Економічна природа фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансовий результат – це прибуток (збиток), що утворюється в результаті різниці між доходами та витратами підприємства за звітний період.

Економічна сутність прибутку досліджувалась економістами з давніх часів. Починаючи ще з XVI – XVII ст. учені намагалися пояснити сутність категорії прибутку та його першоджерела. У міру розвитку економічної теорії трактування прибутку постійно змінювались та ускладнювались. Зазвичай еволюцію поглядів на сутність прибутку починають аналізувати з меркантилістів. Джерело багатства країни меркантилісти вбачали у зовнішній торгівлі, а першоджерело прибутку – у сфері обігу. Головною помилкою меркантилістів було ігнорування прибутку у сфері мануфактурного виробництва. Меркантилісти трактували прибуток як різницю між цінами продажу та купівлі товару. Так, меркантилісти, найбільш яскравими з яких були Томас Мен та Жан Батіст Кольбер, стверджували, що виникнення прибутку пов’язано з торгівлею.

Вже у XVIIІ ст. з’явилися три концепції щодо походження прибутку. Німецькі та італійські економісти вважали його результатом використання капіталу, і тому прибуток відображав його продуктивність. В Англії, яка зберігала традиції В. Петті та Дж. Локка, прибуток розглядався як продукт праці. У Франції в цей час набула розквіту школа фізіократів, вони вбачали джерело багатства країни у сільському господарстві і пов’язували прибуток лише з продуктивністю саме хліборобської праці.

З виходом у світ роботи А.Сміта «Дослідження про природу й причини багатства народів» учення фізіократів втрачає своє значення. Розвиваючи теорію трудової вартості, А.Сміт зазначав, що прибуток - це продукт праці, який привласнюється капіталістом. На його думку, заробітна плата, прибуток і рента є трьома першоджерелами всякого доходу.

Продовжувачем теорії А.Сміта став Д.Рікардо. однак прибуток і заробітна плата у Д.Рікардо є не джерелами, а складовими вартості, що створюється лише працею.

Погляди А.Сміта і Д.Рікардо стали основою створення концепції продуктивності капіталу, за якою прибуток є результатом заміни людської праці капіталом і здійснення ним такої роботи, що не може бути виконана людською працею.

Теорія формування прибутку А.Сміта і Д.Рікардо (концепція продуктивного капіталу) поклала початок трудовій теорії додаткової вартості, яка на той час ще не була обґрунтована як цілісна концепція прибутку. З часом цю теорію поглибили такі вчені-економісти як: К.Маркс, Й.Шумпетер, А.Маршал, А.Бабо та інші.

Дослідивши різні погляди вітчизняних та західних економістів-вчених на питання походження та природи прибутку, його формування, можна сформулювати таке визначення категорії прибутку підприємства: прибуток – це форма комплексного доходу, що утворюється в результаті реалізації права власності на капітал у різних сферах його застосування, яка виступає одночасно об’єктом і інструментом управління фінансами.

УДК 657

Назарчук С.В., ст. гр. ОАСз-22

Науковий керівник: Садовська І.Б., к.е.н., професор

Луцький національний технічний університет