Розділ 3 Стан інформаційно-аналітичної діяльності в сфері управління в Україні. Проблеми та перспективи розвитку.

3.1. Інформаційно-аналітична діяльність в системі управління в Україні. Проблеми розвитку в пострадянському суспільстві.

Інформаційні-аналітична діяльність є невід’ємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певні цілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяють отриманню необхідних результатів.

У нашій державі існують спеціальні інформаційно-аналітичні установи, що складають систему інформаційного забезпечення користувачів документальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичного змісту. Створено також умови для здобуття професійної освіти в цій галузі – підготовка фахівців для роботи в органах інформації. Водночас, інформаційні структури сформовані як органічні складові багатьох установ, організацій, фірм. Інформаційно-аналітична діяльність охоплює всі галузі науки, освіти, виробництва, а також економіку, політику, культуру, техніку, природознавство тощо, вона є не тільки окремою функцією суспільства, а й складовим елементом людського життя [22].

Однак особливе місце займає інформаційно-аналітична діяльність в Україні саме в сфері управління. Давні традиції і специфічні підходи до організації і управління інформаційною діяльністю в Україні сформувалися в умовах соціалізму. Процеси становлення інформаційного ринку і формування інформаційного компоненту ринкової інфраструктури в Україні почалися у II пол. 80-х років і йшли швидкими темпами.

Діяльність суб’єктів інформаційних відносин у пострадянських країнах має багато спільного. Це й обумовлює доцільність її узагальнення та аналізу з метою формулювання проблем, притаманних інформаційній сфері України та пошуку шляхів їх розв’язання. Проблеми розвитку інформаційно-аналітичної діяльності в пострадянських країнах можна розподілити на такі взаємопов’язані групи:

• соціально-політичні (позбавлення інформаційної сфери функцій трансформації фінансового капіталу в політичну владу; інформаційні аспекти національної безпеки);

• організаційно-правові (розвиток законодавства про інформацію; розширення сфери дії правових відносин при радикальному скороченні поля дії нелегітимних стосунків в інформаційному просторі);

• фінансово-економічні (вдосконалення економічного механізму функціонування інформаційної сфери суспільства, оптимізація джерел фінансування різних видів інформаційної діяльності для якнайкращого задоволення потреб суспільства в інформації);

• технологічні (вдосконалення інструментів інформаційної діяльності в контексті своєчасного забезпечення споживачів достовірною та повною інформацією).

В наш час інформаційно-аналітична діяльність, з точки зору створення оригінальної інформації на основі обробки першоджерел, визначається кількома великими державними інститутами. Ці інститути представлені провідними установами державної системи інформації, системою інформаційного забезпечення органів державної влади і управління, мережею бібліотек, спеціалізованими інститутами і центрами.

Комерційна діяльність в Україні покриває витрати лише на розповсюдження інформації, в той час як генерація баз даних і формування фондів джерел інформації в остаточному підсумку фінансується бюджетом. Але фахівці вважають, що державна підтримка розвитку інформаційно-аналітичної діяльності є ще не скоординованою і погано керованою, що гальмує процес розвитку інформаційного ринку. В Україні як і в більшості розвинених країн в сфері інформаційної діяльності функціонують інформаційні установи трьох типів власності: державної, суспільної (публічної або некомерційної), приватної. Державний і суспільний сектори є фактично об’єднаними, доля приватного сектору в цілому ще незначна, хоча в окремих секторах інформаційної діяльності ділової і спеціальної інформації вона повністю домінує.

Різке зростання у 1990-1991 роках числа нових інформаційних установ (більш 500), привело до появи більш ніж 1,5 тис. нових доступних баз даних на додаток до вже існуючих 1,2 тис. Кількість баз даних, що створювались у державних установах України наближається до 10 тис. Але головна їх кількість призначена для внутрішніх користувачів або не містить інформації, що має практичний попит. Тепер період швидкого росту з кінця 1991 року стабілізувався, кількість інформаційних установ і баз даних дещо зменшилась.