
- •Розділ і базові компоненти навчання перекладу
- •1.1. Професійна компетенція перекладача
- •1.2. Ерудиція перекладача
- •1.3. Кодекс професійної етики перекладача
- •Розділ іі навчання усного перекладу
- •2.1. Теоретичні засади навчання усного перекладу
- •2.2. Система вправ для навчання усного перекладу
- •2.3. Вправи на подолання труднощів усного перекладу
- •2.3. Особливості підготовки синхронних перекладачів
- •2.4. Використання інформаційних технології в процесі підготовки усних перекладачів
- •Розділ ііі навчання письмового перекладу
- •3.1. Підходи до навчання письмового перекладу
- •3.2. Принципи навчання письмового перекладу
- •3.3. Система вправ для навчання письмового перекладу
- •3.4. Типологія перекладацьких помилок
- •Розділ ііі навчання галузевого перекладу
- •4.1. Навчання науково-технічного перекладу
- •4.2. Навчання офіційно-ділового перекладу
- •4.3. Навчання перекладу газетно-інформаційних матеріалів
- •4.4. Навчання художнього перекладу
- •Текст 1
- •Текст 2
- •Текст 3
- •Текст 4
- •Список використаних джерел
- •Методика викладання перекладу
- •03179, Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49.
- •03179, Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49.
4.2. Навчання офіційно-ділового перекладу
До офіційно-ділових перекладів належить переклад громадсько-політичних (конвенцій, конституцій, постанов), міжнародно-правових (міждержавних угод, вербальних нот, резолюцій, директив), юридичних (контрактів, позовів, кодексів, законів) текстів, а також переклад ділової документації (ділових листів, заяв, фінансових звітів).
Навчання офіційно-ділового перекладу повинно базуватися на основних ознаках офіційно-ділового стилю мовлення, а саме: 1) логічності; 2) точності й 3) стереотипності.
По-перше, офіційно-ділові тексти відзначаються логічністю викладу матеріалу. Їм характерна послідовність, документальність, об’єктивність оцінок, емоційно-експресивна нейтральність і формальність. Вживання діалектизмів, жаргонізмів, просторічних висловів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки є недопустимим. Натомість у таких текстах як англійською, так і українською мовою трапляється велика кількість складнопідрядних речень із двома і більше підрядними допустовості, причини й наслідку.
По-друге, офіційно-діловий переклад є одним із відповідальніших. Перекладач, який має справу з матеріалами офіційно-ділового стилю, відповідає за точність перекладу, тому що на основі його перекладу часто приймаються важливі політичні рішення, уточнюються умови торговельних угод тощо [47, с. 349]. Тексти законів, постанов, договорів містять спеціальні терміни, вбудовані у складні речення, у яких кожне слово має важливий зміст. Виконуючи, наприклад, юридичний переклад, необхідно враховувати численні тонкощі законодавств інших країн, правопис і правила оформлення документів, смислове навантаження фраз та окремих слів у контексті. Дрібниць тут бути не може, офіційно-діловий переклад повинен донести до читача максимально точний зміст.
По-третє, з точністю офіційно-ділових текстів безпосередньо пов'язана стереотипність, яка передбачає “штампований” характер документів, і шаблонність, необхідні для оформлення документа та створення його текстової архітектоніки. Насамперед це стосується резолюцій, конвенцій, статутів і контрактів, у яких важливу роль відіграє композиційний малюнок, закріплений за певним типом документів. Значення текстового шаблону полягає в тому, що він допомагає донести до читача конкретну інформацію, налаштувати на сприйняття саме цього документа, а не іншого.
Такі ознаки офіційно-ділового стилю мовлення накладають певний відбиток на вибір перекладацьких стратегії і тактик. Мета документів офіційного стилю полягає в точному вираженні думки, у викладенні певних положень і досягається завдяки оптимальному відбору слів, форм і конструкцій, запобіганню неоднозначних тлумачень. Незважаючи на те, що характерна для мови ділових документів традиційність засобів вираження прискорює процес формування фразеологічних одиниць, типових для цього стилю, у більшості випадків перекладач відмовляється від пошуків контекстуальних замін, надаючи перевагу дослівному перекладу тексту для того, щоб у перекладі документів виключити можливі різночитання або неправильну інтерпретацію.
Увагу майбутніх перекладачів громадсько-політичних, юридичних, міжнародно-правових і ділових текстів слід звертати на необхідність збереження запозичень із французької і латинської мов, вживання загальної лексики у вузькоспеціальних значеннях, переклад одного слова словосполученням і навпаки. Незважаючи на переважно буквальний переклад офіційно-ділових документів, студентів також потрібно навчити знаходити функціональні аналоги і використовувати описовий переклад для передачі значень безеквівалентної лексики. Не менш важливим є опрацювання функціональних слів і словосполучень, що забезпечують логічний зв'язок між окремим реченнями і абзацами.
Співвідносити між собою різні структурні особливості офіційно-ділових текстів у різних мовах може неабияк допомогти вправа на моделювання одножанрових текстів рідною та іноземною мовами.