39

ПЛАН

ВСТУП......................................................................................................................с. 3

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГРАБЕЖІВ ТА РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ...........................................................с. 4

2. Обставини, що підлягають доказуванню...........................С. 19

3. СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ЗАДАЧІ РОЗСЛІДУВАННЯ...............................с. 21

4. ТАКТИКА ПОЧАТКОВИХ СЛІДЧИХ ДІЙ...............................................с. 26

ВИСНОВОК...........................................................................................................с. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................с. 37

ВСТУП

Грабежі та розбої – одні з найпоширеніших злочинів, спрямованих на незаконним заволодінням майном іншої особи, що поєднується з насильством над нею. Однак, незважаючи на це їх криміналістична характеристика та методика розслідування залишається недостатньо дослідженою у криміналістичній літературі. Є лише методичні допомоги і статті по розслідуванню окремих видів таких злочинів.

Слід підкреслити практичну значущість розробки методики розслідування цієї категорії злочинів на початковому її етапі. Кількість таких злочинів за останнє десятиріччя виросла у декілька разів. Аналіз практики показує, що багато грабежів та розбійних нападів скоюється організованими групами протягом довгого часу. Як правило, кожний подальший злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються ґрунтовним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між спільниками, маскуванням місць заховання викраденого майна, наявністю постійних каналів його збуту.

Злочинці нерідко змінюють райони здійснення окремих злочинів, форми їхньої протиправної діяльності досить різноманітні і динамічні. Вони постійно удосконалюють способи реалізації злочинних задумів і приховання слідів злочинів, а також методи протидії розслідуванню. Саме тому своєчасно присікти і успішно розслідувати злочини названої категорії досить важко. Про це свідчить і порівняно невисокий ступінь їх розкриття.

В даній роботі основним завданням є криміналістичне дослідження грабежів та розбоїв, характеристика їх класифікації і криміналістичної характеристики, аналіз обставин, які підлягають доказуванню, типові слідчі ситуації та задачі розслідування, а також початкові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

1. Криміналістична характеристика та класифікація грабежів та розбійних нападів

Аналіз теоретичного матеріалу, присвяченого криміналістичній характеристиці злочинів в цілому, а також класифікаційних і змістовних особливостей грабежів і розбоїв дозволяють в її структурі виділяти наступні елементи: 1) дані про суб'єктів; 2) дані про об'єкти; 3) дані про обстановку; 4) моделі механізму злочинів; 5) дані про результати і наслідки таких злочинів.

Суб'єкти грабежів і розбоїв. Криміналістично значущі властивості особи злочинця можна розділити на три групи: 1) біологічні, які включають статеві, вікові, анатомічні, фізіологічні і інші ознаки; 2) психічні, які свідчать про інтелект, емоційну і вольову сфери індивіда; 3) соціальні, які характеризують його суспільний статус, професійну приналежність, сімейний стан, місце проживання, рід занять, відносини з іншими людьми і ін.

Грабежі і розбої в основному скоюються особами чоловічої статі - 92%. Жінки скоюють такі злочини найчастіше у складі групи в якості пособниць, іноді - організаторів і підбурювачів. Грабежі і розбої більш характерні для вікової групи з 14 до 18 років.

Здійснення грабежів і розбоїв неповноліттями має тенденцію до значного зростання. Так, за даними російських криміналістів тільки 10% грабежів і розбоїв в 1992-93 рр. було вчинено особами у віці від 14 до 18 років [33, c. 434], а за відомостями українських криміналістів в ті ж роки скоювалося розбоїв неповноліттями в межах 12,8%.

Майже дві третини (63,6%) осіб, що скоюють грабежі і розбої, не працює або мають випадковий заробіток, тобто тимчасову, одержувану від випадку до випадку яку-небудь роботу.

Потрібно відзначити, що в організованих злочинних групах багато їх лідерів, особливе після 30-ти років для прикриття своєї злочинної діяльності, реалізації викраденого майна і відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, прагнуть відкрити якусь фірму, зайнятися підприємництвом, тобто зовнішньо легалізувати джерела отримання прибутків.

