
- •3. Державний устрій і система управління у Скіфській державі
- •18.Зміни в державно-правових інститутах Русі в період феодальної роздробленості.
- •27. Джерела права Великого князівства Литовського
- •33. Брестська церковна унія та її наслідки для України.
- •34. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої в 1 пол. 17 ст.
- •35. Копні суди в українських землях.
- •37. Органи влади та управління Запорізької Січі.
- •38. Судочинство Запорізької Січі.
- •39. Основні риси звичаєвого права Зап Січі.
- •40. Система злочинів і види покарань у Запоріз. Січі.
- •41. Виникнення і структура управління реєстрового козацтва
- •43. Джерела права війська Запорозького (др. Пол..17ст)
- •44. Право власності та спадкове право в Гетьманській державі
- •45. Гетьманські статті як основа державного права гетьм.Держави
- •46. Формування української нац. Держави в ході визвольної боротьби під проводом б.Хмельницького
- •47. Зборівська угода 1649 та її значення.
- •48. Білоцерківський договір 1651: основні положення
- •49.. Переяславська угода та Березневі статті 1654 р. Між Україною та Московією
- •50. Гадяцькі статті гетьмана Виговського 1658 р.
- •51. Переяславські статті ю.Хмельницького 1659р: суть і наслідки для України.
- •52. Україно-шведська угода Мазепи: мета, наслідки.
- •53. Договірні статті (конституція п.Орлика), їх істор. Значення.
- •54. Політика Московії в Лівобережній Україні та Слобожанщини в др. Пол.. 17-18ст.
- •55. Створення та діяльність Малоросійського приказу (1663-1722 р)
- •57. Правобережна Україна в 18 ст. Поділи Польщі.
- •58. Суспільно-політичний устрій укр..Земель у складі Російської імперії (18-19ст)
- •59. Обмеження автономних прав України і Малоросійська колегія (1722-1727 р)
- •60. Права, за якими судиться малоросійський народ (1743р) Заг.Х-ка.
- •63. Судова реформа 1864 р. В Росії та її особливості в Україні.
- •64. Суспільно-політичний устрій і право Галичини, Північної Буковини і Закарпаття у 19ст.
- •Національно-визвольний рух
- •Суспільний лад
- •Державний лад
- •67. Укр.Центр.Рада і становлення унр. Третій Універсал Української Центральної Ради
- •68. Брестський мир 1918 р. Та його наслідки для України.
- •69. Конституція Укр.Народ.Республіки 1918р.
- •71.Формування Укр.Нац.Держави в добу Дерикторії.
- •80. Посилення ролі позасудових репресивних органів в урср к 1930р.
- •81. Право урср в умовах тоталітарного режиму в 1930 р.
- •82.Основні положення конституції урср 1937.
- •83. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Та наслідки для України.
- •84. Проголошення державності Карпатської України 1939 р.
- •86. Розчленування України німецько-фашистськими загарбниками. Характеристика окупаційного режиму.
- •87. Правоохоронні органи урср в роки війни з фашизмом.
- •88. Акт відновлення української державності 30 червня 1941 р. Його політично-правове значення.
- •89 Урср –засновник і член оон.
- •90. Основні тенденції і розвитку права урср після Другої Світової війни.
67. Укр.Центр.Рада і становлення унр. Третій Універсал Української Центральної Ради
7 листопада (20 — за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншин (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.
Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;
До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;
Скасовується право приватної власності на землю;
УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;
Запроваджується 8 годинний робочий день;
Встановлюється державний контроль над виробництвом;
На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.
Судова реформа.
Амністія політичних в'язнів.
Четвертий Універсал Української Центральної Ради
9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердивзакон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.
УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;
З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;
Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;
УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;
УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;
УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.
Директорія УНР не зберегла практику оголошення Універсалів. Замість Універсалів почали видавати декларації.
Після жовтневої революції в Петрограді, на території України більшовики встановили радянську владу в деяких прифронтових містах, почалася громадянська війна між прихильниками радянської влади і прихильниками Тимчасового уряду. Спочатку Центральна Рада займала нейтральну позицію, але незабаром приступила до активних дій і змогла встановити свою владу на більшій частині України. У листопаді верховенство влади Центральної Ради визнали Київський, Катеринославський, Одеський, Полтавський комітети РСДРП (б), ряд Рад робітничих і солдатських депутатів міст України, всі селянські Ради. Продовжуючи свою державотворчу лінію, Українська Центральна Рада (УЦР) 7 (20) листопада 1917 затвердила III Універсал, в якому проголосила Українську Народну Республіку (УНР) у складі федерації вільних народів, формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, печатки, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканність особи і житла; оголосила національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасувала смертну кару, як і право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, встановила 8-годинний робочий день, оголосила реформу місцевого самоврядування. Під владу Центральної Ради переходить 9 губерній: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська (без Криму). Долю деяких суміжних з Росією областей і губерній (Курщина, Холмщина, Воронежчина тощо) передбачалося вирішити в майбутньому. На грудень призначалися вибори у Всеукраїнське Установчі Збори, до обрання якого вся влада належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Однак Україна все ще не претендувала на абсолютний суверенітет, так як передбачалося, що жовтневі події в Петрограді — це змова, яка незабаром буде ліквідована. На території України залишалися в силі всі закони, постанови і розпорядження Тимчасового Уряду, якщо вони не були скасовані Центральною Радою або Генеральним секретаріатом. Залишалися всі колективні урядові установи і всі чиновники, призначені Тимчасовим Урядом до майбутніх змін в законодавстві Української Народної Республіки.
Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.
Російська революція, що почалася в лютому 1917, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 р. За ініціативою Товариства українських поступовців(ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП) в Києві 3 березня 1917 було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету.
В новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (В. Винниченко, Д. Дорошенко і їх прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.
Таким чином, сформувалися два центри національних сил з різними поглядами на державно-політичну організацію. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій погодилися на створення об'єднаної організації, яка отримала назву Української Центральної Ради. Самостійники пішли на об'єднання з федералістами, бо сподівалися, що розвиток революції приведе останніх до визнання необхідності незалежності України. Але ці сповідання збулися не скоро.