2.3. Погашення заборгованості підприємств при їх реорганізації та ліквідації

Неефективна діяльність підприємства, збільшення боргових зобов’язань та погіршення їх складу можуть спричинити прийняття рішення про його ліквідацію як з ініціативи власників або керівників, так і за судовим рішення при поданні відповідних заяв кредиторів. Отже, підприємство може ініціювати процедури своєї ліквідації чи реорганізації як самостійно, так і під тиском кредиторів. В таких випадках проводяться заходи, передбачені відповідним законодавством.

Ліквідація підприємства та погашення заборгованості в результаті розгляду справи про банкрутство передбачає наступні дії:

1. Подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство підприємства. Дана заява може бути подана підприємством-боржником у випадках коли повне задоволення вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання зобов’язань перед іншими кредиторами або недостатності активів підприємства для повного розрахунку перед кредиторами. Кредитор може ініціювати дану процедуру, якщо боржник заборгував грошову суму розміром 300 мінімальних заробітних плат (189 тис. грн, станом на 1 липня 2009 року), а термін прострочення становить три місяці, при цьому договорами кредитування не передбачена застава.

2. Після прийняття судом відповідних заяв приймається рішення про порушення справи про банкрутство боржника. На даному етапі протягом 30 днів з дня прийняття заяви суд призначає розпорядника майна та вводить мораторій (тимчасову заборону) на задоволення вимог кредиторів. Для виявлення всіх кредиторів, боржник або призначений розпорядник майна мають опублікувати у офіційних виданнях повідомлення про порушення справи про банкрутство. Опублікування такого повідомлення є сигналом для всіх кредиторів, незалежно від розміру боргу перед ними боржника, подавати свої вимоги.

3. На третьому етапі розгляду справи суд зобов’язує керуючого майном провести експертизу фінансово-майнового стану боржника, приймати заяви кредиторів та формувати їх реєстр.

4. Наступним етапом взаємодії боржника з кредиторами під час судового врегулювання вимог є попереднє судове засідання. На ньому відбувається розгляд поданих кредиторами вимог, які бали включені розпорядником майна у реєстр вимог. У разі позитивного рішення кредитор, чиї вимоги були визнані, отримує право брати участь у відповідних зборах кредиторів та можливість погашення заборгованості у подальшому. На підставі затвердженого реєстру вимог розпорядник майном протягом 10 наступних днів зобов’язаний провести перші збори кредиторів, на яких відбувається вибір комітету кредиторів відповідно до розміру заборгованості кожного з них. Практично всі майбутні заходи щодо врегулювання погашення боргів ініціюються даним комітетом, зокрема такі основні як відкриття ліквідаційної, санаційної процедур чи підписання мирової угоди.

5. Під час проведення зборів кредиторів, останні приймають одне із рішень щодо ліквідації боржника, застосування щодо нього заходів з фінансового оздоровлення чи підготовки проекту мирової угоди. Вибраний на зборах комітет кредиторів на підставі прийнятого ними рішення спрямовує на розгляду суду відповідне клопотання, на підставі якого суд виносить одне із рішень:

• відкриває ліквідаційну процедуру;

• затверджує і розпочинає санацію підприємства;

• схвалює мирову угоду і призупиняє справу про банкрутство на час її виконання.

6. Ліквідація підприємства за рішенням суду передбачає:

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

• відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому ліквідатором;

• скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджання майном такого боржника;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

• виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому ліквідаційною процедурою.

Призначений судом ліквідатор проводить заходи щодо публікування в офіційних виданнях державних та місцевих органів влади повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, формує ліквідаційну масу, проводить за рахунок неї розрахунки з кредиторами, звітує перед судом і кредитором, проводить процедури зняття боржника з податкового обліку та виключення з ЄДРПОУ.

Ліквідаційна маса – це будь-яке майно боржника, яке може бути використане для задоволення вимог кредиторів. З метою її формування ліквідатору передаються у відання всі активи, які належать боржнику, а також він уповноважується вживати заходів щодо повернення належного боржнику майна від третіх осіб, стягнення дебіторських боргів. Основним механізмом продажу майна боржника є організація ліквідатором відповідних аукціонів чи конкурсів. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам, проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем.

Погашення ліквідатором боргів підприємства-банкрута проводиться у наступній черговості:

у першу чергу задовольняються:

• вимоги, забезпечені заставою;

• вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років;

• вимоги кредиторів за договорами страхування;

• витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

• витрати на оплату державного мита;

• витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

• витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

• витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

• витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

• витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

• витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута по заробутній платі з відрахуваннями до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпоряджання майном боржника чи в процедурі санації боржника.

у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

В разі недостатності коштів для повного задоволення вимог черги, залишок коштів розподіляється серед кредиторів пропорційно сумі їх вимог, борги перед кредиторами наступних черг вважаються погашеними.

7. Завершенням ліквідаційної процедури є подання ліквідатором ліквідаційного балансу, відповідного звіту та закриття ліквідаційного рахунку, зняття з податкового обліку подання документів на виключення підприємства з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Загальна тривалість ліквідаційної процедури може становити до півтора року.