Інтелектуальний рівень осіб, що скоюють грабежі і розбої, порівняно невисокий (більшість з них має середню або незакінчену середню освіту), проте це не перешкоджає у ряді випадків розробляти і здійснювати досить складні і винахідливі плани злочинів, використати різноманітні засоби протидії розслідуванню, способи приховання слідів і т. ін.

Більшість осіб, що скоюють грабежі і розбої, не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі. Їхній спосіб життя характеризується вступом до короткочасних фактично шлюбних відносин, нетривалим співжиттям з жінками, нерідко ніде не працюючими, або мають непостійну роботу, ведуть аморальний спосіб життя. Близько 28 % осіб, що скоюють грабежі і розбої, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності і мали злочинний досвід.

Приблизно 85% осіб проживають по місцю здійснення грабежів і розбоїв, близько 10% - приїхали з інших міст або селищ для здійснення таких злочинів - "гастролери". Невелика кількість осіб, що мають злочинний досвід, вважають за краще скоювати злочини за межами основного місця проживання - 5%. Деяка частина злочинців (10-15%) не мають постійного місця проживання і перманентно кочують з однієї місцевості в іншу, нерідко не маючи при собі документів, що засвідчують їхню особу або пред'являючи підроблені документи, що утрудняє їхній розшук і ідентифікацію.

Кількість грабежів і розбоїв, скоюваних групою осіб, має значну питому вагу і чітко виражену тенденцію до збільшення [31, c. 606]. Так, по Україні в 1996 року таких злочинів було зареєстровано 31,6 %, в 1997 - 33,9%, в 1998 - 58,8%, в 1999 - 53,1%, в 2000 - 55,2 % .

Ступінь організованості найменший в групах, що скоюють грабежі. Такі групи нестійкі, складаються нерідко тільки з неповнолітніх, або з неповнолітніх і осіб у віці 18-20 років. Ці особи знайомляться по спільному місцю навчання, роботи, проживання, сумісного проведення часу. Намір вчинити перший злочин дозріває немовби випадково, під впливом зовнішніх обставин. Надалі такі групи після одного-двох злочинів розпадаються самі по собі, або трансформуються в більш стійкі і організовані групи.

Другий тип груп відрізняється більшим ступенем організованості. В її склад входять особи, давно знайомі по місцю проживання, роботи, навчання, відбування покарання, пов'язані спорідненістю, загальними проблемами, захопленнями [13, c. 96]. Сам спосіб життя (небажання працювати, вчитися, бродяжництво, наркоманія, заняття проституцією, незаконним бізнесом і ін.) об'єднує людей такого кола осіб, включаючи неповнолітніх, залишених без опіки батьків, що ведуть, у свою чергу, антисуспільний спосіб життя, п'яницями, що знаходяться в місцях позбавлення волі і т. ін. Тому їхня діяльність розрахована на достатньо тривалий термін, в них виділяються лідери, плануються, як правило, у загальних рисах дії по підготовці, здійсненню і прихованню слідів злочину, налагоджуються канали збуту викраденого.

Третій тип груп створюється з розрахунком на тривалу спільну діяльність, відрізняється високим ступенем організованості, ретельним підбором і перевіркою членів, що залучаються до неї, дисципліною і неухильним підкоренням її керівнику, розподілом функцій між її учасниками не тільки під час здійснення злочинів, але також в ході їхньої підготовки і приховання, маскування злочинної діяльності, реалізації викраденого і т. ін. Цими групами злочини скоюються завжди продумано, по наперед підготовленому плану, організовується підстраховування, прикриття, транспорт. Члени таких груп озброєні, завжди готові застосувати зброю, діють рішуче і жорстоко по відношенню до своїх жертв. В характері злочинців домінують такі риси як агресивність, цинізм, непохитна спрямованість до досягнення злочинної мети, зухвалість, готовність йти на ризик [40, c. 97-98]. Багато хто з них фізично добре розвинутий, мають спортивну підготовку, майстерно володіють вогнестрільною зброєю, а також водінням автомашин і мотоциклів.

