Питання для самоперевірки

1. Дайте опис методологій використаних при розробці автоматизованих інформаційних систем.

2. Що являє собою системний підхід до створення АС?

3. Назвіть основні методології розробки АС. Дайте визначення та коротку характеристику кожної з них.

4. Які основні функції ERP-системи.

5. На чому ґрунтується концепція CRM-систем.

6. У чому полягає відмінності концепцій систем MRP та MRP II.

7. Охарактеризуйте функціонування систем управління складом.

8. Що покладено в основі концепції планування ресурсів, синхронізоване з покупцем?

9. Наведіть технічні та експлуатаційними характеристиками SCADA-систем.

10. Наведіть характеристику технічної бази сучасних систем управління виробництвом.

11. Опишіть функціонування і переваги інформаційної системи TF «Прозоре виробництво».

12. Які підсистеми складають оперативне керування підприємством системи «ІТ-Підприємство»?

2. Дослідження об’єкту автоматизації і розробка концепції системи

   1. Мета та задачі дослідження об’єкту автоматизації

Системний підхід може бути реалізованим на базі системного уявлення про об’єкт, який проектується, тобто він потребує єдиної моделі такого об’єкту. Таке уявлення потребує відповідного дослідження об’єкту автоматизації. Мета дослідження – створення концепції автоматизованої системи. При цьому слід брати до уваги, що системний підхід базується на принципі цілісності об’єкту, який проектується, тобто дослідження його властивостей як єдиного цілого. А це, в свою чергу, потребує безперервної інтеграції уявлень про систему з різних точок зору на кожному етапі її створення. В той же час об’єкт, який проектується, є частиною більш складного об’єкту, що також треба враховувати під час проектування, тобто треба відслідковувати не тільки внутрішні зв’язки, але й зовнішні.

Задачі, які ставляться при дослідженні об’єкту автоматизації:

• визначення особливостей режиму функціонування об’єкту автоматизації;

• визначення часового режиму;

• визначення переліку задач, які потребують автоматизації;

• визначення переліку вимог до виконання цих задач;

• визначення можливостей їх автоматизації;

• визначення вхідних і вихідних сигналів (документів);

• визначення вимог до персоналу;

• додаткові відомості.

Наступна задача, яку належить розв’язувати під час передпроектного дослідження об’єкту автоматизації, полягає у визначенні цілі автоматизації.

Виявлення цілей та підцілей – найбільш відповідальна робота при системному аналізі органів управління, результати якої суттєво впливають на розробку і функціонування АСУ.

Ціль визначає зміст функціонування системи і основну її задачу. Структура виробничих зв’язків для кожної з виробничих ситуацій визначає можливість декомпозиції загальної цілі, що задається зовнішнім середовищем, на множину підцілей кожної ділянки виробництва, тобто створити дерево цілей, яке є графічним відтворенням ієрархічної моделі взаємозв’язку цілей системи в цілому і окремих її підсистем.

На підставі дерева цілей основного виробництва будуються взаємопов’язані з ним дерева цілей для всіх допоміжних дільниць виробництва, які забезпечують основне виробництво допоміжними ресурсами. Існують наступні закономірності цілеутворення:

1. Жодна ціль будь-якого рівня ієрархії (окрім останнього нижнього) не досягається безпосередньо, а тільки шляхом досягнення підцілей, на які вона розподілена.

2. Засоби, якими досягається ціль, або критерії ефективності, можуть бути підцілями її підсистем.

3. В системі існує як суперечливість цілей, так і взаємозв’язок, що виявляється на всіх рівнях дерева цілей.

4. Цілі верхніх рівнів формулюються в дуже узагальнених поняттях і конкретизуються на нижніх рівнях.

Дерево цілей реалізується найбільш ефективно, якщо кожна підсистема намагається досягти своєї підцілі, яка спрямована на реалізацію цілі усієї системи. Цільова інформація потребує складної обробки. Для цього використовуються такі методи:

1. деталізація цілей – дерево цілей;

2. встановлення взаємозв’язку і дублювання цілей – матричний аналіз;

3. оцінка відносної важливості цілей, їх взаємозв’язку і придання їм чисельних оцінок – експертні методи;

4. підрахунок прогнозованих витрат на досягнення цілей – математична статистика;

5. прогнозування появи нових цілей – метод сценаріїв;

6. перевірка та випробування комплексів цілей – метод імітацій.

Ефективність шляху досягнення цієї цілі оцінюється критерієм ефективності. На основі дерева цілей здійснюється декомпозиція загальних критеріїв в оцінки функціонування виробничого процесу для визначення критеріїв для кожної підсистеми. Таким чином ми визначаємо структуру управління виробництвом.

Окремі підсистеми, з яких складається система, також можуть мати свої критерії ефективності, які утворюють дерево критеріїв – графічну модель їхнього зв’язку. Як правило, зовнішнім середовищем задається не один, а декілька пріоритетів функціонування підприємства, причому деякі з них несумісні. Тому виникає задача впорядкування критеріїв, наприклад, ранжуванням, або завданням пріоритетів чи вагових коефіцієнтів.

Вибір пріоритетів є неформальною операцією і може здійснюватись за допомогою теорії прийняття рішень. Для моделювання процесів прийняття рішень складають сценарії або визначають вагові коефіцієнти, що перетворюють векторний показник в скалярний.

Зв’язок між деревами цілей і деревами критеріїв носить гнучкий характер. Одній цілі може відповідати декілька критеріїв і навпаки. Дерева цілей і критеріїв дають можливість уточнювати і розмежовувати функції управління між підрозділами і окремими керівниками об’єктів управління, уточнюючи їхні права, обов’язки, тощо.

Оскільки інформація для формування цілей і контролю за їх досягненням найбільш важлива, то дерева цілей і критеріїв можуть слугувати засобом відбору змісту інформації. Ієрархія цілей визначає пріоритети повідомлень і режим їхньої передачі. Формулювання цілей і критеріїв сприяє проектуванню показників обліку та звітності. Структура дерева цілей може бути прийнята за перше наближення до побудови моделі системи.

Під час вибору задач узгодженого управління моделі, які використовуються, повинні враховувати не тільки обмеження по продуктивності та іншим показникам, але й враховувати усереднені співвідношення між змінними, що входять до складу критеріїв. Це знижує точність моделі, але нерідко іншого виходу немає.

Число рівнів деталізації залежить від складності загальної задачі керування і потребує подальшого уточнення.

Після визначення цілей системи і критеріїв їх досягнення, можна перейти до формулювання функцій системи.

Функція – це чітко визначений комплекс дій, який виконується АСУ, і має спільну ціль.

Отже, для визначення функції необхідно чітко сформулювати ціль її виконання. Джерела інформації на підставі яких виконуються ці дії, знаходяться поза межами АСУ, як і споживачі інформації, розробленої АСУ в процесі функціонування. Комплекс технічних та програмних засобів, а також оперативний персонал, що беруть участь у виконанні певної функції, складають функціональну підсистему АСУ.

Функції поділяються на такі види:

• управління;

• захисту і блокування;

• інформаційні;

• функції, що виконуються за даними споріднених підсистем;

• функції, що виконуються за завданням систем вищого або нижчого рангу (розрахункові, планування, тощо).