1. Принтер. Це пристрій для виведення інформації на паперовий аркуш або спеціальну термостійку плів­ку. Принтери бувають матричні, лазерні, струминні, світлодіодні.

Матричний принтер — тип принтера, друк в якому відбувається за допомогою циліндрових стержнів (голок). Після удару голок через стрічку з фарбою на папері з'яв­ляються крапки, що відтворюють інформацію, яка

кількості голок друкувальної головки. Існу­ють 9- та 24-голкові принтери.

Лазерний принтер — найпоширеніший тип принтера, для якого характерна висока якість друку при великій швидкості. Друк відбувається за допомогою імпульсів лазерної головки, що попадають на поверхню світлочут­ливого барабана, ділянки якого отримують статичний заряд. Далі барабан обертається через контейнер із фар­бою (тонером), яка мітить місця барабана, що мають ста­тичний заряд. Після цього барабан переносить тонер на папір. Для закріплення зображення папір проходить через нагрівальний елемент.

Струминний принтер — принтер, в якому зобра­ження відтворюється шляхом викидання крапель фарби на папір. Його характеризують висока якість, швидкість, доступна ціна.

Світлодіодний принтер — принтер, в якому друку­вання відбувається аналогічно лазерному принтеру, за винятком того, що джерелом світла є не лазерна голов­ка, а лінійка світлодіодів.

Принтер характеризують швидкість (кількість сто­рінок за хвилину: HP Color Laser Jet5500 — 5 стор./хв.) та якість друку (роздільна здатність). Роздільна здат­ність матричних принтерів — 244 точки на дюйм (dpi) або 360 dpi, струминних — 1440—720 dpi, лазерних — 1200—1200 dpi.

2. Маніпулятор «миша». Пристрій для керування положенням курсора на екрані дисплея та роботи з про­грамами. Сучасні миші, окрім двох стандартних кно­пок, мають також коліщатко, прокручування якого дає змогу легко переглядати багатосторінкові документи, сторінки Web-сайтів тощо. Існують оптико-механічні, оптичні, інфрачервоні безпровідні миші. Для цих при­строїв характерні такі ознаки: інтерфейс (СОМ — під­ключення до одного з роз'ємів послідовного порту, PS/2 — поширений інтерфейс, USB — найсучасніший інтерфейс, IrDA — безпровідне підключення до інфра­червоного порту); зовнішній вигляд (дво-три кнопкова); підключення за допомогою проводу та безпровідне; наявність коліщатка прокручування для зручного пере­міщення по сторінках документа.

3. SD (Secure Digital) карти. Сучасний тип пристроїв для зберігання інформації. Характеризується компакт­ними розмірами та великим обсягом пам'яті (від 1 до 32 Гб). їх використовують у сучасних мультимедійних телефонах для виконання фотозйомки, відтворення МРЗ файлів, користування електронною поштою. Такі карти можуть бути застосовані у роботі із системами глобального позиціонування (GPS), іншими пристро­ями аудіо- та відеотехніки.

4. Сканер. Пристрій для введення з паперових носіїв у персональний комп'ютер графічних зображень і тек­сту. Ознаками, що характеризують сканер, вважають роздільну здатність (1200 х 2400, 2400 х 4800 dpi); кіль­кість кольорів, які опрацьовуються (24 біти — 16,7 млн, 30 біт —- 1 млрд, останні моделі мають 42 або 48 бітів); швидкість попереднього перегляду (4 с); час розпізнаван­ня повної сторінки тексту (25 с) або рисунка (20 с); форм­фактор — ручні сканери (їх недоліком є розмір зображен­ня для сканування — не більше 10 см), планшетні (пра­цюють з форматами А4, більш потужні — A3, А2).