Риси вдачі особи багато в чому обумовлюють вибір способу здійснення злочину. Ступінь запитів злочинця, його досвід, упевненість або невпевненість, в своїх силах, інші риси його вдачі впливають на постановку цілі, вибір предмета посягання і жертви [34, c. 81-82]. Так, одні злочинці скоюють грабежі і розбої частіше, але задовольняються невеликими розмірами викраденого, інші, більш професійні і зухвалі, скоюють грабежі і розбої рідше, але прагнуть заволодіти крупними сумами грошей, цінним майном, підбирають протягом порівняно довгого часу відповідний об'єкт, жертву, обстановку.

Предмет посягання грабежів і розбоїв. Частіше всього предметом посягання при здійсненні грабежів і розбоїв є гроші (85%), у тому числі і іноземна валюта, які виступають в якості універсального засобу для задоволення найрізноманітніших людських потреб. При цьому злочинці прагнуть передусім заволодіти вільноконвертованою валютою. Гроші виступають предметом посягання по всіх видах грабежах і розбоях.

Вибір грошей в якості предмета посягання пояснюється і тим, що злочинцям не потрібно організовувати реалізацію викраденого, до того ж деякі з них добре усвідомлюють можливість використання даних про таке майно і самого майна слідчими органами для їх розшуку і викриття.

Іншу велику групу предмета посягання утворює різне майно (78,2 %). Коло майна, що викрадається, досить широке: частіше всього, як вже наголошувалося, це ювелірні вироби, телерадіоапаратура, комп'ютерна техніка, одяг, взуття, спиртні напої, рідше - автомобілі, меблі, цінні вироби, предмети мистецтва, продукти харчування, тварини. Частина викраденого майна злочинці продають, як правило, через знайомих, реалізаторів; іншу частину дарують родичам, дружинам, співмешканцям і ін.; третину використовують для певної особистої мети (в якості їжі, пиття, обстановки свого житла, одяг і ін.). При цьому потрібно відзначити, що тільки в 21,8% випадків злочинці заволодівали тільки грошима, а в 15% випадків задовольнялися тільки якимсь конкретним майном. В більшості грабежів і розбоїв спостерігалося заволодіння злочинцем як грошима, так і представляючими для нього інтерес або загальновизнану цінність майном (63,2%).

Особливу групу предметів посягання складає майно, вилучене з цивільного обігу: зброя, боєприпаси, вибухові пристрої і вибухові речовини, формений одяг, наркотичні засоби, отрута і ін. Іноді такого роду майно викрадається з ціллю подальшого перепродажу, для особистого споживання (наркотики), але частіше використовується в злочинних цілях - як засіб або знаряддя здійснення грабежів і розбоїв [15, c. 63].

Предмет злочинного посягання тісно пов'язаний з місцем його знаходження і зберігання (квартира, будинок, банк або інша установа, підприємство, організація) і потерпілим - власником або відповідальним за збереження майна, що викрадається. При постановці цілі злочину злочинцями оцінюються і аналізуються названі три елементи в їх взаємозв'язку: предмет посягання - місце його знаходження - жертва. Якщо ж майно, що викрадається, знаходиться безпосередньо при потерпілому (гроші, ювелірні вироби, носильні речі) враховується звичайно два основні елементи: предмет посягання і жертва. В той же час злочинцем ураховуються різні компоненти обстановки нападу: просторово-часові чинники, присутність інших осіб, можливість швидко втекти з місця злочину і ін.

Характер, кількість і обсяг майна, що викрадається, в сукупності з умовами його знаходження, наявністю або відсутністю, тих або інших запобігаючих злочинному посяганню заходів істотно впливають на зміст підготовки до здійснення злочину, способу здійснення злочинних намірів, вибір і особливості використовуваних знарядь і засобів [22, c. 87].

Жертвами грабежів і розбоїв є різні категорії громадян і посадових осіб. Серед потерпілих осіб чоловічої статі більше (61,5 %), осіб жіночої статі - 38,5 %. В той же час потрібно відзначити, що при здійсненні вуличних грабежів і розбоїв питома вага жінок стає вищою - до 50-60 %, а при здійсненні нападів на банки, магазини, житлові будинки, автомашини - навпаки, нижчою. Це пояснюється тим, що жінка за межами приміщення представляє собою більш привабливий об'єкт для нападу із двох причин: 1) менше шансів на те, що злочинцю дадуть відсіч, чинитимуть опір; 2) на жінці, як правило, більш дорогий одяг, є ювелірні вироби із золота, срібло і т. ін. Останнім часом почастішали випадки грабежів і розбоїв на дівчаток шкільного і дошкільного віку, які у зв'язку з приведеними обставинами стають жертвами нападів із сторони як неповнолітніх, так і дорослих злочинців [45, c. 12-13].

