3.2. Інформаційно-аналітична діяльність в Україні в сфері державного управління: стан та проблеми функціонування

Інформаційно-аналітична діяльність у державному управлінні – це комплекс дій фахівця-аналітика у сфері державного управління, політики, економіки, що пов’язаний з виявленням, отриманням, ознайомленням, оброб­кою, опрацюванням первинних даних та відомостей з метою перетворення їх на необхідні знання, для забезпечення прийняття управлінських рішень [6].

Інформаційно-аналітичні діяльність в сфері управління державою спрямована на забезпечення діяльності осіб, що приймають політичні рішення в умовах дефіциту часу, при неповноті та браку інформації про досліджувані процеси, нечіткість, суперечливості або часткову невірогідність інформації. Така діяльність повинна дозволити зібрати дані у цілісну картину про те, що відбувається й спрогнозувати на перспективу дії різних факторів, структур, груп інтересів та політичних акторів.

Для сфери державного управління важливим є попередження конф­ліктів і соціально-політичних ситуацій, пошук найкращого виходу із становища, що склалось, оцінка можливих наслідків прийняття рішень, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку фінансової ситуації, стратегічне планування.

Інформаційно-аналітичні служби органів влади і управління покликані моделювати соціологічні аспекти, здійснювати прогнозування політичних конфліктів, результатів голосування, здійснювати аналітичний моніторинг не тільки явних поточних проблем, а і виявляти проблемні ситуації, проводити ситуаційний аналіз та вирішувати інші завдання соціального, політичного, фінансового, екологічного моніторингу.

Інформаційно-аналітичну діяльність можна розглянути за допомогою

застосування системного підходу, як сукупність основної, управлінської і

забезпечувальної складових та їх взаємозв’язків [14].

У державному управлінні постановка даної проблеми стає необхідною завдяки безпосередньому зв’язку розвитку подібних технологій з важливою функцією державного управління – інформаційно-аналітичним забезпе­ченням підтримки життєдіяльності соціальної системи. Для України дана проблема набуває особливої ваги з огляду залучення нашої держави до світових глобалізаційних процесів, у тому числі до формування єдиного інформаційного простору [6].

Українська держава останнім часом постійно перебуває в стані змін та нескінченному процесі трансформації та реформування, внаслідок чого громадянам довелося пережити цілий ряд найгостріших соціально-політичних ситуацій, породжених помилками та прорахунками в процесі прийняття та реалізації політичних рішень. Очевидно, що ці прорахунки були в чималій мірі обумовлені слабкістю інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та вищих посадових осіб.

На сучасному етапі політичних перетворень в Україні невирішеними залишаються питання інформаційно-аналітичної діяльності органів державного управління на місцевому рівні, де найбільше виявляються проблеми відносин держави та суспільства, а також державного управління та місцевого самоврядування. Вимагають осмислення теоретичні засади організації цієї діяльності та вироблення на основі теоретичних розробок практичних рекомендацій, що дають змогу удосконалити інформаційно-аналітичне забезпечення місцевих органів державного управління та органів місцевого самоврядування [16].

Сучасна система інформаційно-аналітичне забезпечення. районних державних адміністрацій відповідає «виконавчій» моделі організації діяльності райдержадміністрації. Але перехід до «сервісної» моделі, що є потребою часу, поставить перед службовцями вимоги з розширення інформаційного середовища вироблення та прийняття управлінських рішень, їх прозорості, встановлення ефективного зворотного зв’язку з інституціями приватного та суспільного секторів. Інформаційно-аналітичне забезпечення як напрям діяльності слід визначити одним із провідних і передбачити з урахуванням цього відповідні зміни функцій та структури органів виконавчої влади на районному рівні [18].

Крім того, існує необхідність адекватної інтерпретації інформації із середовища, що, у свою чергу, вимагає залучення інформаційно-аналітичних ресурсів приватного та суспільного секторів. Як наслідок повинні бути впорядковані вхідні потоки інформації, забезпечивши при цьому збалансовану подачу інформації з усіх джерел з урахуванням функціонального навантаження для державного управління та громади.

Якщо поглянути з середини процесу, то модифікація внутрішньосистемного обігу інформації має бути спрямованою на максимальне спрощення процедур її надходження та обробки, упорядкування інформаційних потоків у райдержадміністрації.

Результатом такого підходу має стати підвищення оперативності опрацювання інформації, досягнення рівномірності інформаційного навантаження на службовців, прискорення процесів даного інформаційного обміну тощо [19].

Важливим у функціонуванні інформаційно-аналітичної діяльності в державному управління є впровадження системно-аналітичної діяльності як елементу процесц європейської та світової інтеграції України. У країнах ЄС та США сьогодні в інформаційній сфері готуються та широко використовуються фахівці у галузях «KnowledgeManagement» та «Businessintelligence». Нестача в органах державного управління та місцевого врядування України таки фахівців, який мають сучасний менталітет, здатні усвідомити роль організаційних систем у світовому співтоваристві та всередині своєї країни, обумовлює існування безлічі соціально-економічних проблем в Україні. Зокрема це негативно позначається на ефективності інвестицій в економіку України з боку європейських та світових партнерів [17].

На жаль, загальний рівень інформатизації аналітичної діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в Україні зараз такий, що, крім проблем власне інтеграції їх інформаційно-аналітичних систем, сьогодні потрібно також вирішувати проблеми створення чи суттєвої модернізації самих об’єктів інтеграції [20].

На даному етапі розвитку інформаційно-аналітичної системи головними проблемами інтеграції інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування є відсутність нормативно-правових норм щодо регулювання доступу до державних інформаційних ресурсів, регламенту використання та передачі інформації про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування; відсутність інформаційного базису у вигляді державних кадастрів, реєстрів та регістрів інформаційних ресурсів з інформацією про земельні і природні ресурси, об’єкти нерухомості, населення, юридичних осіб тощо; відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління й сучасного рівня розвитку інформаційних технологій; нерозвиненість «публічної влади», прямих та зворотних інформаційних зв’язків органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації [20].