5. Пристрої мультимедіа. Спеціальна технологія, яка за допомогою програмного забезпечення і техніч­них засобів дає змогу використовувати на комп'ютері інформацію у вигляді звуків та рухомих зображень (відео), має назву мультимедіа. Її апаратними складо­вими є мікрофон, акустичний адаптер та колонки, які характеризуються потужністю (середня 10—50 Вт) і частотою. Людське вухо здатне сприймати сигнали в діапазоні від 20 до 20 000 Гц. Колонки відтворюють звук на нижній межі (40—60 Гц). При цьому низькі ноти (баси) передаються погано, тому додатково встано­влюють третій динамік («сабвуфер»), що посилює низь­кі частоти.

До пристроїв мультимедіа належить електронна дошка (Smart Board), яку використовують під час про­ведення навчальних занять, ділових семінарів, презен­тацій, конференцій. Можна робити помітки в зображен­ні, що проектується з персонального комп'ютера на поверхню дошки, малювати схеми, зберігати внесені зміни в пам'яті комп'ютера, керувати роботою програм за допомогою спеціальних маркерів або руки та ін.

Відеопроектор — пристрій для передавання зображен­ня з екрана комп'ютера на настінний екран, електронну дошку, спеціальну відеостіну. Сучасні відеопроектори характеризуються наявністю USB-порта та лазерної указки, мережевою сумісністю, безкабельним під'єднанням до комп'ютера, вбудованими стереодинаміками, можливістю управління дистанційним пультом.

6. Модем. Пристрій для обміну інформацією між комп'ютерами за допомогою каналів зв'язку (телефонні лінії, виділені канали). Модеми поділяють на зовнішні, які підключають до послідовного порту СОМ або порту USB, і вбудовані — підключають до материнської плати. Важливим показником для цих пристроїв є про­токол передавання даних (V.34 — приймає дані зі швид­кістю до 33 000 біт за секунду (bps), V.90, V.92 — зі швидкістю 57 600 bps). Останнім часом набули поши­рення безпровідні модеми з інтерфейсами Ethernet 10/100 Base-T, USB.

7. Стример. Пристрій для резервного копіювання великих обсягів інформації (до 10 Гб) на магнітній стрічці.

8. Плотер. Пристрій для виведення графічної або тек­стової інформації на спеціальну плівку або пластик. Застосовують при виконанні проектно-конструкторських робіт, виготовленні рекламних проектів, широкоформат­них банерів, плакатів тощо. Планшетні ріжучі плотери використовують для виробництва лекал, трафаретів, шаб­лонів; при оформленні (тюнінгу) автомобілів тощо.

9. Джерело безперебійного живлення. Пристрій, який протягом певного часу забезпечує комп'ютер елек­трострумом у випадку його зникнення в електромережі. Він дає змогу коректно завершити роботу всіх активізо­ваних програм комп'ютера. Залежно від потужності джерела безперебійного живлення та потужності комп'ютера робота може тривати кілька годин.

10. TV – тюнер. Популярний пристрій що використовують для прийому-відтворення на моніторі комп'юте­ра телевізійних зображень через кабель та зображень відеомагнітофона, відеокамери і зберігання цих зобра­жень у пам'яті комп'ютера. За способом розміщення TV-тюнери бувають вбудовані у відеокарту, вбудовані у спеціальний слот материнської плати і зовнішні.

11. Графічний планшет (дигітайзер). Пристрій для створення графічних зображень і роботи з ними. Мані­пулятором є багатокнопкова миша або перо для чіткі­шого позиціонування курсора на екрані дисплея. При цьому перо може бути чутливим до натискання, внаслі­док чого лінія виходить більш темною. Графічні планше­ти характеризуються розміром (від формату А4 до розмі­ру газетної сторінки) і роздільною здатністю, яку вимірю­ють кількістю ліній на дюйм (Ірі) — 100 Ірі, 2540 Ірітощо.

12. MIDI – клавіатура Є аналогом фортепіано, може мати від 39 до 88 клавіш. Її використовують для відтво­рення мелодій, що вже існують, і створення нових.

