4. Тактика початкових слідчих дій

Початкові слідчі дії в поєднанні з оперативно-розшуковими заходами у кожному окремому випадку визначаються слідчим залежно від слідчої ситуації, що склалася до цього моменту. Якщо, наприклад, злочинець був затриманий на місці злочину безпосередньо на місці здійснення злочину, необхідно тут же з'ясувати, що відбулося, хто є потерпілим, провести особистий обшук затриманого в цілях виявлення викрадених речей і знарядь здійснення злочину. Одночасно здійснюється огляд місця події в цілях виявлення слідів і можливих інших речових доказів. Залежно від результатів вказаних дій, а також допиту затриманого і потерпілого висуваються відповідні версії і складається план їхньої перевірки [7, c. 319-321]. Подальшими слідчими діями, пов'язаними з перевіркою конкретних версій, може бути огляд потерпілого і затриманого на місці злочину в цілях виявлення слідів злочину, допит свідків, організація тактичної операції «Затримання співучасників», якщо вони переховуються.

Якщо кримінальна справа була порушена по заяві потерпілого і злочинець ще невідомий, слідчий повинен детально допитати його про обставини події, особу злочинця, можливих співучасниках і очевидців, викрадені речі, оглянути потерпілого в цілях виявлення слідів злочину. З урахуванням отриманих даних, необхідно провести огляд місця події, організувати провадження оперативно-розшукових заходів щодо виявлення учасників злочину і їхнього затримання, а також по встановленню можливих очевидців. Залежно від характеру злочину, часу отримання повідомлення про нього і інші обставини можуть проводитися і інші дії (організація спостереження в місцях можливої появи учасників нападу на потерпілого, збуту викрадених речей і т. ін.).

Нерідко заява про вчинений грабіж або розбій поступає через деякий час і потерпілий не може точно відтворити риси зовнішності грабіжників. В цьому випадку важливо детально допитати потерпілого не тільки про обставини нападу на нього, але і про прикмети злочинців, що запам'яталися йому. В необхідних випадках потрібно допомогти потерпілому відновити в пам'яті ознаки зовнішності злочинця, використовуючи в цих цілях фоторобот, набори сигналітичних знімків різних людей, схеми з позначенням частин одягу, композиційно-мальовані портрети і ін. Одночасно повинні бути організовані оперативно-розшукові заходи, направлені на виявлення підозрюваних і викрадених речей [16, c. 54].

Виявивши особу, підозрювану в здійсненні грабежу або розбою, потрібно: а) організувати спостереження за її поведінкою в цілях виявлення викраденого і затримання на місці злочину (наприклад, при спробі збуту); б) затримати і після оголошення протоколу затримання за підозрою в здійсненні даного злочину допитати, а також пред'явити його з дотриманням вимог КПК України потерпілому для пізнання. Залежно від результатів цих слідчих дій будуються слідчі версії по перевірці показань підозрюваного і потерпілого і намічається план подальшого розслідування.

При складанні плану розслідування, разом з версіями про обставини здійснення грабежу або розбійного нападу, часу і місця, де вони, по показаннях потерпілого, відбувалися, в ньому повинні деталізуватися версії про кожного учасника цього злочину, можливі місця їхнього перебування, викрадені предмети, місце їх знаходження і т. ін.

Залежно від характеру злочину і предметів посягання може виникнути необхідність в побудові конкретних версій про поведінку потерпілого, можливий з його сторони помилковий донос або інсценування грабежу або розбою і їх мотиви.

В цілях перевірки вказаних видів версій, разом з допитом потерпілого і інших осіб, якщо вони встановлені, оглядом місця події, залежно від версії, що перевіряється, можуть проводитися і інші, передбачені законом, процесуальні дії, оперативно-розшукові заходи, а також тактичні операції («Виявлення і затримання злочинців», «Виявлення викраденого майна», «Викриття потерпілого у дачі помилкових показань» і ін.) [12, c. 9]. Кожна тактична операція повинна мати чітко сформульовані задачі, обґрунтований вибір слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. В плані її проведення визначаються коло учасників кожної слідчої дії, можливі форми використання громадськості, послідовність, терміни реалізації наміченого плану і ін.

