ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….………2

РОЗДІЛ І. Особливості формування комунікативної компетентності у дошкільників із синдромом Дауна……………………………………….…………..4

1.1.Формування процесу спілкування та мовлення в онтогенезі……………4

1.2.Вплив своєчасного розвитку комунікативної функції та формування повноцінної особистості……………………………………………………….……...7

1.3.Закономірності розвитку мови дітей раннього віку……………………….11

1.4.Особливості розвитку мовлення та навичок спілкування у дошкільників із синдромом Дауна……………………………………………………………………...13

РОЗДІЛ ІІ. Комплексна корекційно-розвивальна робота з формування навичок спілкування та мовлення у дітей із синдромом Дауна……………………………17

2.1.Етапи формування навичок спілкування дитини із синдромом Дауна….17

2.2.Організація роботи, спрямованої на стимуляцію активної мови дитини.19

2.3.Структурова система формування розуміння мови. Рівні складності фразової мови…………………………………………………………………………22

2.4.Загальні рекомендації до формування навичок спілкування і мови у дитини з синдромом Дауна…………………………………………………………..25

ВИСНОВОК………………………………………………………………………......27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….28

ВСТУП

Дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій сім'ї. Вірогідність народження такої дитини не залежить від здоров'я або способу життя його батьків. Діти з синдромом Дауна народжуються і в сім'ях президентів (де Голль, Кенеді, Єльцина), і у простих смертних. Випадковий збій при об'єднанні чоловічих і жіночих хромосом у момент зачаття призводить до утворення додаткової хромосоми в кожній клітині тіла дитини. Через сорок сьому хромосому люди з синдромом Дауна мають відмінний від звичайних людей темп розвитку і характерну зовнішність. За офіційними даними Міністерства охорони здоров'я в Україні в 2006-2008 роках народилося 1182 дитина з синдромом Дауна. Фахівець-генетик може з дуже високою точністю визначити наявність синдрому Дауна за зовнішніми ознаками. Тому переважна більшість батьків дізнаються про це вже в пологовому будинку.

Кілька років тому від своїх дітей відмовлялися близько двох третин батьків. Зараз все більше дітей залишається в сім'ях. Діти з синдромом Дауна проходять ті ж етапи розвитку, що і звичайні діти, але з деякою затримкою. Батьки в змозі дуже сильно вплинути на розвиток такої дитини. Завдяки розвиваючим заняттям відставання в інтелектуальному і фізичному розвитку зводиться до мінімуму.

Усіх батьків хвилює розвиток їх дитини: вони радіють його першій посмішці, спостерігають за тим, як він спочатку випадково, а потім усе більш усвідомлено тягнеться до іграшки, з хвилюванням вслухуються в його перші звуки, нетерпляче чекають, коли ж з'являться перші слова.

Мова допомагає нам зрозуміти один одного,поділитися своїми думками, почуттями, бажаннями. Іншими словами, наше спілкування і взаємодія з іншими людьми багато в чому залежить від уміння говорити і розуміти мову оточення.

Як дитина почуватиме себе в дитячому саду, чи зможе вчитися в школі, спілкуватися з друзями, відвідувати лікаря або здійснювати купівлі - усе це, як і багато що інше в житті дитини, залежатиме від того, наскільки розвинена його мова.

Батьки часто ставлять питання про те, як правильно розвивати мову дитини, чи потрібні додаткові заняття з логопедом і чи можуть вони самі, не маючи спеціальної освіти, допомогти малюкові навчитися говорити.

З перших митей життя дитина бачить перед собою обличчя мами. Вона дивиться на нього, посміхається, розмовляє з ним, співає йому пісеньки і усе це стає першими кроками до встановлення між ними розуміння, взаємодії, а значить, і розмови.

Підтримка і консультування сім'ї фахівцем, знайомим з методикою развитку спілкування і мови дітей раннього віку, звичайно, неоцінимі, але, на жаль, не завжди можливі.

Ця курова робота складається з двох розділів.

Перший розділ - "Спілкування і мова вашого малюка" - познайомить вас з тим, як розвивається спілкування і мова дитини раннього віку з синдромом Дауна, а також з сучасними підходами в наданні допомоги.

Другий розділ - "Поетапне формування навичок спілкування і мови у дитини раннього віку з синдромом Дауна" - містить практичні рекомендації по поетапному формуванню навичок спілкування і мови у дитини раннього віку з синдромом Дауна.

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА

1.1.Формування процесу спілкування та мовлення в онтогенезі

З моменту народження дитини дорослі спонукають її до спілкування. Потреба у спілкуванні розвивається в дітей поетапно. Дитина різноманітними способами привертає увагу дорослих іще до того, як почне говорити. Про відчуття голоду, мокрі пелюшки, інші неприємні речі дитина сповіщає дорослих своїм криком. У місячному віці дитина пильно дивиться на обличчя матері. Двомісячна дитина посміхається у відповідь на ласкаве слово і посмішку дорослого. Тримісячна дитина іноді без видимих причин починає вередувати і заспокоюється тільки тоді, коли з нею заговорять. Спілкування з дорослими вже в такому віці є однією з головних умов психічного розвитку дитини.

Діти виражають свій емоційний стан, просять про допомогу, користуючись діями і жестами, тобто спілкуються ще до того, як навчилися розмовляти. Дитина, відштовхуючи жестом, виражає відмову або тягнеться до предмета, що вабить її. Ці жести можуть супроводжуватися і цілеспрямованими звуками. Разом вони передують мовному спілкуванню.

При правильних методах виховання дитина від спілкування, яке полягало в прагненні уваги дорослих, переходить до співробітництва з ними.

