8. Логістика сервісу

Логістичний сервіс – це сукупність функцій і видів діяльності всіх підсистем підприємства, які забезпечують зв’язок «підприємство-споживач» щодо кожного матеріального і інформаційного потоку по показниках номенклатури, якості, кількості, ціни, місця і часу постачання продукції у відповідності з вимогами ринку. Успіху на ринку досягають тільки ті фірми, які основну увагу приділяють якості логістичного сервісу, орієнтованому на споживача.

Предметом логістичного сервісу є комплекс відповідних послуг. Послуга – це дія, яка приносить користь споживачеві.

Об’єктом логістичного сервісу з даного боку виступає сам товар в його фізичній формі, а, з іншого боку – конкретні споживачі матеріальних потоків.

Логістичний сервіс нерозривно пов’язаний з процесом розподілу. Розподільча мережа повинна бути побудована таким чином, щоб з максимальною ефективністю задовольнити вимоги клієнтів. Економія на обслуговуванні споживачів в галузі організації поставок продукції може причинити розвал виробничо-комерційних стосунків між постачальником і споживачем. Додаткове інвестування в систему логістичного сервісу сприятиме зміцненню цих стосунків.

До логістичного сервісу відносять:

• сервіс споживацького попиту – послуги, що визначають термін поставки, комплектність, якість, обсяг, готовність і частоту постачання, навантаження і розвантаження, безвідмовність і своєчасність, спосіб замовлення;

• виробничий сервіс – послуги, спрямовані на ефективне використання придбаного товару;

• сервіс післяпродажного обслуговування – виконання гарантійних робіт, проведення ремонтних робіт, підготовка ремонтного персоналу, постачання запчастин, інфраструктура сервісу, утилізація старої продукції;

• сервіс інформаційного обслуговування – постачання різної інформації про фірму і її сервісне обслуговування;

• фінансово-кредитний сервіс – надання покупцеві різних варіантів оплати за послуги або товар, система знижок і пільг, тощо.

Ясно, що організація і здійснення заходів, які відносяться до логістичного сервісу, потребує певних витрат. Тому можна говорити про оптимальний рівень логістичного сервісу, який визначається співвідношенням затрат на сервіс і втрат на ринку, викликаних зниженням рівню сервісу.

9. Розподільча логістика

Основна мета логістичної системи розподілу – доставити товар у потрібне місце і у потрібний час. При цьому головну роль відіграє організація каналів розподілу.

Канал розподілу – це сукупність організацій або окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача. Обрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час, ефективність руху і збережуваність продукції при її доставці споживачам. При цьому об’єкти, які складають канал, виконують ряд важливих функцій:

- проводять дослідницьку роботу зі збору інформації, необхідної для планування розподілу продуктів та послуг;

- стимулюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;

- встановлюють контакти з потенційними покупцями;

- пристосовують товар до вимог покупців;

- проводять переговори з потенційними споживачами продукції;

- організовують товарорух (транспортування і складування);

- фінансують рух товарів по каналу розподілу;

- приймають на себе ризики, пов’язані з функціонуванням каналу.

Усі, чи частина цих функцій, можуть бути взяті на себе виробником або посередницькими організаціями.

Канал розподілу товарів можна охарактеризувати числом складових їхніх рівнів. Рівень каналу – це посередник, що виконує роботу з наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Довжина каналу визначається числом проміжних рівнів між виробником і споживачем.

Традиційні канали розподілу складаються з незалежного виробника та одного чи декількох незалежних посередників. Кожен член каналу являє собою окреме підприємство, що прагне забезпечити собі максимальний прибуток, що може шкодити іншим членам. Це відбувається тому, що жоден із членів каналу не має певного чи достатнього контролю над діяльністю інших членів. Такі канали називаються горизонтальними.

Вертикальні канали розподілу – це канали, що складаються з виробника і одного чи декількох посередників, які діють як єдина система. Один із членів каналу виступає керівником і контролює хід каналу. Такі канали більш економічні і виключають дублювання функцій членами каналу.

При формуванні каналу розподілу на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість його рівнів і конкретний склад членів. Після цього обирається вид розподілу: інтенсивний, ексклюзивний або селективний.

Інтенсивний розподіл полягає у забезпеченні запасами продукції якомога більшу кількість торгових підприємств.

Ексклюзивний розподіл навмисно обмежує число посередників, які діють на певній території.

Селективний розподіл дозволяє виробнику досягти необхідного охоплення ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами, ніж при організації інтенсивного розподілу.

Для підвищення ефективності збуту продукції нерідко використовують багатоканальні системи розподілу.