Якщо неповністю з'ясовані обставини здійснення грабежу або розбою, не встановлені особи, причетні до цього злочину, задачі початкового етапу розслідування залишаються невирішеними. Слідчий повинен проаналізувати результати проведених слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, намітити додаткові версії за недостатньо дослідженими обставинами, уточнити раніше складений план і продовжити пошукові дії, направлені на його виконання [25, c. 272].

Допит потерпілого при розслідуванні грабежів і розбоїв - одна з початкових слідчих дій, необхідна для отримання відомостей про обставини здійснення злочину, ознаки зовнішності злочинця і викраденого майна, які можуть бути використані для проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на виявлення і затримання злочинців. Якщо дозволяє стан потерпілого, він проводиться негайно після отримання повідомлення про грабіж або розбій. З урахуванням психічного стану потерпілого початковий допит може бути нетривалим і торкатися лише основних обставин події, необхідних для побудови основних версій про подію, особу злочинця, його дії, знаряддя, що застосовуються, викрадені предмети і поведінку потерпілого.

Приступаючи до допиту, слідчий повинен довідатися про самопочуття потерпілого, створити спокійну і невимушену обстановку, допомогти йому відновити душевну рівновагу і запропонувати висловити послідовно: коли, де і в яких умовах відбувся напад, чи запам'ятав він його учасників, насильницькі дії, що застосовувалися, і знаряддя, що було викрадено [23, c. 157]. Потім необхідно усунути можливі неточності, суперечності, з'ясувати дані, що характеризують зовнішній вигляд злочинців, одяг, голос, особливі прикмети і т. ін. Так само детально з'ясовуються дії злочинців, поведінка потерпілого, ознаки викраденого і інші обставини.

Подальший допит потерпілого проводиться в цілях більш повного освітлення обставин, утворюючих предмет доказування у справі: що передувало грабежу або розбою, чому в цей час і в даному місці виявився потерпілий, звідки з'явився нападаючий і в якому напрямі сховався, які погрози або дії скоювалися під час нападу, в чому вони виражалися, які знаряддя застосовувалися, які пошкодження заподіяні потерпілому, хто був очевидцем нападу. По можливості деталізують: ознаки зовнішності злочинця і його одяг, особливі прикмети (татуїровка, шрами, родимка і т. ін.); чи чинив потерпілий опір, в чому він виражався; чи не залишилося на злочинці або на його одязі яких-небудь слідів [41, c. 365]. Якщо нападаючих було декілька, необхідно встановити, в яких місцях вони знаходилися, чим були озброєні; ознаки зовнішності кожного з них, на якій відстані і при яких умовах освітлення потерпілий їх бачив, як вони називали один одного, хто з них і про що говорив з ним, що відчував потерпілий у момент нападу (хвилювання, страх).

В ході допиту повинні бути отримані детальні відомості про викрадені предмети, їх упаковку, а також про осіб, які бачили і можуть описати їх. Якщо при нападі в потерпілого були відібрані предмети, що мають номер або технічний опис (годинник, фотоапарат і ін.), важливо з'ясувати, чи не пам'ятає він їх номер, чи не зберіг паспорт, гарантійний талон і т. ін. Допит потерпілого, що знаходиться в лікарні, проводиться за узгодженням з лікуючим лікарем і по можливості фіксується за допомогою магнітофонного запису. При цьому потрібно ураховувати, що заподіяні у момент нападу хвилювання, потрясіння могли притупити пам'ять, спричинити помилкове сприйняття, спотворення дійсності. Такі показання вимагають особливо ретельного аналізу і критичної оцінки.

Огляд місця події обов'язковий незалежно від того, де був напад - на відкритій місцевості або в приміщенні. Він дозволяє встановити обстановку здійснення злочину, виявити сліди знаряддя, що застосовувалось, а також викинуті або втрачені предмети. В ході провадження огляду потрібно перевірити обставини, що суперечать поясненням потерпілого і свідків, виявити можливі негативні обставини, характерні для інсценування грабежу або розбою.

Провадження огляду місця події може здійснюватися у присутності потерпілого і свідків-очевидців. Вони можуть дати пояснення, показати, де відбувалася подія, звідки з'явилися нападники, в якому напрямі втекли і т. ін.

При цьому можуть бути знайдені найрізноманітніші сліди і предмети (кинуті, забуті або залишені в результаті боротьби), необхідні для встановлення деталей події, кількості нападаючих, організації їхнього розшуку, ідентифікації злочинців і використаного ними транспорту.

По слідах (утоптана земля, прим'ята трава, поламані кущі, недопалки, залишки попелу і ін.) можна знайти місце засідки. Сліди пострілу, місце і характер розташування стріляних куль, гільз, дробу, пижів дають можливість визначити вогнестрільну зброю, що застосовувалась, з якої відстані велася стрільба, напрям пострілу, місце, де знаходився стріляючий.

При здійсненні нападу звичайно відбувається безпосередній контакт злочинця з потерпілим, в результаті якого на одязі можуть залишатися так звані «сліди нашарування» (волосся, волокна, забруднення і т. ін.). Їх треба виявити, описати в протоколі і залучити до справи. Предмети, якими користувалися злочинці (зброя, інструменти і т. ін.), також можуть бути джерелами або носіями мікрооб'єктів (мікросліди, мікроволокна, мікроречовини).

Разом з місцем події оглядають також одяг потерпілого, а за наявності тілесних ушкоджень проводять огляд.

Якщо злочинець встановлений і затриманий, він також може бути підданий огляду в цілях виявлення на ньому слідів боротьби або ознак, на які вказав потерпілий.

Допит (підозрюваного) обвинуваченого. Якщо злочинець затриманий на місці події, допит його може бути початий з пропозиції розказати все по порядку про вчинений напад. При цьому з'ясовуються питання про його появу і дії на місці затримання, знайомство з потерпілим, рід занять, місце проживання і роботи і т. ін. При виявленні в затриманого зброї, речей або грошей, встановлюються їхнє походження і приналежність. Якщо на його одязі або тілі знайдені пошкодження, з'ясовують причину, час і механізм їх виникнення. Посилання на алібі слід перевірити в деталях показаннями осіб, на яких він посилається [6, c. 538]. Допит неповнолітнього обвинуваченого, згідно КПК України, повинен проводитися у присутності захисника. На розсуд слідчого або прокурора в ньому може брати участь педагог, а при необхідності лікар, батьки або інші законні представники. В ході допиту, окрім обставин справи, з'ясовуються умови життя і виховання, коло знайомих і друзів, поведінка в громадських місцях і т. ін. Це важливо для встановлення причин і умов здійснення злочину, що розслідується.

В процесі розслідування грабежів і розбоїв, особливо вчинених групою осіб, порівняно часто виникає необхідність в проведенні очної ставки як з потерпілим, так і між учасниками нападу, що сприяє усуненню суперечностей в показаннях допитаних, уточненню ролі кожного з його учасників. Особливо це важливо у випадках, коли один із співучасників, визнавши свою вину, показує з приводу інших, а ті ухиляються від надання правдивих показань [10, c. 208-209].

Пред'явлення для пізнання проводиться з дотриманням загальних процесуальних правил, передбачених ст. ст. 174 і 175 КПК України. Проте при розслідуванні грабежів і розбоїв є особливості. Переживши потрясіння, потерпілий часто знаходиться в стані сильного хвилювання, переживає почуття страху, що може негативно вплинути на хід і результати пізнання. В цих випадках перед провадженням пізнання необхідно проконсультуватися з лікарем про стан потерпілого, можливості провадження впізнання, при необхідності забезпечити участь лікаря.

Іноді злочинці з ціллю ухилення від відповідальності змінюють свою зовнішність, переодягаються. Тому при пред'явленні для пізнання потрібно вжити заходи, щоб обвинувачений мав той же вигляд, що й при здійсненні нападу.

Обшук проводиться негайно після встановлення підозрюваного. При його провадженні основну увагу звертають на відшукання знарядь здійснення злочину і речей, викрадених в потерпілого.

Знаряддя злочину, викрадені гроші, речі можуть бути заховані в тайниках, обладнаних в підвіконнях, туалетах, меблях, на сходових клітках, в сараях, сміттєзбірниках. Вилученню підлягають всі предмети, які могли використовуватися як знаряддя злочину (кастети, запальнички у вигляді пістолета, саморобні ножі, стилети і ін.).