13. Джойстик Цей пристрій застосовують для зручно­го керування графічними об'єктами на екрані дисплея. Може мати різну форму: руль з педалями, штурвал, дошка та ін. Найпоширеніший з них — ручка управління з кількома кнопками. Використовують джойстики, як правило, в ігрових програмах.

14. WEB – камера Одна з важливих характеристик цього пристрою — частота оновлення кадру (не менш ніж 24 кадр/с). Web-камери використовують для прове­дення відеоконференцій за допомогою засобів мережі Internet.

15. Мережевий фільтр. Пристрій для захисту від перепадів напруги електроструму, а також для послаб­лення перешкод.

Алгоритмізація обчислювальних процесів

Усі дії, які виконує персональний комп'ютер, здій­снюються під керуванням програм. Для складання будь-якої програми насамперед слід створити алгоритм.

Алгоритм — послідовність дій, які необхідно виконати для опра­цювання сукупності початкових даних і отримання відповідних

результатів.

Будь-якому алгоритму властиві такі основні ознаки:

• результативність (після реалізації алгоритму обов'язкове отримання результату);

• визначеність (кожна команда алгоритму має бути чіткою та зрозумілою);

• масовість (можливість застосування певного алго­ритму до класу однотипних задач).

Реалізований певною мовою програмування алго­ритм, призначений для подальшого автоматичного виконання, і є програмою.

Алгоритм можна описати кількома способами, най­поширеніший з яких - структурний, або схемний. У цьому випадку алгоритм відображають геометричними фігурами, з'єднаними стрілками для визначення напряму наступної дії. Геометрична фігура є блоком дій і може бути такою:

• виконання дії або групи дії.

• в ведення-виведення даних.

• Після опрацювання певної умови вибір напряму подальшого виконання алгоритму.

• Використання інших модулів процедур.

• Виведення даних на паперовий носій

• Виведення даних на магнітний носій

• Початок або кінець процесу опрацювання даних

• Між сторінковий з’єднувач

• Зв'язок між блоками лінії з'єднань який перериваються

За допомогою комбінації геометричних фігур можна створити будь-який алгоритм.

Алгоритми відображають такі обчислювальні процеси:

1. лінійні (операції виконують послідовно, відповід­но до черги їх запису);

2. розгалужені (у цьому разі існує умова, від вико­нання якої залежить кількість напрямів обчислень: якщо їх два, то це простий розгалужений алгоритм, якщо більше — складний. Будь-який вибраний напрям завершує обчислювальний процес);

3. циклічні (процеси з одним або більше блоками, що повторюються).

Лінійний алгоритм описує процес обчислення тако­го виразу:

Y-a + bc.

Схематично його зображують так:

Початок

a,b,c

У = а + bc

y

Введення значень a,b,c

Обчислення значень у

Друкування значень у

Кінець

Розгалужений алгоритм описує процес обчислення такого виразу:

Схематично розгалужений алгоритм зображують так:

Початок

Введення значень а х

a,x

x≤0

y = 10x+a

y=x²

a,x,y

Кінець

Перевірка виконання умови

^НІ

Обчислення значення у, якщо умова виконується

Обчислення значення у, якщо умова не виконується

Друкування а,х,у

Циклічний алгоритм описує процес обчислення такого виразу:

тобто розраховують суму п чисел (це х), результат нако­пичується в S.

Схематично циклічний алгоритм зображують так:

Початок

n

Введення n

i = 1

s=0

і – номер чергового х,початкове значення суми S

х_і

введення чергового n

S = S + x_i

додавання до суми чергового значення n

i=i+1

збільшення номера чергового х на 1

i≤n

^{Т ак} Перевірка на досягнення останнього номера значення х

Y = x²

Друкування значення суми S

S

Кінець

За допомогою графічного опису алгоритму можна більш наочно представити послідовність дій, які вико­нують для досягнення потрібного результату, що значно полегшує подальше складання відповідних програм.

