1 Розділ. Філософська теорія

1.Проблема міфу в різних типах філософствування. Міф і логос.

Міфологія (від грецького «міф» — переказ, оповідь і «логос» — вчення) — це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персоніфікації цих явищ, наділення їх людськими за характером, але фантастично розвиненими і спотвореними властивостями.

У міфах люди пояснювали походження й устрій світу, явища природи, життя і смерть людей, випробування людини, її досягнення (у ремеслах, землеробстві, прирученні тварин). Міф не був художньою творчістю, від керівництва до дії первісної людини, це вид світогляду, уявлення про явища природи і життя людини. У міфі поєднуються зачатки знань, релігійних вірувань, етична, естетична і емоційна оцінка.

Основний принцип рішення світоглядних питань в міфі-генетичний, тобто походження світу, природи пояснювалося тим, хто кого породив (книга Буття). Міф поєднує 2 аспекти: діахронічний (розповідь про минулому) та синхронічний (пояснення сьогодення і майбутнього). Минуле пов'язувалося з майбутнім, що забезпечувало зв'язок поколінь. Люди вірили в реальність міфу, міф визначав норми поведінки в суспільстві, систему цінностей, встановлював гармонію між світом і людиною.

2. Міфологія, філософія. Релігія та мистецтво: їх специфіка та взаємозв’язок. Міфологія (від грецького «міф» — переказ, оповідь і «логос» — вчення) — це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персоніфікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастично розвиненими і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

Релігія (від. лат.. це— набожність, святиня) — така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти — Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на увазі, що сучасні світові релігії виникають внаслідок тривалого розвитку попередніх релігійних уявлень (тотемізму, анімізму, язичництва).

Світогляд складається з різних елементів. Для їх узгодження людина рефлексує (оцінює) їх. Він філософствує. Світогляд-то, що часто приймається на віру. Філософія-спроба його обгрунтувати. Світогляд з'явилося, коли людина стала людиною. Взаємовідносини «Я» і «Світ»-точка відліку появи світогляду. Якщо філософія-наука, то повинна мати предмет дослідження. У центрі матеріального, духовного й ідеального-стоїть людина; тут треба шукати предмет філософії. Проблема людини-проблема зіставлення себе і природи. Предмет філософії-філософія-наука, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання (правильне і марне визначення). Предмет філософії-розглядає найбільш важливі зв'язку в системі «світ-людина». Призначення філософії-пошук спадку людини, забезпечення його буття в химерному світі, а в кінцевому рахунку в підвищенні людини, в забезпечення його вдосконалення.

Мистецтво — одна із форм суспільної свідомості, форма людської діяльності, яка відрізняється від науки, політики, права, релігії. Мистецтво пізнає дійсність за допомогою художніх образів. Художній образ убирає в себе всі суперечності, усе багатство мистецтва. Усі труднощі художнього процесу пов'язані зі створенням митцем художнього образу. Проблема художнього пізнання світу — одна з головних у курсі естетики, тісно пов'язана з філософською теорією пізнання. Щоб усвідомити суть художнього образу, користуються теорією відображення, що розглядає людську свідомість як образ навколишньої дійсності, як суб'єктивну картину об'єктивного світу. Але філософське розуміння образу не тотожне естетичному тлумаченню. Як відомо, теорія пізнання оперує поняттям образ у широкому гносеологічному розумінні. Коли філософ говорить про образ, має на увазі відображення у свідомості людини навколишнього світу. Образами у філософії є різні прояви психічного стану, відчуття, уявлення, поняття, висновки. Художній образ виступає окремою формою відображення дійсності, тому є справедливим вислів: «суб'єктивна картина об'єктивного світу». Але естетичний зміст поняття образ належить до філософського як специфічне до універсального.