Слідчий експеримент і відтворення обстановки і обставини події проводиться для уточнення на місці події умов і обставин нападу, перевірки показань потерпілого або обвинуваченого про механізм спричинення тілесних ушкоджень, з'ясування взаємного положення потерпілого і нападаючих, можливості в конкретних умовах здійснити дії, на які вказав потерпілий або свідки, і т. ін. Це необхідно і у випадках, коли на початковому етапі розслідування із яких-небудь причин не проводився огляд місця події, і обстановка його зазнала зміни [19, c. 20]. Важливо пам'ятати, що у вигляді експерименту допустимі тільки дії, які не загрожують життю і здоров'ю його учасників, не суперечать нормам моральності.

Судові експертизи призначаються для встановлення фактів і обставин при дослідженні пошкоджень на тілі підозрюваного, потерпілого, а також слідів і інших речових доказів.

Судово-медична експертиза призначається для з'ясування ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення знаряддя, способу і часу їхнього спричинення. За допомогою цього виду експертизи також з'ясовують походження, групову приналежність крові і інших виділень організму, виявлених на потерпілому або обвинуваченому.

При необхідності встановлення вогнестрільної зброї по стріляних кулях і гільзах, знайдених в ході розслідування грабежів і розбоїв, призначається судово-балістична експертиза. Якщо на речових доказах знайдені сліди папілярних узорів (на знаряддях або викрадених предметах), то для встановлення особи, що залишила їх, призначається дактилоскопічна експертиза. По цих справах іноді також призначаються криміналістичні і судово-біологічні комплексні експертизи з метою вирішення питань про походження або склад органічних і неорганічних мікрочастинок, знайдених на одязі, тілі підозрюваного або потерпілого.

За допомогою криміналістичних експертиз можна встановити - чи є даний предмет холодною зброєю, чи цією зброєю заподіяні пошкодження і ін. Методом електрографії, наприклад, можна визначити невидимі сліди металізації, що залишилися на одязі або тілі потерпілого, що дозволяє встановити, якою саме зброєю або предметом вони залишені [39, c. 435].

Розшук злочинця представляє собою цілий комплекс слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. По характеру задач розшукові дії зводяться до: а) встановленню особи злочинця; б) виявлення і затримання злочинця.

Для встановлення особи злочинця слідчий повинен знати: ознаки його зовнішності, особливі прикмети, біографічні дані, рід занять, спосіб життя і інші відомості. З цією метою проводиться допит потерпілого і свідків, огляд місця події, огляд потерпілого. На підставі зібраних даних слідчий будує розшукові версії як про обставини здійснення злочину, так і про причетних осіб, які перевіряються шляхом провадження слідчих дій і розшукових заходів.

Одночасно з розшуковими діями слідчого по встановленню особи злочинця за його завданням працівники карного розшуку проводять оперативно-розшукові заходи в цілях збору відомостей про нього. Вирішення загальної розшукової задачі може здійснюватися по спільно розробленому плану тактичної операції «Встановлення особи злочинця».

Така взаємодія виражається в одночасному проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, взаємному інформуванні про хід їх виконання і результати, сумісному обговоренні зібраних даних, побудові на їхній основі нових версій і т. ін. При цьому слідчий лише визначає задачу оперативно-розшукових заходів щодо встановлення особи злочинця, а методи її вирішення вибирають самі оперативні працівники [8, c. 65].

Встановивши особу злочинця, слідчий винен його знайти. З цією метою з'ясовуються місця його можливого перебування, коло родичів і знайомих, обставини і причини відсутності в місці постійного проживання, інші фактичні дані, необхідні для побудови обґрунтованих розшукових версій.

Основні слідчі дії: допити родичів, сусідів, товаришів по службі; провадження обшуку при отриманні відомостей про місце знаходження розшукуваного; накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, що поступає на його адресу, на адресу родичів і близьких знайомих або виїмка її і ін. Слідчий також має право направляти до слідчих органів інших міст і районів, де може бути виявлений злочинець, окремі доручення і розшукові вимоги.

Згідно КПК України, слідчий може доручити відповідному слідчому або органу дізнання іншого адміністративно-територіального району провести слідчі і розшукові дії. В межах міста або свого району він зобов'язаний особисто провадити слідчі дії. Розшукові ж дії слідчий може доручити органу дізнання свого району незалежно від території, на якій вони повинні виконуватися.