2. Операційні системи

Призначення операційної системи

Для ефективної роботи на персональному комп'ютері потрібна певна керуюча система, яка забезпечує зручну і стабільну роботу всіх апаратних пристроїв комп'ютера, перерозподіляє ресурси між усіма прикладними програ­мами, здійснює діалог між користувачем та комп'юте­ром. Систему, яка завантажується в оперативну пам'ять при вмиканні комп'ютера і зберігається там до його вимикання, називають операційною системою (ОС).

Операційна система (ОС) — сукупність програмних засобів, при­значених для керування апаратними і програмними ресурсами комп'ютера, організації процесів опрацювання інформації і взає­модії між різними апаратними пристроями, програмним забезпе­ченням та користувачем.

ОС керує послідовністю виконання завдань у різних режимах, здійснює організацію обміну даними із зов­нішніми пристроями тощо.

Найпоширенішою є ОС Windows. За даними, отри­маними з Web-сторінки Net Applications (www.netap- plications.com) станом на 02.08.2010, рівень використання операційних систем є таким: Windows — 91,32%; Мас — 5,06%; Linux — 0,93%; Java ME — 0,78% ; iPhone — 0,70% .

Операційна система MS-DOS

Систему MS-DOS (Microsoft Disk Operating System) нині використовують як емуляцію (активізується вікно з інтерфейсом MS-DOS, але керування роботою комп'ю­тера здійснює операційна система Windows). Для MS- DOS характерні розвинуті засоби доступу до апаратних засобів та гнучка файлова система, що ґрунтується на ієрархічній структурі каталогів. Команди в цій ОС вво­дять через командний рядок. Створені оболонки (про­грамні засоби, які включають графічний інтерфейс користувача — системи меню та вікон, використання функціональних клавіш для активізації команд тощо — Norton Commander, Windows 3.11) значно спростили інтерфейс користувача.

MS-DOS забезпечує зручність роботи користувача з комп'ютером: завантажує ієрархічну файлову структу­ру, керує ресурсами комп'ютера, виконує сервісні та інші функції. В ОС Windows ХР командами MS-DOS опе­рують після активізації кнопки Пуск, команд Все программьі, Стандартньїе, Командная строка. Після цього у вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 2.1), можна вводити необхідні команди.

Складовими операційної системи MS-DOS є:

• базова система введення-виведення (BIOS), розта­шована в постійному запам'ятовувальному пристрої комп'ютера, яка встановлює зв'язок між апаратними пристроями й ОС. Після вмикання комп'ютера саме BIOS передається керування, далі тестується пам'ять, перевіряється стан апаратної частини та ініціалізація пристроїв. Параметри конфігурації комп'ютера зберіга­ються в енергонезалежній пам'яті CMOS (Complementa­ry Metal-Oxide Semiconductor) — мікросхемі, яка постійно підживлюється від батарейки, розміщеної на материнській платі;

• системний завантажувач, розміщений у блоці початкового завантаження (Boot Record), який активі­зує модуль розширення BIOS і модуль переривань;

• модуль розширення BIOS (файл Io.sys), що дає змогу підключати додаткові драйвери;

• модуль опрацювання переривань (файл Msdos.sys), який забезпечує роботу файлової системи і пристроїв вве­дення-виведення (клавіатури, дисплея, принтера, пор­тів), оброблення помилок;

• командний процесор (файл command.com), який виконує команди, подані з клавіатури або командного файла, команди MS-DOS, вбудовані у файл Com­mand.com, завантажує і виконує зовнішні команди MS- DOS та команди прикладних програм (файлів типу ехе і com);

• утиліти, що реалізують виконання зовнішніх команд (наприклад, форматування дискет, перевірку дисків тощо);

• драйвери пристроїв, тобто програми, які забезпе­чують обслуговування нових пристроїв або нестандарт­не використання наявних. Драйвери визначаються у файлі конфігурації Config.sys і завантажуються в опе­ративну пам'ять комп'ютера при завантаженні ОС.

