1) В 1961 році російським вченим Д.І.Менделєєвим була запропонована періодична система хімічних елементів. Тоді було відомо лише 62 елементи, але всім знову відкритим елементам у ній знайшлось місце. Ця система хімічних елементів сьогодні відома в усьому світі й використовується ученими всіх країн. Розглянемо будову періодичної системи хімічних елементів Мендєлєєва.

Основними структурними одиницями системи є періоди і групи.

Період – це горизонтальний ряд хімічних елементів, що починається лужним металом (Li, Na, K, Rb, Cs, Fr) і закінчується інертним газом (He, Ne, Ar, Kr, Xe Rn).

2) Періодичний закон : властивості хімічних елементів, а також форми й властивості сполук елементів перебувають у періодичній залежності від заряду ядер їхніх атомів. Всього періодів сім. З них перші три – малі періоди, оскільки кожний складається з одного ряду хімічних елементів. Починаючи з четвертого, ідуть великі періоди, бо кожний складається з двох рядів хімічних елементів. Всього рядів десять. Кожний період містить певне число хімічних елементів: 1-й період (малий) – 2 елементи; 2-й період (малий) – 8 елементів; 3-й період (малий) – 8 елементів; 4-й період (великий) – 18 елементів ; 5-й період (великий) – 18 елементів; 6-й період (великий) – 32 елементи; 7-й період (великий) – досі ще не завершений, містить 24 елементи. Група – це вертикальний стовпчик, у якому один під одним розміщені подібні за властивостями хімічні елементи. Всього груп вісім. Кожна з них поділяється на дві підгрупи: а) головну, до складу якої входять елементи малих і великих періодів , б) побічну, яка складається тільки з елементів великих періодів. Так сьома група складається з головної підгрупи – це підгрупа галогенів: Флуор, Хлор, Бром, Йод, Астат, і побічної, до складу якої входять елементи тільки великих періодів – Манган, Технецій, Реній.

4)Елементі з неметалічними властивостями містяться в IIIA-VIIA- групах періодичної системи. Загальна електронна формула атомів неметалів ns 2 np 1-5, цьому відповідає велика різноманітність ступенів окиснення неметалів у сполуках. Характерною особливістю неметалів є більша кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні їхніх атомів. Це зумовлює їхню здатність до приєднання додаткових електронів і виявлення високої окислювальної активності. Особливість неметалів - намагання утворювати ковалентні зв’язки з атомами інших неметалів і амфотерних елементів. Тому прості речовини і сполуки неметалів мають ковалентну будову. Для неметалів спостерігають алотропію. У природі відомі самородні неметали – N2 і О2(у повітрі), сірка(у земній корі), але частіше неметали в природі перебувають у хімічно зв’язаному вигляді.

5)Неметали (властивості)

Фізичні: Оксиди неметалів відносять до кислотних оксидів, яким відповідають

кислоти. З воднем неметали утворюють газоподібні сполуки (наприклад

HCl, H2S, NH3). Водні розчини деяких з них (наприклад,

галогеноводородов) - сильні кислоти. З металами типові неметали дають

з'єднання з іонним зв'язком (наприклад, NaCl). Неметали можуть при

певних умов між собою реагувати, утворюючи з'єднання з

ковалентного полярній (H2O, HCl) і неполярної зв'язками (CO2).

Хімічні: у неметалів переважають окислювальні властивості. Особливо сильні окислювальні властивості, тобто здатність приєднувати електрони, виявляють неметали, що знаходяться в 2-му і 3-мперіодах VI-VII груп. Найсильнішим окислювачем є фтор. Фтор - найтиповіший неметалів, якому не характерні відновнівластивості, тобто здатність віддавати електрони в хімічних реакціях.

Кисень ж, судячи з його з'єднанням з фтором, може виявляти іпозитивну ступінь окислення, тобто бути відновлювачем.

