Сутність заробітної плати та її роль в сучасних умовах ринкової економіки

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили враховують єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодування надлишкових затрат праці забезпечувати її підвищення тільки у зв'язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у технічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання сучасних компаній її фірм стало досягнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних параметрів виробництва, таких як поліпшення використання устаткування, робочого часу, складу робочої сили, якості продукції, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

УДК 657

Філімонова В.М., ст. гр. ОА-21

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н., старший викладач

Луцький національний технічний університет

Класифікація виробничих витрат в обліку: управлінський аспект

Впровадження і становлення ринкових відносин в Україні вимагають інтенсивного розвитку виробництва продукції, робіт (послуг), що супроводжується широким використанням досягнень науки і техніки, поліпшенням якості продукції, підвищенням продуктивності праці, скороченням трудових, матеріальних та інших витрат.

У дослідженні питань організації обліку витрат на підприємствах вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: О. С. Бородкін, В. Б. Івашкевич, М. Г. Чумаченко, В. О. Ластовецький, Хігінс, Я. В. Соколов, С. О. Ніколаєв та інші.

Визнання та відображення в обліку витрат здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати». Усі витрати підприємства ведуться на рахунках 9 класу «Витрати». У цьому ж документі дано досить детальний перелік витрат, які підлягають внесенню до складу загальновиробничих витрат, він істотно відрізняється від переліку поданому у Положенні 47 та інструкції з планування обліку і калькулювання собівартості на підприємствах. Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” для розподілу загальновиробничих витрат на початок, передбачено їх розподіл на змінні і постійні, при цьому варто відзначити, що виробничу собівартість формують лише змінні та розподілені постійні витрати, а нерозподілені постійні належать до витрат звітного періоду, в якому вони виникли і не можуть бути включені до складу виробничої собівартості. Отже, виникає необхідність ведення аналітичного обліку загальновиробничих витрат і витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання в розрізі постійних і змінних витрат. Для забезпечення єдності показників плану (кошторису) й аналітичного обліку, на нашу думку, потрібно чітко розмежувати постійні та змінні витрати за кожною статтею, опираючись на них при плануванні витрат за статтями.

Поняття витрат як таких, що утворюють вартість і не пов’язані з потоками платежів за ресурси, сформульовано вперше Е. Шмаленбахом. Таке розуміння витрат орієнтоване на оцінку витрат благ з точки зору управління підприємством та прийняття рішень. Вартісна оцінка благ дозволяє оцінити альтернативні можливості їх використання й обрати найкращі з них. В її основу покладено також, концепцію граничної корисності.

Наступним кроком, що потребує наукової обґрунтованості є визначення взаємозв’язку собівартості та ціни. Побутує думка, що собівартість є вихідною величиною витрат, на основі цього здійснюють ціноутворення. Це випливає з економічного змісту собівартості, яка враховує в грошовій формі переважну частину витрат виробництва.

Основні класифікаційні ознаки витрат операційної діяльності підприємства представлено в табл.1.

Таблиця 1

Групування витрат за кваліфікаційними ознаками

Ознака кваліфікації	Групування витрат
За способом перенесення вартості на продукцію	Прямі витрати. Непрямі витрати
За визами продукції (робіт, послуг)	Витрати на вироби. Витрати на групи виробів. Витрати на замовлення
За економічним змістом (елементами витрат)	Матеріальні витрати. Витрати на оплату праці. Відрахування на соціальні заходи. Амортизація. Інші витрати
За цільовим призначенням (статтями калькуляції)	Витрати на утримання та експлуатацію машин. Загальновиробничі витрати. Адміністративні витрати. Витрати на збут

Продовження табл. 1

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Умовно-змінні витрати. Умовно-постійні витрати. Інші (змішані, альтернативні, необоротні) витрати
За місцем виникнення витрат	Витрати виробництва. Витрати цеху. Витрати дільниці. Витрати функціональних служб
За календарними періодами	Поточні витрати. Одноразові витрати
За функціями управління	Виробничі витрати. Невиробничі витрати
За рівнем планування і контрольованості	Регульовані (контрольовані) витрати. Нерегульовані (неконтрольовані) витрати
За звітними періодами	Планові витрати. Фактичні витрати
Залежно від доцільності їх здійснення	Продуктивні витрати. Непродуктивні витрати
За ступенем залежності від прийняття рішень	Релевантні витрати. Нерелевантні витрати
За порядком обчислення (складом)	Фактичні витрати. Планові (бюджетні), або прогнозовані. Нормативні витрати
За ознакою перенесення вартості у часі	Операційні витрати. Витрати на амортизацію

На наше переконання, внаслідок взаємодії оперативного і бухгалтерського обліку, з’явиться можливість формування системи обліку, аналізу і контролю витрат та оперативного управління витратами підприємств. Подальший розвиток ринкових відносин вимагає переорієнтування обліку виробничих витрат консервних підприємств на вирішення нових завдань, що стоять перед управлінням ними: підвищення оперативності обліку собівартості продукції; забезпечення управління виробництвом відповідною інформацією; застосування нетрадиційних для вітчизняної практики підходів до калькулювання собівартості і підрахунку фінансових результатів.

УДК 657

Філоненко Б.Ю., ст. гр. ОАз-51

Науковий керівник: Чудовець В.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет