4.4. Навчання художнього перекладу

Переклад художньої літератури – один із найскладніших видів письмового перекладу, причому як для виконання, так і для навчання. Зумовлено це тим, що робота з художнім текстом є мистецтвом, яке не всі здатні швидко опанувати. Естетична функція художнього тексту, його смислова ємність, безпосередній зв'язок між художніми образами і мовними категоріями, індивідуальний стиль автора, гра слів, яскраве національне забарвлення – усе це наштовхує на думку, що художній переклад дійсно є мистецтвом для обраних. Адже перекладач покликаний перенести образи й ідеї, втілені в оригіналі, на ґрунт іншої етнокультури, передаючи не тільки зміст, а й художню форму першотвору.

Однак нині вважається, що навчити і навчитися художнього перекладу можна, навіть коли природні здібності не є яскраво вираженими. Як у будь-якому іншому мистецтві, уміння й навички художнього перекладу здобуваються завдяки наполегливим тренуванням, які можуть розвинути відчуття художнього слова, серед іншого й на міжмовному рівні. У цьому неабияк допомагають вправи, як доперекладацькі, так і власне перекладацькі.

Доперекладацькими вправами в навчанні художнього перекладу є вправи на прагматичний аналіз художніх текстів, визначення історичної епохи, культурного середовища, цільової аудиторії, особливостей індивідуальної манери письменника, соціально-детермінованої варіативності мовлення героїв, а також вправи на ідентифікацію перекладацьких труднощів на лексичному, граматичному і стилістичному рівнях.

Перекладацькими вправами для навчання художнього перекладу можна вважати переважно операційні й мовні вправи, спрямовані на використання перекладацьких прийомів і подолання перекладацьких проблем. До перших можна зарахувати вправи на використання таких типових для художнього перекладу перетворень і прийомів, як компенсація вправ, функціональна заміна, описовий переклад, диференціація, логічний розвиток значення тощо, до других – вправи на збереження національного колориту, визначення образного значення слів і словосполучень, відтворення стилістичних засобів і фігур мовлення.

Важливе значення в художньому перекладі мають культурні артефакти з особливим символічним значенням (укр. калина, Дніпро, каштан). Приймати правильні рішення щодо збереження, заміни чи втрати культурних асоціацій можуть допомогти комунікативні вправи на прагматичну адаптацію вихідного тексту з огляду на категорію рецепторів перекладу.

Незважаючи на необхідність розгляду конкретних проблем перекладу, студентів слід одразу орієнтувати на можливість відтворення окремих елементів у системі цілого, що в художньому перекладі є надзвичайно важливим [57, с. 334]. Це зумовлено тим, що жоден переклад у цій сфері не може бути абсолютно точним, оскільки мовна система літератури-реципієнта не може вичерпно передати зміст оригіналу. Іншими словами, уникнути втрати певного обсягу інформації в художньому перекладі майже ніколи не видається можливим. Слушним у цьому аспекті є твердження В.В. Коптілова, який радив передавати художній текст іншою мовою “не від звука до звука, не від слова до слова, не від фрази до фрази, а від ланки ідейно-образної структури оригіналу до відповідної ланки перекладу” [2, с. 260].

Аналогічною є позиція І.С. Алексєєвої, на думку якої конфлікт форми і змісту із таким розмаїттям мовних засобів є неминучим, що змушує зосереджувати увагу на так званих домінантах художнього перекладу [2, с. 252]. До таких домінант дослідниця зараховує всі засоби оформлення естетичної інформації, зокрема, епітети, повтори, порівняння, метафори, гру слів, іронію, значимі імена та назви, діалектизми, оказіоналізми і т.п.

Звідси випливає, що в художньому перекладі можна й потрібно домагатися насамперед адекватного передавання змісту, втіленого в художніх образах, а також належного збереження жанрово-стильових і структурно-композиційних особливостей оригіналу [31, с. 63]. Кожний мовний елемент, послуговуючись найтоншими асоціативними зв’язками, впливає на образне мислення носія цієї мови й витворює в його уяві конкретно-чуттєвий образ. Незважаючи на те, що під час перекладу ці асоціативні зв’язки значною мірою руйнуються, художній твір може продовжувати жити як мистецький витвір у новому мовному середовищі, але для цього перекладач повинен перейняти на себе функції автора й у чомусь навіть повторити творчий процес його створення, наповнити твір новими асоціативними зв’язками, які викликали б нові образи, близькі й зрозумілі для носіїв мови перекладу.

Важливою тут є національно-культурна специфіка, символічність, а також інтертекстуальність художнього твору, що актуалізується в алюзіях на будь-які прецедентні феномени минулого і сьогодення (прецедентні імена та назви, факти, висловлювання і тексти), ремінісценціях і непрямих цитатах.

Перекладацька концепція відтворення окремих елементів у системі цілого найчіткіше віддзеркалюється в поетичному перекладі. Поетичний твір – єдність ідей, образів, слів, звукопису, ритму, інтонації, композиції. Зміна одного компонента обов’язково призводить до зміни всієї системи. Спроба відтворити в поетичному творі всі конструктивні елементи неодмінно призведе до втрати гармонії твору. Отже, необхідно визначити які елементи в тому чи іншому творі є головними і відтворити їх з усією можливою точністю, не звертаючи, або звертаючи неістотно, увагу на інші.

Ступінь збереження інформативності першотвору залежить переважно від особистості перекладача, який, чітко усвідомлюючи можливу семантичну неповноту перекодування тексту, налаштовується на те, щоб максимально продемонструвати чи не продемонструвати всі особливості оригіналу [28, с. 85]. Пам'ятаючи про те, що перекладений твір народжується наново в іншій мовній стихії завдяки здібностям перекладача, викладач перекладу повинен зробити все можливе, щоб відшукати наявні таланти серед студентів і розвинути їх.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У чому виявляється формально-логічний стиль науково-технічної літератури?

2. Назвіть основні чинники, які ускладнюють переклад науково-технічної термінології.

3. Які граматичні труднощі виникають в процесі перекладу наукових і технічних текстів?

4. Що мається на увазі під жанрово-стилістичними труднощами перекладу науково-технічних текстів?

5. Чи варто в навчальному процесі використовувати вузькоспеціальну наукову і технічну термінологію?

6. Назвіть основні ознаки офіційно-ділового стилю мовлення.

7. Які тексти належать до офіційно-ділового стилю мовлення?

8. Яка вправа може допомогти навчитися співвідносити між собою структурні особливості офіційно-ділових текстів у різних мовах?

а) вправа на переклад із зоровою опорою

б) вправа на моделювання одножанрових текстів рідною й іноземною мовами

в) операційна вправа на використання перекладацьких трансформацій і прийомів

9. Які тексти, будучи основою для введення елементів галузевого перекладу, є найоптимальнішим матеріалом для навчання студентів письмового перекладу на початковому та середньому етапах?

а) газетно-інформаційні

б) науково-технічні

в) офіційно-ділові

10. Що зараховують до домінант художнього перекладу?

11. Які доперекладацькі вправи в навчанні художнього перекладу ви знаєте?

12. Які вправи можуть стати в пригоді в навчанні відтворення національно-культурної інформації художньої літератури?

13. Прокоментуйте лексичні, граматичні й жанрово-стилістичні перекладу запропонованих текстів і визначте способи їх подолання: