3. Раціональні способи застосування добрив та підвищення родючості ґрунтів

Найважливішою функцією ґрунтового покриву є забезпечення формування урожайності сільськогосподарських культур, рівень якої насамперед визначає потенційна і ефективна родючість ґрунту.

Ґрунти Мелітопольського району за результатами ІХ туру агрохімічних обстежень представлені в основному чорноземами південними і темно-каштановими ґрунтами з середнім вмістом гумусу 2,86%, що на 11-17% менше, порівняно з іншими районами Запорізької області, які мають однотипні ґрунти. Середньозважений вміст легкогідролізованого азоту в ґрунтах Мелітопольського району складає 79,6 мг/кг (дуже низький), рухомих сполук фосфору – 88,6 мг/кг (середній), рухомих сполук калію – 182,5 мг/кг (дуже високий0.

Вміст рухомих форм мікроелементів у ґрунтах району коливається від дуже низького по цинку до середнього і дуже високого за марганцем і міддю.

Екотоксичне обстеження ґрунтів показало наявність стійких органічних забруднювачів (хлорорганічних пестицидів) (сади, овочеві). Перевищення ГДК щодо вмісту важких металів (свинець, ртуть, кадмій) не відмічено.

При бажанні агровиробників ґрунти Мелітопольського району можна використовувати для виробництва екологічно безпечної продукції в системі органічного землеробства.

Ресурс природної родючості ґрунтів Мелітопольського району складає в середньому 18,9 ц/га. Аналіз фактичної врожайності за 2011 рік (28,6 ц/га) вказує, що на 70% вона сформована за рахунок природної родючості ґрунтів, що у 1,8 рази перевищує рекомендований норматив (40%).

Під урожай зернових і зернобобових культур всього було внесено 59 кг/га п.р., з них азоту 51 кг/га, фосфору – 5 кг/га і калію 3 кг/га. Співвідношення між внесеними елементами живлення склало 1:0,1:0,06, при співвідношенні використаних на формування врожаю 1:1,1:0,7. Дуже низький рівень внесення фосфорно-калійних добрив став основною причиною недобору врожаю зернових і зернобобових культур і невисокої агрономічної ефективності внесених мінеральних добрив.

Найбільшу кількість добрив внесено під урожай озимої пшениці N₅₅P₆K₃, всього 64 кг/га. При середній врожайності озимої пшениці 34 ц/га (2011р.), коефіцієнт впливу добрив складав 0,33 при нормативі 0,60 (60%). Тобто врожай озимої пшениці в основному сформований також за рахунок природної родючості ґрунту, що однозначно призведе до зниження потенціалу родючості чорноземів південних і темно-каштанових ґрунтів, які переважають у Мелітопольському районі.

Особливо загрозливою є ситуація з ґрунтами при існуючих технологіях вирощування соняшнику. Так, у 2011 році під соняшник було внесено всього 34 кг/га п.р. мінеральних добрив (N₁₆P₁₀K₈). Врожай соняшнику (15,2 ц/га) на 73% сформувався за рахунок природної родючості ґрунту і тільки на 27% за рахунок використання добрив, що в майбутньому призведе до зниження врожайності всіх культур сівозміни.

Одержання запланованих врожаїв сільськогосподарських культур досягається за умов їх збалансованого живлення на протязі всього вегетаційного періоду, що забезпечується дотриманням чіткої системи удобрення. В її основі раціональне застосування добрив, мікроелементів, регуляторів росту рослин та інших агрохімікатів.

Враховуючи незначне надходження у ґрунт основних елементів живлення з органічними добривами компенсація виносу врожаями азоту, фосфору і калію буде проходити тільки за рахунок мінеральних.

В умовах обмежених фінансових можливостей сільгоспвиробників найбільш доцільним є метод внесення мінеральних добрив, рекомендований Інститутом сільського господарства Степової зони НААН, що передбачає використання врожаєм сільськогосподарських культур поживних елементів з ґрунту в межах 40% (К_г=0,4) і 60% (К_д=0,6) за рахунок використання відповідних до цих нормативів доз азотних , фосфорних і калійних добрив.

Потребу в азоті розраховують для компенсації виносу в межах 70%, калію – 30-50%, а фосфору – для врівноваженого балансу.

Наприклад, при запланованій врожайності озимої пшениці 45 ц/га оптимальна норма мінеральних добрив становитиме N₈₀P₇₀K₂₀, для ярого ячменю з урожайністю 35 ц/га – N₅₀P₅₀K₂₅, для соняшнику з урожайністю 25 ц/га – N₁₀P₁₀K₁₈. Ці норми корегують відносно рівня забезпеченості поживними речовинами ґрунтів конкретного поля. Це сприятиме підтримці показників ефективної родючості ґрунтів на сучасному рівні.