Як показує вибірковий аналіз кримінальних справ, жертвами грабежів і розбоїв є особи всіх вікових категорій, проте більшість з них - особи молодого і зрілого віку: від 18 до 60 років. 13,5 % потерпілих складають неповнолітні, 16,7 % - особи, старші 60 років.

Що стосується вікової категорії потерпілих після 60-ти років, то ними найчастіше стають пенсіонери. При цьому серед них можна виділити дві категорії потерпілих.

Одна категорія складається з осіб досить заможних, які продовжують займатися трудовою, комерційною діяльністю (вирощування худоби і птахів, овочів, фруктів, баштанних, заняття бджільництвом, виноробством і т. ін.), колекціонуванням і ін. Значна частина таких потерпілих (до 60 %) проживає в передмістях, в сільській місцевості.

Інша категорія потерпілих - самотні немолоді люди, найчастіше жінки (близько 80 %), що не ведуть активної трудової або підприємницької діяльності, але користуються іноді репутацією забезпечених осіб, що накопичили раніше грошові кошти, мають цінне майно і т. ін. В результаті нападів на таких осіб злочинці заволодівають, як правило, невеликими сумами грошей, відкладеними такими потерпілими "про чорний день" або малоцінним майном. Хоча іноді злочинцям вдається викрасти в таких осіб і досить цінні предмети.

Потерпілі від грабежів і розбоїв характеризуються самими різними сферами діяльності і способом життя, соціальним статусом, освітою, світоглядом і психологією. У принципі, немає жодної людини, застрахованої від здійснення по відношенню до неї грабежів і розбоїв.

Та все ж можна виділити, спираючись на наукові дослідження і аналіз судової практики, наступні групи потерпілих.

1. Тип "необережних" потерпілих. Складають категорію осіб, які, маючи при собі гроші, цінні речі і інше, пересуваються одні за темного часу доби, іноді по малолюдних, погано освітлених вулицях, не замикають дверей квартир, відкривають їх, не спитавши хто і навіщо прийшов, підвозять випадкових, незнайомих людей і т. ін.

2. Тип "легковажних" потерпілих. Вільний час проводять в барах, ресторанах, дискотеках, легко вступають в контакти з незнайомими людьми, розпивають спиртні напої, вживають наркотичні засоби, хваляться своїми речами і прибутками, ведуть аморальний спосіб життя, дають майнову характеристику місцю роботи, керівникам, колегам, з якими співробітничають. Такі особи або самі стають жертвами грабежів і розбоїв, або, не усвідомлюючи можливих наслідків, дають необхідну інформацію про осіб, які надалі стають жертвами таких злочинів.

Серед таких потерпілих бувають не тільки особи молодого, але і досить солідного віку.

3. Тип "довірливих" потерпілих. Дана категорія потерпілих часто стає жертвами грабежів та розбоїв. Нерідко злочинець використовує ті обставини, що жертва самотня, потребує підтримки, шукає дружні відносини з ним або навіть закохана в нього. Такі особи, не питаючи посвідчень або інших документів, впускають незнайомих людей, що назвалися працівниками міліції, різних комунальних або наглядових служб, знайомими відсутніх у цей момент членів сім'ї, в своє житло.

4. Тип "обережних" потерпілих. Як правило, це заможні громадяни, що часто мають при собі або в своєму будинку значні суми грошей, цінне майно, або особи, які по своїх службових функціях охороняють, перевозять, мають по місцю своєї роботи грошові кошти (касири, продавці, інші працівники магазинів, банків, підприємств, інкасатори і ін.). Вони усвідомлюють віктимність свого положення, своєї роботи, а тому через службові розпорядження, інструкції або житейську обережність, вживають заходи по охороні увіреного майна або майна, власниками яких є вони або їхні родичі, близькі.

Такі особи мають при собі або по місцю роботи і проживання вогнестрільну, газову і іншу зброю (як в законному, так і незаконному порядку), обладнали такі місця охоронними системами, наймають охоронців і ін. Вони прагнуть не вступати в близький контакт з випадковими, малознайомими, "неперевіреними" людьми, психологічно готові дати відсіч нападаючим [38, c. 227].

Узагальнення кримінальних справ показує, що по роду занять потерпілими від грабежів і розбоїв ставали: працівники промислових підприємств - 11,3%, сільськогосподарських - 9,7%, працівники сфери обслуговування - 14,8%, службовці фінансових підприємств - 4,4%, підприємці і працівники комерційних структур - 21,6%, працівники державних і громадських установ і організацій - 22,4%, непрацюючі - 16,8%.

Таке процентне співвідношення груп потерпілих лише відносно характеризує їхній професійний і соціальний статус, оскільки багато осіб вимушено переорієнтувалися в роді занять, в професії, числяться за конкретним підприємством, але фактично там не працюють і, навпаки вважають себе безробітними, хоча й трудяться на різних підприємствах, в організаціях і в приватних осіб без належного оформлення трудової угоди.

Досить значний відсоток непрацюючих потерпілих (а він набагато вище середньостатистичного рівня безробітних по країні) свідчить про те, що велика частина таких потерпілих має незаконні прибутки від різного незаконного роду діяльності: наркобізнес, проституція, валютні операції, торгівля зброєю, купівля - продаж викраденого майна, ігровий бізнес, приватне перевезення, легально не оформлені види підприємництва, а також перебуває на утриманні яких-небудь спроможних осіб, родичів, подружжя [26, c. 33-35].

Частіше потерпілими були місцеві жителі - 86,6%, кількість потерпілих-приїжджих від грабежів і розбоїв складало 13,7%.

Особливу категорію потерпілих складають іноземні громадяни. Більшість з них працюють, вчаться, займаються підприємництвом, купівлею-перепродажем валюти.

Іноземні громадяни, що займаються в Україні бізнесом, стають об'єктом підвищеного інтересу для грабіжників. Останні враховують не тільки наявність в іноземців крупних сум вітчизняної і зарубіжної валюти, цінного майна, але і те, як ними організований бізнес, з ким вони підтримують зв'язки, легальний або нелегальний рід занять, промисел таких громадян [29, c. 425]. Так, нерідко іноземні громадяни займаються контрабандою, перевезенням і збутом наркотиків, купівлею-продажем валюти, незаконною торгівлею і ін. Враховується і те, що іноді іноземні громадяни незаконно проникають на територію України або проживають з порушенням правил обліку по місцю проживання, тому перевірити, чи знаходиться конкретний громадянин іноземної держави в певному населеному пункті, чим займається, чи виїхав в інше місто або покинув межі України, вдається не завжди.

Жертвами грабежів і розбоїв стають і громадяни України, працюючі за рубежем або виїжджають туди для закупівлі товарів, розрахунків з іноземними партнерами, придбання автомобілів, в якості туристів. Такі громадяни стають жертвами нападів як на території України, так і зарубіжних країн, де їх "вичислюють" співвітчизники, що займаються злочинним промислом [42, c. 316].

Поведінка потерпілих у момент злочину характеризується по-різному. Так, близько 50% потерпілих намагалися активно захищатися, чинили опір нападаючим, близько 15% звали на допомогу, 3% переслідували злочинців, 5% намагалися ухилитися від нападу, бігти і понад 27% не робили ніяких дій для припинення грабежів і розбоїв [17, c. 28]. Пасивну поведінку потерпілих можна пояснити тим, що напади найчастіше скоюються раптово, несподівано для жертви, нерідко чисельність нападаючих перевершує кількість потерпілих, злочинці супроводжують напад насильством або реальною загрозою його застосувати, нерідко використовуючи вогнестрільну і холодну зброю, а також інші засоби. В результаті потерпілий часто розгублюється, ним опановує страх за своє життя або життя своїх близьких, і не знаходить засобів і можливостей для протидії злочинцю [5, c. 207-209]. Віддаючи злочинцю матеріальні цінності, потерпілий намагається зберегти великі цінності - життя і здоров'я, хоча в такому разі останні залишаються в руках злочинців і важко передбачати як поведеться злочинець по відношенню до жертви після заволодіння майном останньої.