Серед команд MS-DOS виокремлюють внутрішні та зовнішні.

Внутрішні команди MS-DOS

Разом з операційною системою завантажують вну­трішні команди. До них належать такі команди (дужки означають, що оператор необов'язковий):

1. Dir [диск:][шлях][ім'я файла або шаблон його імені] — перегляд змісту каталогу, тобто групи файлів, об'єднаних за певною ознакою. Команда може мати ключі: /Р — перегляд змісту каталогу посторінково (інформація про файли виводиться у повному обсязі: ім'я та розширення файла, розмір, дата); /W — скоро­чений перегляд змісту каталогу (тільки імена і розши­рення файлів).

Приклад: DIR A:\Kurs\*.exe — виведення переліку файлів із розширенням ехе, вміщених у каталозі Kurs на диску А;

2. MD [диск:][шлях] ім'я каталогу — створення нового каталогу.

Приклад: MD A:\Kurs\Group — створення каталогу Group у каталозі Kurs, вміщеному на диску А;

3. CD [диск:][шлях] ім'я каталогу — зміна поточно­го каталогу і перехід у зазначений. Команда CD., акти­візує попередній каталог, а команда CD\ — кореневий каталог.

Приклад: CD A:\Kurs\Group — активізація катало­гу Group, створеного в каталозі Kurs на диску А;

4. RD[диск:][шлях] ім'я каталогу — вилучення за­значеного каталогу. Здійснюючи цю команду, спочатку необхідно вилучити всю інформацію з цього каталогу.

Приклад: RD Group (якщо активний каталог Kurs);

5. COPY [диск:][шлях] ім'я файла або шаблон імені [диск:][шлях] — копіювання зазначеного файла (фай­лів) в інший каталог.

Приклад: COPY A:\Kurs\*.txt D:\Kursl — копію­вання всіх файлів із розширенням txt з каталогу Kurs на диск D в каталог Kursl;

6. DEL [диск:][шлях] ім'я файла або шаблон імені — вилучення файлів.

Приклад: DEL A:\Kurs\Group\*.* — вилучення всіх файлів з каталогу Group;

7. REN [диск:][шлях] попереднє ім'я файла (папки) або шаблон [диск:] [шлях] нове ім'я файла (каталогу) чи шаблон — перейменування файла (файлів) або папки.

Приклад: REN A:\Kurs\d*.* к*.* — перейменуван­ня групи файлів, розміщених у каталозі Kurs на диску А, що мають імена, які починаються на d, на файли з іменами, що починаються на к;

8. Move ім'я файла шлях до іншого каталогу — переміщення файла в заданий каталог. Приклад: Move Filel.txt А: — переміщення файла Filel.txt у кореневий каталог на диску А;

9. Туре [шлях] ім'я файла [Ргn] — перегляд змісту текстового файла на екрані (або принтері).

Приклад: Туре A:\Kurs\Filel.txt — перегляд змісту текстового файла Filel.txt;

10. Date, Time — виведення на екран і зміна поточ­ної дати, часу;

11. Cls — Очистка екрана.

Зовнішні команди MS-DOS

Утиліти, тобто зовнішні команди MS-DOS, копіює на диск користувач. До них належать:

1. FORMAT диск [ключі] — форматування диска. Ключами команди можуть бути: /Q — швидке формату­вання; /S — копіювання системних файлів після форма­тування; /F: розмір — визначення розміру диска при форматуванні.

Приклад: FORMAT A: /s — форматування диска А з копіюванням системних файлів;

2. SYS [шлях][диск1] диск2 — створення системно­го диска методом копіювання системних файлів.

Приклад: SYS А: — копіювання системних файлів на диск А;

3. DICKCOPY диск 1 диск2 – копіювання інформації з одної дискети на іншу.

Приклад: DISKCOPY А: В: .