Ефективність азотних добрив залежить від зволоження ґрунту. В умовах посухи дія їх слабка, а в роки достатнього зволоження віддача суттєво зростає. Тому важливо запровадження агрозаходів по нагромадженню і збереженню вологи у кореневмісному шарі ґрунту. Ефективність азоту зростає і при оптимальному співвідношенні між основними елементами в системі удобрення з урахуванням забезпеченості ґрунту рухомими формами поживних речовин.

В посушливих умовах важливу роль відіграє фосфор. Він підвищує стійкість рослин до посух і забезпечує суттєві прирости врожаю. Це підтверджують результати досліджень у аномально посушливому 2012 році. Незважаючи на загальну низьку (16,9 ц/га) продуктивність кукурудзи, на варіантах з фосфорно-калійним живленням (Р₃₀К₃₀) приріст зерна був найвищим і становив 3,5 ц/га. В той же час, відсутність фосфору у системі живлення (N₆₀К₃₀) негативно позначалось на рослинах – спостерігалось зниження врожаю на 1,7 ц/га порівняно з контролем. Фосфорні добрива необхідно розташовувати у ґрунті в зоні активного функціонування кореневої системи рослин, тобто краще вносити локально при посіві.

Ефективність калійних добрив в умовах степової зони низька, що обумовлено підвищеним і високим вмістом обмінного калію у ґрунтах. Однак, їх доцільно вносити для часткової компенсації виносу елементу врожаєм і підтримання відповідного рівня ефективної родючості. В першу чергу калій застосовують під вибагливі до елементу культури – соняшник, цукровий буряк та ін.. З калійними добривами в ґрунт також надходять кальцій, магній, сірка та інші важливі для рослин елементи.

Першочергову увагу слід приділити азотному живленню озимого клина.

У період відновлення весняної вегетації доцільне проведення ранньовесняного підживлення азотними добривами. Як правило цей захід потребують слаборозвинені посіви або пошкоджені в наслідок перезимівлі, дозою 30-35 кг/га д.р. Добре розвинуті посіви доцільно підживлювати локально у фазу кущіння – трубкування. Очікуваний приріст врожаю – 5 ц/га. Але в усіх випадках дозу азоту визначають за результатами ґрунтової діагностики по запасам мінерального азоту, строків відновлення весняної вегетації та стану кореневої системи.

Дози добрив під ярі зернові слід оптимізувати за забезпеченістю ґрунту поживними речовинами. При підвищеній забезпеченості рухомими формами фосфору та калію рівень застосування відповідних добрив зменшується на 30%, а при високому – можна обмежитись тільки припосівним їх внесенням, що забезпечуватиме економічний ефект при мінімальних витратах. Інші культури будуть використовувати їх післядію. Це пов’язано з тим, що зернобобові, просо, соняшник практично в однаковій мірі реагують як на пряму дію добрив так і їх післядію. Обов’язковим є припосівне внесення фосфорних або складних туків з розрахунку 10-15 кг/га діючої речовини фосфору. Приріст врожаю – 3 ц/га при найвищій їх окупності.

У зв’язку з значним напруженням у весняно-польовий період, зростає значення строків і способів внесення добрив. Аналіз експериментальних даних наведених у таблиці 5 свідчить, що у цьому питанні перевагу слід надавати локальному, з заробкою добрив у ґрунт на глибину 8-12 см за допомогою спеціальних знарядь. Локалізація добрив, порівняно з поверхневим внесенням, дозволяє підвищити ефективність дози туків на 2-4 ц зерна з гектара.

Таблиця 5

Ефективність добрив залежно від строків і способів внесення, ц/га

Варіант	Кукурудза	Ячмінь	Соняшник
Без добрив	41	21	19
N15-20Р15-20К15-20 – при сівбі	44	23	21
N45-60Р45-60К30-45 – основне внесення	47	31	23
N45-60Р45-60К30-45 – весною, під культивацію	45	27	21
N45-60Р45-60К30-45 – локально	49	33	24
N30-45Р30-45К30-45 – локально	46	31	22

Серед видів добрив доцільніше використовувати складні (нітроамофоска, нітрофоска, амофос, діамофос) і тукосуміші з різноманітним співвідношенням між елементами, що дозволить враховувати біологічні особливості культури, якість попередника, рівень родючості ґрунту. Перспективними і технологічними є рідкі азотні добрива (КАС).