необхідно не тільки раціонально розмістити наявні фінансові ресурси, але й ефективно їх використати. Сучасні умови вимагають від підприємства підвищення рівня ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг, на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом. На основі аналізу формується стратегія і тактика підприємства, розробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

На сучасному етапі для будь – якого підприємства основними напрямками покращення фінансового стану підприємства є:

– зниження собівартості продукції (робіт, послуг), що дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку, а це можливе за рахунок розвитку інноваційної діяльності, більш раціонального використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, більш ефективного управління витратами;

– пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке забезпечує рентабельність власного капіталу. Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою комплексу заходів, спрямованих на зменшення фінансових зобов’язань та збільшення активів. Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості, відстрочення виплат дивідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості, тобто система фінансових операцій, яка забезпечує прискорену конверсію дебіторської заборгованості грошовими активами; підвищення ефективності управління грошовими потоками підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності. Збільшення обсягу грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, продажудеяких застарілих основних фондів;

– оптимізація збутової політики, полягає в тому, що підприємствам необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції (послуг) на ринок;

– розширення ринків збуту, для чого підприємству необхідно створювати пункти роздрібної торгівлі, що призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу.

Найважливішим чинником стійкості і розвитку підприємства є здійснення прогнозування його фінансового стану, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан і зміни, які в ньому проходять. Важливу роль відіграє постійне контролювання зовнішнього і внутрішнього станів підприємства, розробка планів при виникненні проблемних ситуацій, прийняття нестандартних рішень у випадку критичної ситуації, координація дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Отже, підсумовуючи вище викладене можна сказати, що заходи, спрямовані на покращення фінансового стану підприємства, містять в собі управління доходами та витратами, управління капіталом та грошовими коштами.

Висновки

З метою закріплення і поглиблення знань, одержаних мною під час навчання, і формування в нас професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час роботи у фінансово-економічних службах підприємств, в межах навчального процесу я проходила виробничу практику. Це дозволило сформувати цілісне уявлення про зміст і особливості моєї майбутньої професії не лише через сукупність одержаних теоретичних знань, а й з погляду практичної діяльності реально діючих підприємств та установ, набути елементарних практичних навичок.

Під час проходження даної практики, я виконала ряд завдань, зокрема:

 - закріпила теоретичні знання, котрі я отримала навчаючись у Чернігівському державному інституті економіки і управління;

 - навчилась співпраці з колегами по фаху, виховувати в собі толерантність, вміння працювати з людьми, дисциплінованість і т.д;

 - збирала, систематизувала необхідні матеріали для оформлення звіту.

Завершивши виробничу практику, я засвоїла функції та особливості здійснення професійної діяльності працівника підприємства, навчилась аналізувати фінансову інформацію.

В даному звіті, я подала усю отриману мною інформацію та застосувала здобуті мною практичні знання, що стосуються характеристики діяльності підприємства, нормативно-правових актів, на основі яких функціонує підприємство, його взаємовідносини з іншими установами, оцінка фінансового стану підприємства і т.д.

Під час проходження практики я поглибивши теоретичні знання, навчилася аналізувати виробничу і фінансову діяльність, виявляти допущені прорахунки, складати та оформлювати організаційно-розпорядчу документацію дотримуючись законодавства у сферах фінансово-організаційної фахової діяльності, здійснювати облік, контроль і економічний аналіз фінансово-господарських операцій і т.д.

Згідно з робочою програмою базовими підприємствами для проходження виробничої практики є суб’єкти господарської діяльності всіх форм власності і виробничої спеціалізаціїї в яких виділені структурні функціональні підрозділи, які здійснюють комплекс фінансово-економічних робіт.

Базою моєї виробничої практики було ПП «Чернігівська торф’яна компанія», де мені було забезпечене виконання завдань виробничої практики, передбачених програмою.

В процесі виконання роботи були напрацьовані деякі рекомендації досліджуваному підприємству для досягнення більш високих фінансових результатів діяльності, які ми хотіли би викласти на завершення даної роботи:

1. При веденні господарської діяльності необхідно виходити з того, що основними джерелами збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту;

2. На підприємстві, перш за все, необхідне дотримання виконавчої дисципліни, строге дотримання укладених договорів на виконання робіт.

3. Керівництву підприємства слід приділяти максимум уваги щодо проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу.

4. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

5. Слід поліпшувати якість продукції, що приведе до конкурентноздатності і зацікавленості вибору даного підприємства замовниками.

6. Скорочення витрат на виробництво можна досягти за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, устаткування.

Виконання цих пропозицій значно підвищить одержуваний прибуток на підприємстві.

ДОДАТОК 1