16. Побудова концептуальної моделі у вигляді er-діаграми. Головні етапи побудови Побудова концептуальної моделі у вигляді er-діаграми Перший етап

Збір та аналіз характеристик даних, формування локальних моделей, що відображають представлення окремого користувача, окремого функціонального завдання.

З метою визначення сутностей необхідно:

1. зрозуміти, яка інформація буде оброблятися, чи можна зафіксувати її як сутність;

2. привласнити ім’я;

3. виявити та поіменувати атрибути;

4. визначити унікальний ідентифікатор.

Необхідно враховувати, як екземпляр однієї сутності пов’язаний з екземпляром іншої, як мають бути встановлені зв’язки, щоб була можливість відповіді на всі запити, привласнити зв’язкам імена та визначити типи зв’язків.

Другий етап

Локальна модель об’єднується в узагальнену концептуальну модель. Вона повинна задовольняти вимогам:

1. адекватно відображати уявлення користувача;

2. давати можливість відповідей на запити користувачів з мінімальними витратами;

3. представляти дані з мінімальним дублюванням.

Це процес є творчим і не може бути формалізованим, проте є певні закономірності при виборі варіанту побудови.

Варіативність моделювання обумовлюється неоднозначністю вибору сутності та зв’язків. Введемо сутність «КАФЕДРА» з атрибутами «Номер», «Назва». «ФАКУЛЬТЕТ» складається з «КАФЕДР». Після того, як вибраний раціональний вигляд моделі, дається ім’я сутностям, атрибутам та зв’язкам.

Усуваються розпливчасті найменування. Усуваються синоніми. Усуваються омоніми. Ці дії носять ітераційний характер, оскільки після їх виконання знову може виникати раніше усунене.

Третій етап

Об’єднання локальних моделей виконується такими шляхами:

1. злиття ідентичних елементів;

2. встановлення зв’язків між наборами сутностей;

3. введення нових агрегованих елементів для представлення зв’язків між елементами різних моделей;

4. узагальнення різноманітних сутностей;

5. злиття ідентичних моделей.

17. Побудова концептуальної моделі у вигляді er-діаграми. Моделювання локальних представлень

Локальна модель повинна задовольняти вимогам:

1.адекватно відображати уявлення користувача;

2.давати можливість відповідей на запити користувачів з мінімальними витратами;

3.представляти дані з мінімальним дублюванням.

Усуваються синоніми та распливчаті найменування.

Процес побудови моделі, що задовольняє вказаним вимогам, є творчим, і формалізувати його, як правило, неможливо. Проте можна вказати деякі способи породження варіантів при моделюванні. Вибір одного з таких варіантів на основі оцінок обсягів дублювання і кількості об'єктів, що переглядаються, при відповідях на запити користувачів дозволяє поліпшити експлуатаційні характеристики проектованої бази даних.

Варіативність моделювання обумовлюється неоднозначністю вибору сутностей, атрибутів і зв'язків. В одному варіанті можна щось узяти за сутність, в іншому варіанті це ж можна узяти за атрибут (декілька атрибутів), в третьому варіанті це можна визначити як зв'язок. Так, наприклад, раніше ми визначили сутність ФАКУЛЬТЕТ з атрибутами "номер факультету", "назва факультету". Введемо сутність КАФЕДРА з атрибутами "номер кафедри", "назва кафедри". Між цими сутностями є зв'язок "факультет складається з кафедр". Можливий інший варіант, в якому вищезгаданий зв'язок представляється через атрибути сутностей (в сутності ФАКУЛЬТЕТ введемо додаткові атрибути, що представляють номери і назви усіх кафедр цього факультету).

Після того, як вибраний раціональний варіант локальної моделі, виконується редагування введених найменувань сутностей, атрибутів і зв'язків. Тут виконуються такі дії:

• усуваються розпливчаті найменування (всі найменування повинні однозначно розумітися кожним користувачем);

• усуваються синоніми (різні найменування одного і того ж поняття);

• усуваються омоніми (одне і те ж найменування різних понять).

Ці дії, взагалі кажучи, носять ітераційний характер, оскільки після їх виконання знов можуть виникати і розпливчаті найменування, і синоніми, і омоніми.