Розглянемо, в чому специфіка дидактичної гри, її суттєві ознаки. По-перше, дидактична гра має свою стійку структуру, яка відрізняє її від будь-якої іншої діяльності.

По-друге, основними структурними компонентами дидактичної гри є: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичні завдання, обладнання, результати гри. На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєвою ознакою - наявністю чітко поставленої мети навчання і відповідного їй педагогічного результату, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.

Зупинимося детальніше на структурних компонентах дидактичної гри. Ігровий задум - перший структурний компонент гри - виражений, як правило, в назві гри. Він закладений в тій дидактичній задачі, яку треба вирішити в навчальному процесі. Ігровий задум часто виступає у вигляді питання, як би проектує хід гри, або у вигляді загадки. У будь-якому випадку він додає грі пізнавальний характер, пред'являє до учасників гри певні вимоги щодо знань. Кожна дидактична гра має правила, які визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої обстановки. Тому правила дидактичних ігор повинні розроблятися з урахуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Цим створюються умови для прояву самостійності, наполегливості, розумової активності, для можливості прояву у кожного учня почуття задоволеності, успіху.

Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведінкою, підпорядковуватися вимогам колективу.

Істотною стороною дидактичної гри є ігрові дії, які регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальної активності учнів, дають їм можливість проявити свої здібності, застосувати наявні знання, уміння і навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігрові дії передує усним рішенням завдання.

Вчитель, як керівник гри, спрямовує її в потрібне русло дидактичне, при необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих учнів [11].

Основою дидактичної гри, яка пронизує собою її структурні елементи, є пізнавальне зміст. Пізнавальний зміст полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються при вирішенні навчальної проблеми, поставленої грою.

Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання кодопозитивів, діапозитивів, діафільмів, відеофільмів, використання мультимедійної дошки. Сюди також належать різні засоби наочності: таблиці, моделі, а також дидактичні роздаткові матеріали, грамоти, подяки, подарунки.

Дидактична гра має певний результат, який є фіналом гри, надає грі закінченість. Він виступає, передусім, у формі рішення поставленої навчальної задачі і дає школярам моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів, або засвоєння знань, або в їх застосуванні.

Всі структурні елементи дидактичної гри взаємопов'язані між собою, відсутність основних з них руйнують гру. Без ігрового задуму та ігрових дій, без правил гри, дидактична гра або неможлива, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ. Тому при підготовці до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти коротку характеристику ходу гри (сценарій), вказати тимчасові рамки гри, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки.

Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, приводять до бажаного результату. Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що в процесі гри діти в значній мірі самостійно здобувають нові знання, активно допомагають один одному в цьому [8].

Математична сторона змісту гри завжди повинна чітко висуватися на перший план. Тільки тоді гра буде виконувати свою роль у математичному розвитку дітей і вихованні інтересу їх до математики.

Доцільність використання дидактичних ігор на різних етапах уроку різна. Так, наприклад, при засвоєнні нових знань можливості дидактичних ігор значно поступаються більш традиційним формам навчання, тому ігрові форми занять частіше застосовують при перевірці результатів навчання, вироблення навичок, формуванні вмінь. Визначення місця дидактичної гри у структурі уроку і поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від правильного розуміння вчителем функцій дидактичних ігор та їх класифікації. У першу чергу колективні ігри в класі слід розділяти за дидактичним завданням уроку. Це, перш за все, ігри навчальні, контролюючі, узагальнюючі. Навчальною буде гра, якщо учні, беручи участь в ній, набувають нові знання, вміння та навички або змушені придбати їх у процесі підготовки до гри. Причому результат засвоєння знань буде тим краще, чим чіткіше буде виражений мотив пізнавальної діяльності не тільки в грі, але і в самому змісті математичного матеріалу.

Контролюючою буде гра, дидактична мета якої полягає в повторенні, закріпленні, перевірці раніше отриманих знань. Для участі в ній кожному учневі необхідна певна математична підготовка.

Узагальнюючі ігри вимагають інтеграції знань. Вони сприяють встановленню міжпредметних зв'язків, спрямовані на придбання вміння діяти в різних навчальних ситуаціях.

Дидактична гра є засобом розумового розвитку, тому що в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси. Щоб зрозуміти задум, засвоїти ігрові дії і правила, потрібно активно вислухати і осмислити пояснення вчителя. Рішення задач, поставлених іграми, вимагають зосередженої уваги, активної розумової діяльності, виконання, порівняння та узагальнення. Виходячи з особливостей предмета математики, слід розрізняти ігри-змагання та ігри-олімпіади. У першому випадку перемога забезпечується в основному за рахунок швидкості виконання обчислень, перетворень, але без шкоди якості виконання завдання, у другому - перемога забезпечується головним чином за рахунок якості рішень задач підвищеної труднощі. Перші корисні для вироблення автоматизму дій, другі - для виховання серйозного ставлення до математики [32].

Таким чином, в ігрових формах занять реалізуються ідеї спільного співробітництва, змагання, самоврядування, виховання через колектив, залучення дітей до науково-технічної творчості, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі, а головне - навчання математики. Гра сприяє формуванню міцних обчислювальних навичок і вмінь, також відіграє величезну роль у розвитку пізнавального інтересу як одного з найважливіших мотивів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку логічного мислення, і розвитку особистісних якостей дитини.

Розглядаючи навчально-ігрову діяльність як процес навчання, можна зробити висновок:

• ігрова діяльність - це багатокомпонентна цілісна система;

• спосіб досягнення цілей і розвиток особистості учнів відбувається завдяки особистісно-мотиваційній діяльності;

• пізнавальна діяльність, що розгортається на основі гри, має свій предмет і спрямована на конкретні цілі й результати;

• результат ігрового навчання досягається в процесі поетапного вирішення системи проблемних завдань;

• завдяки ігровій діяльності формуються комунікативні дії учнів між собою та вчителем, підвищується рівень естетико-етичного боку навчання;

• зростає інтерес до вивчення предмета [6].

Враховуючи все вище викладене, можна зробити висновок, що активізація навчання дає змогу:

1) різко підвищувати ритмічність роботи учнів протягом усього навчального року;

2) підвищити зацікавленість учнів у результатах свого навчання;

3) підсилити змагання між учнями під час навчальної роботи;

4) підвищити інтенсивність роботи як учнів, так і вчителя;

5) провести більш тонку диференціацію знань учнів;

6) побачити динаміку росту індивідуальних пізнавальних і творчих здібностей як кожного учня окремо, так і групи в цілому;

7) впровадити нові форми і методи навчання, які максимально стимулюють творчу активність учнів.