Лікувальна та стимулююча енергетика звуку: дослідження Альфреда Томатіса

Цікаву категорію звуків відкрив у своїх дослідженнях французький отоларинголог Альфред Томатіс. Він першим систематично досліджував вплив на психіку людини звуків високої частоти. Відповідно до його теорії, дитина, плаваючи в амніотичній рідини в період внутрішньоутробного розвитку, чує масу звуків, які їй після народження стають недоступні - дихання матері, биття її серця, голос, шум від роботи внутрішніх органів і т.п. Обумовлено це тим, що в період внутрішньоутробного розвитку вуха дитини заповнені рідиною, що проводить звук значно краще, ніж повітря; зокрема, в рідині значно менше згасають високочастотні компоненти звуку. Для використання своїх відкриттів на практиці Томатіс занурював у ванну захищені плівкою мікрофони і динаміки, через які транслювалася робота внутрішніх органів жінки. Таким чином він моделював фільтрацію звуку через материнську плаценту. Згідно отриманих записів велика частина спектру звуків лежала вище 8000 коливань в секунду. Коли зроблені таким чином записи давали слухати дітям з різними порушеннями - дислексією, аутизмом, гіперактивністю, то зміни в їх поведінці і навчанні були приголомшуючими. Цей високочастотний звук, за теорією Томатіса, пробуджує відчуття самого архаїчного зв'язку з матір'ю. Такі звуки, мабуть, торкаються найстародавніших, первозданних шарів нашої пам'яті - блаженство знаходження в материнській матці, єдність з матір'ю - і пробуджують в слухача це забуте відчуття цілісності.

Дослідження і клінічний досвід Томатіса привели його до висновку, що вухо є одним з найважливіших органів, що формують свідомість людини. До нього більшість людей, включаючи учених, що вивчали вухо, вважали, що у цього органу одна функція - чути. Вони не помічали, що слухання - лише один аспект набагато більшого, динамічного процесу, в якому бере участь кожна клітина тіла.

Томатіс відкрив, що вухо не просто "чує", але коливання, що сприймаються ним, стимулюють нерви внутрішнього вуха, де ці коливання перетворюються в електричні імпульси, різними шляхами потрапляють в мозок. Деякі йдуть в слухові центри, і їх ми сприймаємо як звуки. Інші створюють електричний потенціал в мозочку, який контролює складні рухи і відчуття рівноваги. Звідти вони йдуть в лімбічну систему, що відповідає за наші емоції і виділення різних біохімічних речовин, в т.ч. гормонів, що впливають на все наше тіло. Електричний потенціал, що створюється звуком, також передається в кору головного мозку, що відповідає за вищі функції свідомості. Таким чином звук живить мозок, а разом з ним і все тіло.

Десятки років Альфред Томатіс проводив найскладніші дослідження зі спеціальною апаратурою. В результаті, він прийшов до висновку: вухо - є не тільки джерелом слуху, воно створено для того, щоб підживлювати енергією тіло людини.

При експериментуванні з музикою Моцарта, Баха чи іншими класичними творами прилади показували, що ослаблення розумової діяльності, перевтома відбувається, коли мозок недоотримує електричну енергію.

За словами Томатіса клітини мозку функціонують на кшталт маленьких батарейок, виробляють електрику, даний процес можна поспостерігати з апаратом ЕЕГ. Клітинні «батарейки» заряджаються звуком, в тому числі високочастотним.

Клітини, які мають назву «корті», займаються виробленням енергії. Близько 25 тис. клітин розташованих рядами починають «пританцьовувати» відповідно до кожного окремого звука. Частина отриманої після прослуховування певних звуків енергії розташовується в мозку, а інша частина - надходить до м'язів. Звуки володіють високою частотою, підживлюють енергією клітини мозку, полегшують напругау м'язів і впливають на організм навіть після їх прослуховування.

В результаті виявилося, що частоти від 5000 до 8000Гц з великим успіхом заряджають «батарейки мозку». А найкращим композитором для підбадьорення мозку і тіла став Моцарт.

Ще одним відкриттям Томатіса виявився прямий зв'язок між діапазоном слухового сприйняття людини, діапазоном вібрацій його голосу і його рівнем здоров'я. - Порівняйте безбарвний, слабкий голос хворої людини і дзвінкий радісний голос дитини! Томатіс розробив особливий процес звукозапису під назвою "електронне вухо». У цьому процесі із звичайного звуку по черзі вирізається то високочастотна, то низькочастотна компонента. Коли людина слухає такий запис, м'язи його вуха тренуються шляхом почергового напруження і розслаблення; таким чином розширюється діапазон слухового сприйняття, і як наслідок, зникає багато розладів. Існує безліч задокументованих досліджень, які показують, зокрема, що в результаті застосування цього методу посилюється творчий потенціал, поліпшується пам'ять і здатність до зосередження.

Принцип акустичного резонансу

Вплив музики на людину пов’язують також з дією акустичного резонансу. На цьому принципі побудована, зокрема арфотерапія, дзвонотерапія тощо. Остання використовує ефект дії широкого спектру акустичних хвиль від 40 до 25 000 Гц (ультразвуків).

На принципі акустичного резонансу ґрунтуються методики акустичного масажу внутрішніх органів, зокрема наднирників для стимулювання діурезу.

Емоційна реакція на музику як регулятор біохімічних змін в організмі

Сучасні дані вказують на пряму залежність наших настроїв і переживань від біохімічного складу внутрішнього середовища мозку. Мозок має необхідну систему - біохімічний аналізатор емоцій. Цей аналізатор має свої рецептори і детектори, він аналізує біохімічний склад внутрішнього середовища мозку і інтерпретує його в категоріях емоцій і настрою.

Наприклад, дефіцит норадреналіну проявляється депресією туги, а нестача серотаніна - депресією тривоги. Дофамін – гормон задоволення. Ендорфін – природний наркотик, гормон щастя.

Доктор психології лондонського Goldsmiths College Томас Каморро-Премюзік відкрив формулу ідеальної пісні, яка підвищує тонус слухача і викликає у нього гарний настрій. Він вивчав, як музика змінює рівень серотоніну в крові слухачів, і навіть вивів формулу: S (рівень серотоніну) = P (висота звуку) + Pos (позитив) + T (тональність) + BPM (темп) + I (приємні асоціації ).