
- •1)Особливості психології як науки та її місце у системі наук.
- •2)Становлення психології як самостійної науки, створення власного категоріального апарату психології.
- •3) Поняття про метод, методику, техніку та процедуру психологічного дослідження.
- •4)Класифікація методів психологічного дослідження.
- •5.Спостереження як метод психології, його вимоги. Вимоги до наукового спостереження.
- •8) Аналіз продуктів діяльності як метод психологічного дослідження.
- •15)Психоаналітичні теорії особистості( з.Фрейд, а. Адлер, к. Хорні).
- •16)Характеристика гуманістичних теорій особистості. Поняття про самоактуалізацію. Свідомий розвиток особистості. Поняття про я-концепцію.
- •17)Спрямованість особистості. Загальна будова мотиваційної сфери особистості, її характеристика.
- •18) Потреба як головний фактор. Класифікації людських потреб (а.Маслоу, г.Меррей).
- •19)Самосвідомість, її функції та етапи формування. Особливості самосвідомості на різних вікових етапах.
- •20) „Еgo”- психологія про захисні механізми особистості (а.Фрейд, концепція дитячого психоаналізу). Способи психологічного захисту.
- •25)Вплив емоцій на ефективність діяльності та процесів пізнання. Емоції як мотив поведінки.
- •26)Воля і мотивація. Характеристики вольового процесу.
- •30) Характер та його місце в структурі особистості. Типологія характерів за е.Кречмером, а.Лічко, к.Леонгардом, е.Фромом.
- •31) Увага як головна умова здійснення пізнавального процесу. Види уваги. Властивості уваги. Фізіологічне забезпечення уваги. Увага і успішність навчання. Формування уваги.
- •32) Поняття про відчуття. Теорії відчуттів. Класифікація та загальні властивості відчуттів.
- •35) Поняття про пам’ять. Локалізація функцій пам’яті. Гіпотези про існування центрів та слідів пам’яті. Процеси пам’яті.
- •36) Види пам’яті. Психологічні теорії пам’яті.
- •37) Мислення як вища форма пізнавальної діяльності. Основні форми і процеси мислення. Види мислення.
1)Особливості психології як науки та її місце у системі наук.
Слово «психологія» вперше заявило про себе наприкінці XVI ст. у працях відомого магдебурзького професора філософії Р. Гокленіуса і його учня О. Гасмана. Воно виникло шляхом поєднання двох грецьких слів: psyche (душа) і logos (слово, вчення). Поняття «психіка» позначало психічні явища в житті людей і тварин. Однак у той час поняття «психологія» не набуло визнання. Воно поширилося в науці лише у XVIII ст. після виходу книг німецького філософа Хрістіана Вольфа (1679—1754) «Емпірична психологія» (1732) і «Раціональна психологія» (1740).
Психологія(гр. psyche — душа і logos — слово, вчення) — наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.
Місце, яке відводилося психології в системі наук у різні історичні періоди, свідчило і про рівень розвитку психологічних знань, і про загально-філософську спрямованість самої класифікаційної схеми. У цій схемі психологія завжди була саме тим компонентом, який переконливо показував неспроможність усіх лінійних класифікаційних схем. Жодна наука не переходила з однієї рубрики в іншу стільки разів, як психологія. Так, французький філософ Дені Дідро (1713—1784) відносив психологію разом із логікою до філософії, яку протиставляв фізиці і математиці.У процесі їх вивчення з'являються і набувають розвитку численні суміжні науки: медична психологія, юридична психологія, авіаційна психологія, соціальна психологія та ін. Становлення психологічної науки можна умовно розділити на 4 етапи: 1 етап – психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більш 2-х тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.2 етап – психологія як наука про свідомість. Виникає в 17 столітті у зв'язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю.3 етап – психологія як наука про поведінку. Виникає в кінці 19 – початку 20 століть. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна побачити – поведінка, вчинки, реакції людини.4 етап – психологія як наука, що вивчає закономірності, прояви і механізми психіки.
2)Становлення психології як самостійної науки, створення власного категоріального апарату психології.
Психологія(гр. psyche — душа і logos — слово, вчення) — наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.
Сучасна психологія не лише посідає проміжне становище між різними науками, а часто з ними безпосередньо пов´язана, є для них засобом поєднання із життєдіяльністю людини. В центрі її уваги завжди залишається людина - головна дійова особа суспільного і світового прогресу. Тому психологія розвивається як людська теорія і практика.
Близькість психології до суспільних, природничих і технічних наук, навіть наявність галузей, що їх вона спільно з деякими з них вивчає, жодною мірою не позбавляє її самостійності. У всіх галузях психологія зберігає свій предмет дослідження, теоретичні принципи, шляхи вивчення предмета.
Становлення психологічної науки можна умовно розділити на 4 етапи:
1 етап – психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більш 2-х тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.
2 етап – психологія як наука про свідомість. Виникає в 17 столітті у зв'язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю.
3 етап – психологія як наука про поведінку. Виникає в кінці 19 – початку 20 століть. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна побачити – поведінка, вчинки, реакції людини.
4 етап – психологія як наука, що вивчає закономірності, прояви і механізми психіки.