ОРГАНІЗАЦІЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄКОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ.

План

1.Сукцесії.

2.Агроекосистеми, різновиди агробіоценозу.

3.Методи селекції генетики.

1. Сукце́сія (від лат. succesio — наступність, спадкування) — послідовна необоротна й закономірна зміна одного біоценозу(фітоценозу, мікробного угрупування, біогеоценозу й т.д.) іншим на певній ділянці середовища, як правило за періодів та процесів розвитку (ідеї проф. Ю. М. Дмитрієнка).

Теорію сукцесій спочатку розробляли геоботаніки, але потім стали широко використоувати й інші екологи. Одним з перших теорію сукцесій розробив Ф. Клементс і розвив В. Н. Сукачов, а потім С. М. Разумовський.

Класифікації

Існує безліч класифікацій сукцесій^], за показниками, що можуть змінюватися в ході сукцесії:

• за масштабом часу (швидкі, середні, повільні, дуже повільні),

• за оборотністю (оборотні й необоротні),

• за ступенем сталості процесу (постійні й непостійні),

• за походженням (первинні й вторинні),

• за тенденціями зміни продуктивності (прогресивні й регресивні),

• за тенденцією зміни видового багатства (прогресивні й регресивні),

• за антропогенністю (антропогенні й природні),

• за характером змін, що відбуваються під час сукцесії (автотрофні й гетеротрофні).

Залежно від цілей дослідника, подібні класифікації можна будувати на будь-якій логічній підставі, а число їх можна збільшувати нескінченно. Так, наприклад, П. Д. Ярошенко вказував на необхідність поділу антропогенних змін на зміни в соціалістичних країнах і зміни в капіталістичних країнах.

Якщо класифікувати сукцесії на основі процесів, що протікають, то можна виділити дві основні групи: ендогенні, що відбуваються в результаті функціонування угрупувань, і екзогенні, що відбуваються в результаті зовнішнього впливу. Рушійною силою ендогенних сукцесій є незбалансований обмін угрупувань.

2. Агроекосистеми - свідомо сплановані людиною території, на яких збалансовано отримання сільськогосподарської продукції та повернення її складових на поля для забезпечення кругообігу мінеральних та органічних речовин. У правильно сплановані агроекосистеми, крім ріллі, входять пасовища або луги і тваринницькі комплекси.

Агробіоцено́з (від агро … і біоценоз) — співтовариство рослин, тварин і мікроорганізмів, створене і регулярно підтримуване людиною для отримання сільськогосподарської продукції. Дослідження структури, стійкості і продуктивності агробіоценозах складають самостійний розділ біогеоценологія — агробіоценологія.

Агробіоценоз характеризується малою екологічною надійністю (агробіоценоз не здатний самовідновлюватися і саморегулюватися), але досить високою врожайністю (продуктивністю). Основу агробіоценозів становить агрофітоценоз — штучна рослинна спільнота, що створюється на основі агротехнічних заходів (напр., посіви та посадки зернових, овочевих, плодових та технічних культур). Рослинний покрив агрофітоценозів зазвичай утворений одним видом (сортом) культурних рослини та відповідними бур'янними видами.

Заміна природного рослинного покриву монокультурою призводить в агробіоценозах до різкої перебудови його зооценозу. Тварини, не здатні харчуватися агроценозними рослинами і переносити умови його культури, зникають, а інші (головним чином комахи-фітофаги) знаходять сприятливі умови, розмножуються (аж до масових спалахів) і можуть ушкоджувати посіви.

3. Селекція (від лат. Selectio − вибір, добір) − наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмів з потрібними людині якостями. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин

.Селекцією також називають галузь про члени сільськогосподарського виробництва, яка займається виведенням сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин.

Залежно від цілей селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, вміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.

План