1.3.Закономірності розвитку мови дітей раннього віку

Проблемою розвитку та виховання дітей раннього віку присвячені роботи В.М.Бехтерева, Н.М.Щелованова, Н.Л.Фігуріна, Н.М.Аксаріної, Є.І.Радіної, А.М.Фонарьова, С.Л.Новосьолова , Л.П.Павлової, Е.Г.Пилюгін, Г.Г.Філіппової та ін. Дослідники визначають ранній вік як період швидкого формування всіх властивих людині психофізіологічних процесів.

У дитини швидко змінюються антропологічні показники: вага, зріст, розміри окружності голови і грудної клітини; починають посилено функціонувати всі життєзабезпечуючі системи організму; прогресують темп, послідовність і якість рухів; вдосконалюється м'язовий апарат; з'являються зуби.

Н.М.Щелованов, Н.М.Аксаріна, Н.П.Сакуліна, Л.А.Венгер та інші вважають ранній вік сензитивним для сенсорного розвитку дітей. У цей період починають формуватися уявлення про сенсорні стандартах. До кінця раннього віку діти вже здатні розрізняти кольори, деякі геометричні фігури, яскраво виражену величину предметів, звуки, виділяти запахи.

Поряд з розвитком сприйняття при засвоєнні предметних дій у дитини формуються і основні компоненти мислення. У процесі маніпулятивної діяльності перед дитиною розкриваються зв'язки між предметами, формуються опосередковані дії. Досліджуючи розвиток мислення дитини, Ж.Піаже, Л.А.Венгер, С.Л.Новосьолова, В.С.Мухіна, А.В.Запорожець відзначають, що вирішення завдань шляхом зовнішніх проб (наочно-дієвого мислення) надалі замінюється їх рішенням у внутрішньому плані, на основі оперування образами.

У ранньому віці дитина опановує найбільшим надбанням людства - промовою. А.В.Запорожець відзначає, що дитина в ранньому віці проходить два етапи розвитку мови: підготовчий (гукання, гуління, лепет) і етап власне мовного розвитку, коли на основі формується потреби в мовному спілкуванні формується пасивна (розуміння) і активна мова, яка починає виконувати основні властиві їй функції: комунікативну, сигнифікативну, узагальнену.

До кінця третього року життя можливості дитини зростають, разом з ними зростає бажання діяти самостійно, виконуючи роль дорослого. Розв'язанню кризи сприяє перехід з сюжетно-рольовій грі, в якій дитина відображає дійсність і має можливість реалізувати бажання брати участь у «дорослій» життя.

Отже, можна виділити деякі закономірності в розвитку дітей на етапі раннього віку: швидкий темп фізичного і психічного розвитку, взаємозв'язок першого і другого; набуття дитиною первісного соціального досвіду, звичок поведінки; емоційність як провідна характеристика віку; потреба в індивідуальному контакті з дорослим; залежність розвитку від спадковості та розвиваючої соціального середовища та ін.

Поряд з ігровою у дошкільника формуються різні види художньої та трудової діяльності: характер, мотиви і спрямованість яких обумовлює зрослий рівень фізичного, розумового і вільного розвитку.

У дошкільному віці діти накопичують перший досвід моральної поведінки, воно ставати все більш усвідомленим, організованим і дисциплінованим; розширюються моральні уявлення і поглиблюються моральні почуття дітей.

До 6-7 років формується готовність до систематичного навчання в школі.

Таким чином, в якості закономірностей розвитку дошкільника можна виділити зміну форм мислення:

• наочно-дієве;

• наочно-образне;

• наочно-словесне;

• розвиток довільності пізнавальних процесів;

• розвиток емоцій, волі;

• формування пізнавальних інтересів як мотивів навчальної діяльності;

• становлення творчої гри як соціальної школи дитини.