Теоретичні підходи до організації обліку і контролю на підприємстві

З розвитком ринкової економіки ускладнюються внутрішньогосподарські та зовнішні зв’язки підприємства, зростають потоки економічної інформації, яка має бути ефективно оброблена та перетворена в інформацію, корисну для обґрунтування та прийняття рішень оперативного, тактичного, стратегічного порядку. Переважну частину інформації, особливо для прийняття оперативних та тактичних рішень, надає облікова система. Від того, як організовано бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої облікові, контрольні та аналітичні функції, значною мірою залежить якість облікової інформації.

Термін «організація» має різні смислові відтінки. У найзагальнішому вигляді це упорядкування, налагодження певної системи. Організація передбачає досягнення та збереження стану певної впорядкованості елементів (вузлів) системи в цілому, підтримання якісної її визначеності.

Поняття «організація» автори трактують як процес, явище, систему, впорядкованість елементів, об’єднання людей, властивість, функцію управління, структуру, фізіологічні та психологічні особливості окремої особи, тип функціонування системи. Але найбільше автори схиляються до думки, що організація - це процес або впорядкованість певних елементів.

Таким чином, шляхом критичного аналізу підходів до тлумачення даного поняття, ми вважаємо що під ним слід розуміти процес впорядкування певних елементів для створення системи.

Організацію обліку і контролю на підприємстві визначають як цілеспрямовану діяльність стосовно створення системи обліково-економічної інформації й безупинного її упорядкування й удосконалення з метою цілковитого забезпечення процесу виробництва й управління необхідними обліково-економічними даними.

Облік та контроль – це в першу чергу колективна праця, що як сукупність робіт виконуваних різними виконавцями, підлягає упорядкуванню в часі і в просторі. Також, оскільки організація обліку і контролю припускає поділ праці людей і формування різних підсистем у загальній системі обліку, то для кожної з отриманих підсистем можна виділити свої цілі та задачі, що змінюються в залежності від характеру діяльності підприємства.

Сучасні тенденції в розвитку споживання, що супроводжуються підвищенням добробуту та зміною структури споживчих пріоритетів, характеризуються різким зростанням ролі послуг в системі потреб людини.

Такий стан обумовлений, по-перше, високим рівнем розвитку сфери матеріального виробництва, завдяки чому досягається повне товарне забезпечення населення при зменшенні кількості зайнятих в цій сфері.

По-друге, суттєвим моментом розширення сфери послуг є нове уявлення про зміст складових якості та рівня життя (здоров’я, харчування, житло, домашнє майно, включаючи одяг і взуття, послуги, культурне забезпечення, умови праці, умови відпочинку, соціальне забезпечення, соціально-побутові умови тощо). Людство все більше усвідомлює міру своєї людської принагідності, долаючи вузько матеріальні підходи до визначення умов життя.

Будь-яка діяльність людини залежить як від її потреб, так і від об’єктивних умов. Ці умови – суть явища природи і суспільства, зміна яких підвладна об’єктивним законам. Тільки знання і врахування об’єктивних закономірностей існування суспільства дозволяє людині змінювати ці умови у визначеному напрямку, тобто реалізовувати свою мету.

УДК 657

Оноприюк С.В., ст. гр. ОАз-52

Науковий керівник: Бортнікова О.О., к.е.н.

Луцький національний технічний університет