1.Заповідна справа

2.Заповідний кодекс України про тваринний світ.

1. Заповідна справа (англ. conservation) — комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямованих на збереження унікальних та типових чи окремих природних об'єктів з науковою, природоохоронною та іншою метою.

Заповідна справа в Україні бере початок з часів Київської Русі (зокрема, Ярослава Мудрого), коли здійснювалися перші спроби виділення територій, в межах яких суворо регламентувалися мисливство, вирубування лісу, рибальство та інша господарська діяльність. У XVII-XIX століттях видано ряд законодавчих актів. Становленню заповідної справи значною мірою сприяли наукові дослідження вчених В.Докучаєва, І.Бородіна, Г.Кожевникова, Г.Танфільєва, В.Талієва, Д.Анучина, Г.Висоцького, Г.Морозова та інших, а також діяльність природоохоронних товариств, створених за їх активною участю у Катеринославі (нині Дніпропетровськ), Харкові, Полтаві, Одесі, Миколаєві, на Волині тощо..

2. Права та обов'язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу

Громадяни відповідно до закону мають право:

• на загальне і спеціальне використання об'єктів тваринного світу;

• мати у власності окремі об'єкти тваринного світу;

• на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

• Громадяни відповідно до закону зобов'язані:

• охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

• сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу;

• використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону;

• відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Громадяни мають й інші права та обов'язки, передбачені законом.

Міграція радіонуклідів.

План.

1 Міграція радіонуклідів у навколишньому середовищі.

2.Надходження радіонуклідів у с.Г рослини й організми сільськогосподарських тварин.

1. Міграція радіонуклідів .У перші місяці після аварії на Чорнобильській АЕС в період випадіння радіоактивних опадів основним шляхом надходження радіонуклідів в сільськогосподарські рослини був аеральний – через надземні органи. Сільськогосподарські угіддя і посіви були забруднені великою кількістю коротко-, середньо- та довгоживучих радіонуклідів. В результаті радіоактивного розпаду до кінця вегетаційного періоду вклад окремих радіонуклідів в сумарну активність змінився - зросла частка середньо- та довгоживучих радіонуклідів. Теперішній післяаварійний період характеризується радіоактивним забрудненням фітомаси довгоживучими ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs за рахунок кореневого надходження. Тривалість періоду забруднення цими радіонуклідами може складати десятки і сотні років .

 Головним критерієм оцінки радіаційного стану агросистем на сьогодні є вміст радіонуклідів в ґрунті і сільськогосподарській продукції. Саме продукція рослинництва і тваринництва є основним джерелом формування дози опромінення людини .

Критичність з точки зору дії радіоактивних викидів на агроекосистему належить трофічним ланцюгам, початковою ланкою яких є ґрунт. Під міграцією радіонуклідів у ґрунті розуміємо сукупність процесів, що призводять до переміщення радіонуклідів між його генетичними горизонтами чи перерозподілу між різними фазами та станами і викликають перерозподіл радіонуклідів по глибині і в горизонтальному напрямку .

Після того, як первинне поле радіоактивного забруднення сформувалось, ґрунт можна вважати вихідною ланкою міграції радіонуклідів в природному середовищі. Прохоров В.М. провів класифікацію факторів, які впливають на рухомість радіонуклідів в ґрунті.

Радіонукліди відрізняються за типом поведінки в системі ґрунт - розчин: стронцій - тип поведінки обмінний, основний механізм закріплення в ґрунті – іонний обмін. Цезій - тип поведінки обмінний в макроконцентраціях і необмінний в мікроконцентраціях; механізм закріплення в ґрунті - необмінне поглинання .

Неоднозначно впливає на рухомість радіонуклідів кислотність ґрунту . Для ⁹⁰Sr і ¹³⁷Cs при збільшенні кислотності вона підвищується.

На сорбцію радіонуклідів ґрунтами впливають концентрація та властивості їх ізотопних та неізотопних носіїв: для ¹³⁷Cs - стабільний цезій і калій, для ⁹⁰Sr  стабільний стронцій і кальцій .

Одним із факторів, що визначає поведінку радіонуклідів, є час взаємодії їх з ґрунтом. Уперше процес без обмінної фіксації був відмічений В.М Клечковським із співробітниками. Найбільш інтенсивно цей процес іде в перший період після надходження радіонуклідів у ґрунт. Через 30-80 діб після внесення водорозчинних ⁹⁰Sr і ¹³⁷Cs  в ґрунт їхня рухомість знижувалась в декілька разів, а потім змінювалась більш повільно на протязі 17-25 років .Зниження рухомості цезію в ґрунті отримало назву “старіння”. У ході цього процесу цезій бере участь в кристалохімічних реакціях з входженням в міжпакетний простір кристалічних решіток глинистих мінералів, де він значно міцніше закріплюється і меншою мірою переходить у розчин.

Радіонукліди фіксуються ґрунтом з різною міцністю. Якщо стронцій знаходиться в ґрунті в обмінному стані, то більша частина цезію фіксується необмінно Процеси сорбції та десорбції призводять до того, що радіонукліди знаходяться в ґрунті у різних формах.

Широко використовується класифікація форм знаходження радіонуклідів за методом їх витіснення із ґрунту різними екстрагентами. У ґрунтах з високою кислотністю, слабкою насиченістю основами, легких  за гранулометричним складом вміст рухомих форм радіонуклідів вищий, ніж у більш родючих та важких за механічним складом ґрунтах. Із збільшенням часу контакту ¹³⁷Cs з ґрунтом вміст різних форм радіонукліду міняється. Вміст обмінної та кислоторозчинної форм ¹³⁷Cs в дерново-підзолистому супіщаному ґрунті через 7 років після внесення зменшився в 2,5-3,0 рази

Дослідження, проведені після аварії на ЧАЕС, показали, що вміст доступних форм ¹³⁷Cs в ґрунті природних біогеоценозів знижувався в перші роки досить різко. Періоди півзменшення відносно вмісту обмінної форми  цезію залежали від гідрологічного режиму ґрунтів та відстані від атомної станції і варіювали від 1,8-3,7 років для "ближньої" та від 1,4-2,7 років для "дальньої" зони. У мінеральних ґрунтах переважно більша частина цезію знаходилась в необмінному стані .

2. ^ Радіоактивне забруднення рослин Радіоактивне ураження рослин проявляється в гальмуванні росту, зниженні врожайності, репродуктивної здатності, а при великих дозах викликає загибель рослин. Рослини можуть забруднюватися двома шляхами: аерозольним (некореневий шлях) і кореневим (ґрунтовий шлях надходження). Особливість аерозольного шляху надходження полягає в тому, що при безпосередньому осіданні радіоактивних частинок з різних шарів атмосфери відбувається пряме забруднення надземної маси рослин (листя, гілок, стовбура тощо) усіма радіонуклідами, що випадають. Радіоактивні частинки неповністю затримуються на рослинах. Ступінь затримання радіоактивних частинок рослинами характеризується величиною первинного затримання: відношенням кількості осілих на рослинах радіоактивних частинок до загальної їх кількості, яка випала з атмосфери на даній площі. Різні сільськогосподарські культури мають неоднакову здатність до утримання радіоактивних опадів з атмосфери, що зумовлено як специфікою морфологічної будови рослин (форма, розміри, розташування листя, ступінь шорсткості їх поверхні), так і ступенем розвитку надземної маси. Найбільш чутливі до радіації в різних фазах розвитку квасоля, кукурудза, жито, пшениця; більш стійкі - льон, конюшина, люцерна, рис, томати. Випадання ⁹⁰Sr з атмосфери на поверхню рослин практично не забруднює зерно сільськогосподарських культур із закритим насінням (горох, кукурудза). Бульби картоплі і коренеплоди столового і цукрового буряку також виявляються практично чистими, тому що стронцій при потраплянні на листя дуже слабко проникає всередину рослин. Однак випадання аерозольних частинок ⁹⁰Sr з атмосфери на деякі рослини дуже небезпечне. Це перш за все овочеві культури. Томати, огірки, капуста, листкові овочі можуть сильно забруднюватися. При випаданні з атмосфери ¹³⁷Сs не тільки механічно забруднює урожай, але й інтенсивно проникає в тканини наземних органів рослин, включається в метаболізм, переміщується всередині рослини і накопичується в урожаї. Досить інтенсивно рухається всередині рослини при потраплянні на її поверхню ¹³¹І. Незважаючи на порівняно короткий період піврозпаду, цей радіонуклід може проникати з кормом тварин у молоко, а через молоко - в організм людини. Механізм засвоєння радіонуклідів корінням рослин подібний до поглинання основних поживних речовин макро- і мікроелементів. ¹³⁷Cs є хімічним аналогом калію, а ⁹⁰Sr - кальцію, тому спостерігається певна подібність поглинання рослинами і пересування по них К, Са і їх хімічних аналогів Сs і Sr. Рослини, які утримують більше кальцію, накопичують ⁹⁰Sr більше, а рослини, що відрізняються високим вмістом калію, накопичують більше ¹³⁷Cs. Найбільше поглинається рослинами з поживного розчину ¹³⁷Сs, значно менше – ⁹⁰Sr. Таких РН, як ⁶⁰Со, ¹⁰⁶Кu, ¹⁴⁴Се, ¹⁴⁷Рm, надходить з водного розчину в наземну масу рослин у 10 разів менше, ніж Сs і Sr. Забруднення продукції рослинництва радіонуклідами залежить і від типу і властивостей ґрунтів, на яких зростають рослини. Тому концентрація радіонуклідів у рослинах на різних ґрунтах у різних ґрунтово-кліматичних зонах при одному й тому самому рівні забруднення може відрізнятися в десятки разів. ^ Радіоактивне забруднення тварин Продукти тваринництва належать до основних джерел надходження радіонуклідів до організму людини. Наприклад, у багатьох країнах молоко є головним (на 70-90%) джерелом надходження ¹³¹І. Радіоактивні речовини можуть надходити в організм тварин через органи дихання, шлунково-кишковий тракт (ШКТ) і поверхню шкіри. Однак найбільше радіонуклідів надходить в організм через систему травлення. Головне значення в опроміненні тварин має рівень радіоактивного забруднення рослин певної місцевості, а ось надходження радіонуклідів з питною водою у декілька разів нижче, ніж із кормами. Молоко, м'ясо і продукти їх переробки є основним постачальником ¹³⁷Cs (на 60-80%) до організму людини. Продукти тваринництва містять, як правило, до 40-60% ⁹⁰Sr, що надходить до організму людини з раціоном. Враховуючи те, що ⁹⁰Sr і ¹³⁷Cs є хімічними аналогами кальцію і калію, накопичення їх в основному визначається розподілом цих елементів в організмі тварин. Найбільш висока концентрація ⁹⁰Sr виявляється в скелеті, тоді як у м'яких тканинах і органах вона в десятки разів нижча. Величина переходу різних радіонуклідів у м'ясі й субпродуктах визначається видом тварин і їх віком. У молодих тварин рівень надходження радіонуклідів завжди вищий, ніж у дорослих і старих. За величиною переходу ⁹⁰Sr з раціону в кісткову тканину сільськогосподарських тварин і птахів можна розмістити в такому порядку: велика рогата худоба, кози, вівці, кури.

Прогнозування надходження радіонуклідів.