Всі інші неметали виявляють відновні властивості. Причомуці властивості поступово зростають від кисню до кремнію. Так, наприклад, хлор безпосередньо з киснем нез'єднується, але непрямим шляхом можна отримати його оксиди, в яких хлор виявляє позитивну ступінь окислення. Азот привисокій температурі безпосередньо з'єднується з киснем і,отже, виявляє відновні властивості. Ще легше з киснемсірка реагує: вона проявляє і окисні властивості.

6)З воднем неметали утворюють летючі з’єднання, як, наприклад, фтороводень, сірководень, аміак, метан. При розчиненні в воді водневі сполуки галогенів, сірки, селену і телуру утворюють кислоти тієї ж формули, що й самі водневі з’єднання. При розчиненні у воді аміаку утворюються аміачна вода.

7) сульфатна кислота Фізичні властивості Хімічно чиста сульфатна кислота являє собою важку безбарвну маслянисту рідину. Продається звичайно її 96,5 % - ний водний розчин густиною 1,84 г/см3 або так званий «олеум», тобто розчин SO3 в H2SO4. У воді H2SO4 розчиняється дуже добре (змішується з водою в необмежених кількостях). При цьому виділяється тепло, і розчин дуже сильно нагрівається (навіть до кипіння води). Тому при додаванні води до концентрованої сульфатної кислоти остання розбризкується внаслідок швидкого перетворення води в пару. Через це при розведенні концентрованої H2SO4 треба кислоту вливати у воду (а не навпаки!) тонким струменем при старанному розмішуванні розчину скляною паличкою. Виділення тепла обумовлюється утворенням гідратів H2SO4 • H2O, H2SO4 • 2H2O і ін. Концентрована H2SO4 активно вбирає вологу, завдяки чому її часто застосовують для висушування газів, які хімічно не взаємодіють з нею. Концентрована сульфатна кислота руйнує рослинні і тваринні організми, і працювати з нею слід дуже обережно. Якщо кислота попаде на шкіру, її треба негайно змити великою кількістю води і промити уражене місце розведеним розчином амоніаку. Сульфатна кислота руйнує також багато органічних речовин, зокрема вуглеводи — дерево, папір, бавовняні тканини, цукор тощо. Руйнування цих речовин обумовлюється тим, що концентрована сульфатна кислота віднімає від них водень і кисень у вигляді води, а вуглець залишається у вигляді пористого вугілля. Обвуглювання цукру, наприклад, можна схематично зобразити таким рівнянням: C12H22O11 + (nH2SO4) -> 12C +11H2O (nH2SO4)

 Хімічні властивості.Сульфатна кислота — у водних розчинах дисоціює майже повністю та відноситься до сильних кислот: Н2SО4 == 2Н+ + SО42- Солі сульфатної кислоти мають назву сульфати. Наприклад: Mg SО4 — Магній сульфат. При дії розведеної сульфатної кислоти на метали, які у електрохімічному ряді активності металів розташовані ліворуч водню, виділяється водень. Якісна реакція на сульфат-йон -утворення білого сірчистого осаду з солями Барію.К2SО4 +Ва(NO3)2=BaSO4+2KNO3

 Застосування Застосування сульфатної кислоти дуже широке і різноманітне. Головним споживачем її є виробництво мінеральних добрив — суперфосфату і сульфату амонію, а також нафтова промисловість для очистки газу, мінеральних масел та інших нафтопродуктів. У хімічній промисловості цю кислоту застосовують при виробництві барвників, штучного волокна, залізного купоросу FeSO4•7H2O, мідного купоросу CuSO4 • 5H2O і інших продуктів. Сульфатна кислота є важливим продуктом хімічної промисловості. Вона у великих кількостях застосовується у виробництві мінеральних добрив, волокон, пластмас, барвників, вибухових речовин, у металургії в процесі добування міді, нікелю, урану та інших металів. Використовується також як осушувач газів. Серед сульфатів велике практичне значення мають мідний і залізний купороси СuS04 • 5Н20 і FeS04 • 7Н20. Вони використовуються в сільському господарстві для боротьби із шкідниками рослин, у виробництві фарб, для просочення деревини як антисептичний засіб.