1. Потреба у спілкуванні створює основу для виникнення наслідування звуків людської мови. Під кінець другого місяця діти у відповідь на звернені до них слова починають агукати, а у віці п'яти - шести місяців у них виникає лепет. Перші слова дитина звичайно вимовляє приблизно в один рік. До півтора року діти вимовляють близько 50 слів. Ці слова означають те, що дитині здається важливим (дай, мама, тато, молоко тощо). [7,с.2-9]

Мова - це, насамперед, система об'єктивно наявних, суспільно зумовлених етапів, що співвідносять понятійний зміст і типове звучання, а також система правил їх використання і поєднання. Будь-яка особа оволодіває мовою, її фонетикою, словниковим фондом, граматичною будовою, навчається говорити, писати тощо. Процес оволодіння мовою впливає на всі аспекти психіки людини, є умовою формування її свідомості.[3,с.168-172]

Мовлення - це мова в дії, тобто мовлення - психофізіологічний процес реалізації мови.[3,с.175-176]

Мова є засобом спілкування, а мовлення - процесом спілкування.

За минулі півтора століття особливості формування мови в онтогенезі вивчалися багатьма дослідниками - психологами, лінгвістами, педагогами, дифектологами, фізіологами, представниками інших наук, в рамках яких з різних позицій вивчається мовна діяльність. Серед праць вітчизняних вчених слід насамперед назвати дослідження Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, С.Л.Рубінштейна, Ф.А.Сохина, Г.Л.Розенгард-Пупко, P.M.Боскіс та ін. У дослідженнях фахівців з лінгвістики дитячої мови визначена основна послідовність її формування: від стадії белькотіння до семи-дев'яти років (А. ​​Н. Гвоздєв, Н.І. Лепская, С.Н. Цейтлін, А.М. Шахнарович).

У психолінгвістичні закономірності формування мовленнєвої діяльності в онтогенезі є предметом спеціального дослідження; останнім часом вони склали окрему область цієї науки - психолінгвістику розвитку. За кілька десятиліть існування психолінгвістики в рамках різних наукових шкіл було створено кілька теоретичних концепцій, в яких з психолінгвістичних позицій була зроблена спроба виявити загальні закономірності оволодіння дитиною мовою і навичками мовленнєвої діяльності. Найбільш об'єктивною та науково обгрунтованою концепцією про закономірності формування мовленнєвої діяльності в онтогенезі, на мій погляд, є теоретична модель, розроблена А.А. Леонтьєвим. В його працях дано також грунтовний критичний аналіз психолінгвістичних моделей мовної онтогенезу, розроблених зарубіжними фахівцями.[18,с.201-208]

У процесі мовленнєвого досвіду в дитини, яка розвивається нормально, формується здатність до мовлення. Як зазначає О.О.Леонтьєв, механізм мовленнєвої здатності формується на основі вроджених психофізіологічних особливостей людини та під впливом мовленнєвого спілкування. Лінгвістична здатність (здібність) - це сукупність мовленнєвих навичок та умінь, що сформувалися на основі повноцінних передумов їх розвитку. Розрізняють чотири види мовленнєвих умінь: вміння говорити, ауліювати (для усного мовлення), уміння читати і писати (для писемного мовлення). Компонентами лінгвістичної здатності є:

• добро виражена вербальна пам'ять, котра виявляється у процесі швидкого утворення вербальних асоціацій;

• швидкість і легкість утворення функціонально-лінгвістичних узагальнень, за допомогою яких забезпечується формування "відчуття правильності" мовлення.

Виокремлюють дві форми мовлення: зовнішнє (експресивне) та внутрішнє (імпресивне).

В онтогенезі внутрішнє (імпресивне) мовлення формується у дитини на основі зовнішнього (експресивного) і є одним із основних механізмів мислення.

За допомогою внутрішнього мовлення відбувається процес перетворення думки у мовлення і підготовка (планування) мовленнєвого висловлювання. Така підготовка має декілька етапів. Висхідним для кожного мовленнєвого висловлювання с мотив або задум, який відомий тому, хто говорить, у загальних ознаках. Потім у процесі перетворення думки у висловлювання починається стадія внутрішнього мовлення, що характеризується семантичними уявленнями. Далі з великої кількості потенційних смислових (змістовних) зв'язків виокремлюються найнеобхідніші й здійснюється вибір відповідних синтаксичних структур (Л .С. Виготський).[18,с.19-29]

М.І.Жинкін дає таке визначення сутності внутрішнього мовлення: "Це суб'єктивна мова-посередниця, за допомогою якої задум перетворюється у зовнішнє мовлення".[15,132-133]

На основі переструктурування шляхом семантичного плану будується зовнішнє мовленнєве висловлювання на фонологічному та фонетичному рівнях з розгорнутою граматичною структурою, тобто формується звучне мовлення. Такий процес може, відповідно, порушуватися па рівні будь-якого ланцюжка як у дітей, так і у дорослих, які мають недостатній мовленнєвий досвід або виражену патологію мовлення.

Нормальний розвиток мовлення без будь-яких порушень може мати кілька аспектів, пов'язаних із поступовим оволодінням мовою:

1) розвиток фонематичного слуху і формування навичок вимови фонем рідної мови;

2) оволодіння словниковим запасом і правилами синтаксису. Активне оволодіння лексичними і граматичними закономірностями починається у дитини з 2-З років і закінчується до 7 років. У шкільному віці відбувається удосконалення набутих навичок на основі засвоєння писемного мовлення;

3) цей аспект безпосередньо пов'язаний із другим, означає оволодіння смисловим аспектом мовлення. Найкраще він виявляється у період шкільного навчання.

У психічному розвитку дитини мовлення відіграє величезну роль, виконуючи комунікативну, узагальнювальну та регулювальну функції.[14,с.031-168]