Особливості діяльності інформаційної служби органів державної влади (на прикладі відділу зв'язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю мнс України)

Незважаючи на важливість і соціальне значення прес-служб для функціонування сучасного інформаційного простору, їх робота як структурних одиниць організацій наразі досліджена недостатньо. У той же час серед вітчизняних вчених-журналістикознавців діяльність прес-служб досліджували Г. Почепцов, С. Даниленко, В. Бебик, М. Вейсберг, В. Королько, Є. Тихомирова, О. Мех, Ю. Нестеряк, О. Тертичний, І. Слісаренко та інші. Серед зарубіжних дослідників варто відзначити С. Блека, В. Ворошилова, В. Кочеткову, А. Тарасова, А. Гнетнева, М. Филь, М. Ротанову.

Оскільки від ефективності взаємодії між засобами масової інформації та інформаційними службами значною мірою залежить повноцінне насичення інформаційного простору держави, наукова розробка цієї теми є особливо актуальною для України. Аналіз та визначення ролі, завдання, структури, положень про діяльність, особливостей функціонування і правового регулювання цих підрозділів–необхідна умова для осмислення та вироблення практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи прес-служб на сучасному етапі розвитку нашої держави.

У своїй книзі „Прес-служба: основи організації та діяльності” український дослідник С. І. Даниленко дає таке визначення поняттю прес-служба:

Прес-служба – структурний підрозділ, на який покладено завдання на систематичній основі забезпечувати ефективний зв’язок із засобами масової інформації (ЗМІ) й надавати їм вичерпну, своєчасну та достовірну інформацію про поточну діяльність, рішення та плани організації, установи, закладу чи іншого відомства [1, с. 4].

Особливу увагу на діяльність прес-служб урядових організацій звернула у своїх дослідженнях О. Мех. На основі проаналізованих інформаційних матеріалів, нормативних документів, внутрішніх документів служб із зв’язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади дослідниця зробила висновки, що незважаючи на те, що служби із зв’язків з громадськістю в державних органах називаються по-різному, їх цілі, завдання та статус не відрізняються [2].

Одним з основних завдань, яке стоїть перед державними органами влади в Україні, дослідниця називає відповідність їх політики принципам прозорості та інформаційної відкритості, реалізацію якої та доведення її до широких верств населення здійснюють прес-служби. Саме представники прес-служб вступають у безпосередній контакт з журналістами, які в свою чергу несуть ідею до суспільства.

Говорячи про основні завдання інформаційної діяльності владних структур науковець А. А. Чічановський, зазначає, що однією з таких задач є створення в державі загального „змістового поля”, підтримка конструктивного діалогу між урядовими і політичними структурами а також елементами громадянського суспільства [5, с. 9]. Зрозуміло, що безпосереднє виконання цієї задачі лягає на плечі прес-служб всіх без винятку державних установ.

Проаналізувавши українське законодавство щодо інформаційної сфери, можна констатувати, що воно не регулює діяльність та порядок створення служб із зв’язків з громадськістю та прес-служб, а лише встановлює загальні правила.

Частково діяльність прес-служб регламентується статтями 10, 21, 29, 45 та 47 Закону України „Про інформацію”. Зокрема, згідно зі статтею 10 цього закону право на інформацію забезпечується:

1. обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

2. створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

3. вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;

4. створенням механізму здійснення права на інформацію;

5. здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

6. встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію [3, с. 8].

У законі „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” статті 27, 27, 35, 37 і 41 мова йде про співпрацю представників органів влади із журналістами.

Стаття 27 цього закону „Акредитація журналіста” містить положення про акредитацію журналістів, де зазначено: „Органи, при яких акредитовано журналіста, сприяють йому у здійсненні професійної діяльності, попереджують про проведення нарад та інших заходів, забезпечують стенограмами, протоколами та іншими матеріалами” [4, с. 94].

Окремих випадків роботи прес-служби торкається також Закон України „Про телебачення та радіомовлення”, зокрема у статтях 45, 49, 63, 64 та 65.

Основні питання діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування регулюються статтею 6 Закона України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. Тут доцільно процитувати її:

Стаття 6. „Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування”

Інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування може отримуватися засобами масової інформації від цих органів безпосередньо або через їх інформаційні служби чи бути зібрана працівниками засобів масової інформації.

Інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової інформації, крім випадків, передбачених Законом України „Про державну таємницю” [4, с. 173].

Висвітлення діяльності Президента України та Кабінету міністрів України визначається статями 10 і 11 цього закону, та покладається на прес-служби, що входять до відповідних адміністрацій.

Крім названих вище законів, діяльності прес-служб торкаються також Кримінальний та Адміністративний кодекси, закони „Про державну таємницю”, „Про авторське право та суміжні права” та низка інших законодавчих актів.

Прес-служба у складі урядової установи – невід’ємна частина складного механізму, де діють суворі закони ієрархії, підпорядкування і залежності.

Фахівці вирізняють кілька підходів у апаратному підпорядкуванні прес-служби, у разі, коли вона функціонує як окремий структурний підрозділ.

Прес-служба може підпорядковуватися:

1. першій особі без посередників;

2. першій особі, але на практиці опікується прес-секретарем, керівником прес-служби чи речником;

3. керівникові адміністрації чи виконавчому директорові;

4. керівникові інформаційно-аналітичного відділу.

Розглянемо детальніше структуру відділу зв'язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю — структурного підрозділу Міністерства надзвичайних ситуацій України, що підпорядкований безпосередньо Міністру.

Структура МНС

Центральний апарат МНС

(прес-служба МНС)