3. Роль фінансів у процесі розширеного відтворення
Як відомо, на початку процесу товарообігу грошовий капітал визначає залучення матеріальних і трудових ресурсів. При цьому, з одного боку, фінанси забезпечують початок виробництва, а з іншого боку – через споживання – є базою подальшого розвитку інших видів виробництва.
У процесі виробництва створюється додана вартість, що через споживання перетворюється в грошовий потік. Частина знов створеної вартості у вигляді податків формує централізовані фонди і спрямовується на задоволення суспільних потреб. Ще одна частина знов створеної вартості йде на накопичення, тобто на залучення додаткових ресурсів і забезпечення процесу розширеного відтворення. Третя частина знов створеної вартості спрямовується на споживання.
Держава за допомогою фінансово-кредитної системи регулює величину кожної гілки фінансового потоку знов створеної вартості і тим самим регулює функціонування ринку, напрямок його розвитку тощо.
Цей процес можна відобразити за допомогою схеми.
споживання
податки централізовані
виробництво
ресурси
(створення
нової вартості)
ресурси
на розширене
накопичення
(товар) відтворення
(витратний фінансовий потік)
капітал
Рис.3. Схема здійснення процесу розширеного відтворення
Необхідною умовою забезпечення безперервності виробництва є розподіл ВВП. Фінанси виконують роль сполучної ланки між декількома виробничими циклами, без них неможливе здійснення відтворення – ані простого, ані розширеного. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю; з іншого боку, саме ВВП як об'єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає або накопичує те, що воно виробляє.
Фінанси здійснюють на процес розширеного відтворення кількісний і якісний вплив. Кількісний вплив виражається у пропорціях мобілізованих, розподілюваних і використовуваних фінансових ресурсів. Якісно фінанси впливають на матеріальні інтереси учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин.
4. Функції фінансів
Сутність кожної економічної категорії проявляється в її функціях, що характеризують суспільне призначення даної категорії. Функція є «зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в даній системі відносин»1 . Стосовно економічної категорії функція означає прояв її сутності в дії, специфічні способи вираження притаманних даній категорії властивостей. Функції завжди є похідними від сутності; вони виражають і показують, як, яким чином реалізується суспільне призначення цієї економічної категорії.
Фінанси виконують дві основні функції:
розподільчу;
контрольну.
Сутність розподільчої функції фінансів полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу й перерозподілу ВВП. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів – забезпечення кожного суб'єкта господарювання і держави в цілому необхідними їм фінансовими ресурсами, використовуваними у формі грошових фондів цільового призначення.
Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість ВВП (у її грошовій формі), а також частина національного багатства (що прийняла грошову форму). Механізм дії розподільчої функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає первинний розподіл і перерозподіл. Саме за допомогою цієї функції здійснюється первинний розподіл знов створеної вартості і формування на її основі первинних доходів: у юридичних осіб – прибутку, у фізичних осіб – заробітної плати, у держави – прибутку державного сектора (у вигляді надходжень від використання загальнодержавних ресурсів, надання державних послуг тощо).
На стадії перерозподілу здійснюється формування й використання централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі та корпоративні. Загальнодержавні включають бюджети різних рівнів (державний, місцеві) і фонди цільового призначення (Пенсійний, соціального страхування та ін.). Відомчі – це фонди, що формують міністерства й відомства (наприклад, Фонд охорони праці). Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.
Перерозподіл включає два етапи:
вилучення частини доходів у суб'єктів виробничого процесу і формування централізованих фондів;
використання коштів централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів.
На цьому етапі можуть формуватися як первинні доходи – заробітна плата фізичних осіб, що працюють у бюджетній сфері, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безкоштовних послуг окремим суб'єктам з централізованих фондів.
Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні та фізичні особи, що є учасниками відтворювального процесу, у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення. Цими особами є: держава, підприємства (об'єднання), організації, установи і громадяни.
Об'єктивно притаманна фінансам властивість, що полягає в їх здатності «сигналізувати» про хід розподільчого процесу, проявляється через іншу їх функцію – контрольну. Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і використанням коштів цих фондів за їх цільовим призначенням. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує інформацію про те, як складаються пропорції в розподілі ВВП (у грошовій формі), наскільки вчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб'єктів господарювання, чи ощадливо й ефективно вони їх використовують і т.ін.
У практичній діяльності контрольна функція фінансів проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю обумовлена тим, що фінансові відносини носять яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожен суб'єкт прагне отримати якнайбільше при розподілі ВВП. Саме для того, щоб у процесі розподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали не приналежну їм частину, необхідний постійний і всеохоплюючий фінансовий контроль.
Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона міститься у фінансових показниках, що маються в бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств і оцінити результати їх господарської діяльності; на основі вивчення фінансових показників приймаються рішення, спрямовані на усунення виявлених негативних моментів.
Контрольна функція, об'єктивно притаманна фінансам, може реалізовуватися в більшій або меншій мірі. Ступінь і глибина реалізації контрольної функції фінансів багато в чому визначається станом фінансової дисципліни в національному господарстві. Фінансова дисципліна – це обов'язковий для всіх юридичних і фізичних осіб, що приймають участь у відтворювальному процесі, порядок ведення фінансової звітності, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов'язань (своєчасне перерахування платежів за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги; своєчасна й повна сплата податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів).
Контрольна функція діє не ізольовано, а в тісній єдності з розподільчою функцією. Одночасна дія обох функцій дозволяє повною мірою проявитися економічній сутності фінансів. Розподільча й контрольна функції – це дві сторони одного й того ж економічного процесу. Тільки в їх єдності і тісній взаємодії фінанси можуть проявити себе як категорію вартісного розподілу.