1.3 Порядок розрахунку допомоги.

Загальну формулу розрахунку лікарняних можна представити у наступному вигляді:

Л = З.П.с.д. * Кс.с. * Кд.л.,

Де З.П.с.д. – середньоденна заробітна плата;

Кс.с. – коефіцієнт страхового стажу робітника;

Кд.н. – кількість робочих днів лікарняного, згідно із листком непрацездатності, виданим у встановленому порядку.

Коефіцієнти страхового стажу встановлені статтею 37 Закону №2240, згідно якої лікарняні виплачуються в залежності від страхового стажу в таких розмірах:

1. 60% - якщо страховий стаж до п'яти років;

2. 80% - якщо страховий стаж від п'яти до восьми років;

3. 100% - якщо страховий стаж понад вісім років;

4. 100% - незалежно від стажу, але окремим категоріям громадян. Вони перелічені у статті 37 Закону №2240.

Середня заробітна плата є головним показником для розрахунку лікарняних. Згідно пункту 14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

У вигляді формули це виглядатиме приблизно так:

З.П.с.д. = З.П.н. / К р.д.,

Де З.П.с.д. – середньоденна заробітна плата;

З.П.н. – заробітна плата, нарахована у розрахунковому періоді;

К р.д. – кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Визначення розрахункового періоду для розрахунку середньої заробітної плати

Порядок визначення розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати прописаний у пунктах 3 – 6 Порядку №1266. Розрахунковим періодом є:

Останні 6 календарних місяців (з першого по перше число), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (хвороба працівника). Наприклад, працівник захворів 25 вересня. Розрахунковим періодом для нього є період з 01 березня по 31 серпня, тобто повні 6 календарних місяців з першого по перше число.

Фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески. Якщо робітник працював менше шести календарних місяців. Наприклад, робітник почав працювати 25 серпня, а захворів 29 жовтня. Розрахунковим періодом для розрахунку середньої заробітної плати для виплати лікарняних є період з 01 вересня по 31 вересня. Незважаючи на те, що фактично працівник відпрацював більше 60 календарних днів, до розрахункового періоду потрапляє лише один календарний місяць з першого по останнє число такого місяця.

Фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. Якщо робітник працював менше календарного місяця. Наприклад, робітник почав працювати з 5 вересня та захворів 29 вересня. Розрахунковим періодом для розрахунку середньої заробітної плати для виплати лікарняних є період з 5 вересня по 28 вересня включно. Інший приклад. Робітник почав працювати 5 вересня, а захворів 10 жовтня. Розрахунковим періодом є період з 5 вересня по 9 жовтня включно. Незважаючи на те, що робітник відпрацював більше 30 днів, він не відпрацював жодного календарного місяця, тобто з 1 по 31 (30) число.

Згідно пункту 4 Порядку №1266 поважними причинами є:

1. Тимчасова непрацездатність.

2. Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.

3. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком.

Інші причини не вважаються поважними.

Згідно пункту 4 Порядку 1266 місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких робітник не працював з поважних причин виключаються з розрахункового періоду.

Наприклад. У розрахунковому періоді робітник хворів з 20 липня по 9 вересня включно. Місяцями розрахункового періоду є травень, червень, липень, вересень та жовтень. Незважаючи на те, що робітник фактично хворів на протязі трьох місяців, з розрахункового періоду виключається тільки серпень, оскільки в ньому не відпрацьовано жодного дня (робітник хворів з першого по перше число).

Згідно пункту 10 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді робітник не відпрацював жодного дня з поважних причин, або якщо він захворів у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку лікарняних визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

З одного боку з відпускних сплачуються страхові внески та відпускні обкладаються податком на доходи фізичних осіб. З іншого боку, у період відпустки робітник не працює, а відпочиває. Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 08.07.2002 №20-443 суми оплати праці у випадках збереження середньої заробітної плати (в період простою, виконання державних і громадських обов'язків, оплата відпусток) за періоди, коли застрахована особа не працювала, не включаються до розрахунку страхових виплат.

Заробітна плата, для включення до розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми лікарняних, має одночасно відповідати наступним умовам:

1. вона повинна включатися до фонду оплати праці. До нього включається основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються Інструкцією №5.

2. з цих виплат сплачувалися внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3. ці виплати обкладалися податком з доходів фізичних осіб;

4. - виплати не повинні перевищувати граничної суми заробітної плати з якої сплачувалися страхові внески до фондів соціального страхування.

Згідно статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Згідно пункту 15 Порядку №1266 в цьому випадку для розрахунку середньої зарплати для виплати лікарняних, використовується середньо годинна заробітна плата. Вона визначається шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період зарплати на кількість відпрацьованих годин.

Працівник має право на виплату лікарняних як за основним місцем роботи так і за сумісництвом. При цьому на роботі за сумісництвом працівник надає копію листка непрацездатності, засвідчену підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Згідно пункту 21 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи.

При цьому, слід звернути особливу увагу, щоб заробітна плата за основним місцем роботи та за сумісництвом не перевищувала максимальний розмір зарплати, з якої сплачуються страхові внески.