5. Логістична концепція організації виробництва

Логістична концепція організації виробництва базується на таких основних положеннях:

• відмова від надлишкових запасів;

• відмова від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;

• відмова від виготовлення серій деталей, на яких немає попиту;

• усунення простоїв устаткування;

• усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;

• перетворення постачальників з конфронтуючої сторони у доброзичливих партнерів.

На відміну від логістичної, традиційна концепція організації виробництва припускає:

• ніколи не зупиняти основне устаткування і завжди підтримувати високий коефіцієнт його використання;

• виготовляти продукцію якомога більшими партіями;

• мати максимально великий запас матеріальних ресурсів «про усяк випадок».

Традиційна концепція орієнтована на ринок продавця, в той час як логістична концепція – на ринок покупця.

Успіх виживання підприємства на ринку залежить від гнучкості його адаптації до змін зовнішніх і внутрішніх умов. Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша вимірюється часом, необхідним підприємству для освоєння виробництва нового виробу чи для реконструкції (створення) нового підприємства, пов’язаного із нововведеннями в техніку, технології, тощо. Друга визначає значимість можливих капіталовкладень, ефекти, обсяг і час реконструкції підприємства.

Рух предметів праці повинен бути упорядкований у просторі таким чином, щоб він став односпрямованим. Для цього він проектується у вигляді типової схеми руху предметів праці (ТСР ПП). Односпрямований рух предметів праці є обов’язковою і достатньою умовою переходу від прогнозування до планування ходу виробничого процесу. ТСР ПП проектується по двох структурних групах параметрів: предметної і маршрутної. Предметна група параметрів забезпечує організацію односпрямованого руху предметів праці у виробництві. Маршрутна група визначає раціональну послідовність виробничих підрозділів, що беруть участь у виготовленні даної однорідної групи деталей і складальних одиниць (ДСО), а також раціональну послідовність типів і видів основного технологічного устаткування, що використовується в обробці даної однорідної групи ДСО у запроектованому чи досліджуваному виробничому підрозділі. Маршрутна група повинна забезпечити мінімізацію витрат на виробництво.

У діючих підприємствах предметна і маршрутна групи параметрів уже застосовуються, але часто відособлено. Тому виникає задача їх узгодження, уніфікації технологічних маршрутів усередині виробничих підрозділів за рахунок спеціалізації останніх на виготовленні однорідної групи деталей і на цій базі створити ТСР ПП.

6. Закупівельна логістика

Закупівельна логістика – управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, тобто визначення:

• що закупити;

• скільки закупити;

• у кого закупити;

• на яких умовах закупити.

Крім того, необхідно виконати такі роботи:

• укласти договір;

• проконтролювати виконання договору;

• організувати доставку;

• організувати складування.

В узагальненому вигляді задачі закупівельної логістики можна згрупувати у такий спосіб:

• дотримання обґрунтованих термінів заготовки сировини і комплектуючих виробів;

• забезпечення точної відповідності між кількістю постачань і потребою в них;

• дотримання вимог виробництва щодо якості сировини і комплектуючих виробів.

До задач постачання також треба віднести збір інформації про ціни, можливі терміни постачань, транспортні витрати і пошук їхнього оптимального сполучення.