Операційна система Windows 98

Windows 98 є операційною системою, в якій розши­рено можливості для реалізації зручної й ефективної роботи користувача. Це і графічний інтерфейс користу­вача, тобто суб'єкт керування, окрім клавіш клавіату­ри, використовує й інші пристрої позиціонування (миша, джойстик та ін.). Це і можливості для роботи в локальній мережі та Internet. Уніфікація вікон завдяки впровадженню панелі інструментів, лінійки прокручування, рядка стану, кнопки для керування розмірами вікна тощо дає змогу легко орієнтуватися в будь-якому вікні будь-якого додатка. Реалізація об'єктоорієнтова- ного підходу допомагає ефективно працювати не лише із самими об'єктами (дисками, папками, файлами, ярликами тощо), а й виконувати налагодження параме­трів цих об'єктів. Зручність у роботі досягається і спе­ціальними прийомами для роботи з мишею: перетягу­ванням, простим і подвійним клацанням клавішами миші, різним виглядом покажчика залежно від дії, яка виконується.

Особливості апаратних і системних рішень Windows 98

До особливостей апаратних і системних рішень Win­dows 98 належать такі:

• більшість службових утиліт містяться в меню Служебньїе (кнопка Пуск, команди Программьі, Стандартньїе);

• 32-розрядна файлова система FAT32 забезпечує швидший доступ до дисків і ефективніше використання дискового простору завдяки зменшенню розмірів кла­стерів для великих жорстких дисків (кластери по 4 Кб для дисків ємністю до 8 Гб);

• для перетворення таблиці FAT 16 на нову структу­ру FAT32 без пошкодження даних ОС Windows 98 містить відповідну утиліту Преобразователь дисков;

• усі дискові утиліти, тобто Format (Форматирова- ние), Dfrg (Дефрагментация диска), ScanDisk (Провер- ка диска), змінено для роботи з FAT32;

• утиліта Backup (Архивация данньїх) має багато нових опцій, підтримує нові пристрої резервування, здійснює, на відміну від ОС Windows 95, резервування файлів системного реєстру;

• забезпечується автоматична активізація утиліти ScanDisk (Проверка диска) при завантаженні ОС, якщо відбулося некоректне завершення її роботи;

• утиліта Microsoft System Information (Сведения о системе) надає всю важливу інформацію про ОС (апара­туру» драйвери пристроїв, мережеві ресурси, пристрої мультимедіа тощо);

  • забезпечується очистка жорсткого диска за допо­могою диспетчера. Вона здійснюється шляхом вилучен­ня файлів і програм, які не використовуються ОС (тим­часові, попередні копії тощо). Для цього активізують вікно властивостей відповідного диска (підводять покажчик миші до диска, клацають правою клавішею миші, вибирають команду Свойства), далі активізують кнопку Очистка диска, вибирають потрібні категорії файлів і натискають на кнопку ОК.

Робота з Internet

Для ефективної роботи в Internet ОС Windows 98 забезпечує:

• інтерфейс вбудованого Web-броузера Internet Explorer 5.0, що дає змогу переглядати не тільки Web- сторінки, а й локальні диски, мережеві ресурси та завантажувати додатки;

• панель інструментів Адрес у панелі задач і вікнах папок, за допомогою якої активізують не тільки Web- сторінки, а й файли дисків і мережі;

• кнопки Вперед, Назад програми Проводник, що дають змогу переміщуватися по ієрархічній структурі папок;

• роботу нової програми Outlook Express, яка надає нові можливості користувачам електронної пошти Internet;

• команду Найти, Людей... у меню кнопки Пуск для перегляду каталогу загальнодоступних і приватних адрес;

• HTML (Hypertext Markup Language) — редактор FrontPage Express, за допомогою якого можна створю­вати Web-сторінки Windows 98 і працювати з ними; програму Мастер публикаций Web користувач може використати для перенесення всіх потрібних файлів з комп'ютера на Web-сервер.