Активна позиція потерпілого по захисту свого майна, життя і тілесної недоторканності, нерідко стає несподіванкою для злочинців, бентежить їх, примушує вдаватися до втечі, сприяє їхньому швидкому затриманню.

По-різному характеризується поведінка потерпілих після здійснення грабежів і розбоїв. Велика частина потерпілих від грабежів і розбоїв звертається до правоохоронних органів відразу або через декілька годин після здійснення злочину. Іноді такі повідомлення поступають від громадян, яким стало відомо про напад від потерпілого або які були свідками-очевидцями, або від медичних працівників станцій "швидкої допомоги" або лікарень, куди були доставлені потерпілі. В останньому випадку потерпілі не звертаються безпосередньо в міліцію у зв'язку з серйозними травмами, шоковим станом і т. ін [11, c. 49-50].

Лише незначна частина потерпілих звертається в міліцію через добу і більше. Причини затримки з подачею заяв вони пояснюють страхом перед погрозами злочинців, моральною пригніченістю, нерішучістю, думками про те, що злочинців все одно не знайдуть, а ходити на допити і брати участь в слідчих діях - тільки втрата часу.

Нарешті, існує і така категорія потерпілих, які взагалі не звертаються із заявами до правоохоронних органів, що веде до латентності грабежів і розбоїв, до здійснення нових злочинів особами, що своєчасно не притягаються до кримінальної відповідальності [28, c. 203].

В тих випадках, коли грабежі і розбої скоюються злочинцями-професіоналами, враховуються дані про жертву в комплексі. Залежно від відповідної оцінки приймається рішення про підготовку і здійснення злочинів, визначаються співучасники, розподіляються ролі, підбираються спосіб, знаряддя і засоби, обстановка і т. ін. В діях непрофесійних злочинців, випадкових і нестійких груп при здійсненні злочину домінуючу роль грає один або декілька чинників, пов'язаних з особою жертви. У ряді випадків виникнення наміру здійснити грабіж чи розбій щодо якої-небудь особи пов'язано з врахуванням її поведінки і ситуації, що склалася [37, c. 298]. Проте в жодному разі злочинець не випадково обирає певну особу об'єктом злочинного посягання. Характер зв'язку між злочинцем і жертвою багато в чому визначає спосіб дії по підготовці, здійсненню і прихованню злочину, а іноді і вид злочину.

Найбільш значущий зв'язок між злочинцем і потерпілим, що виражається в тому, що вони до здійснення злочину були знайомі або потерпілий знав злочинця, тобто міг повідомити про нього які-небудь відомості демографічного або ідентифікаційного характеру.

Обстановка грабежів і розбоїв. Більшість нападів скоюється в містах - 75 %, в населених пунктах сільської місцевості - 20 % і за межами населених пунктів, приблизно - 5 %. Це цілком закономірно, оскільки в містах, особливо великих, зосереджена значна частина заможних людей, банків, фірм, підприємств, великих ринків, магазинів, складів і т. ін. Тому тут же концентрується переважна частина професійних злочинців, рецидивістів, а також "дрібних", починаючих злочинців, які, проходячи через сито сприятливих і несприятливих життєвих обставин, можуть бути втягнуті в коло професійної і організованої злочинності. Велика кількість людей, що проживають в містах, сама міська інфраструктура створюють більш сприятливі умови для здійснення і приховання злочинів, в тому числі грабежів і розбоїв.

В сільській місцевості зосереджено меншу кількість грошових коштів, цінного майна, до того ж життєдіяльність кожного жителя сільського населеного пункту на виду. Ці обставини обумовлюють набагато меншу кількість грабежів і розбоїв, а також те, що більш ніж в 60 % випадків такі злочини скоюються не місцевими жителями, хоча, в той же час, відомості про об'єкти, що цікавлять їх, одержують від жителів даного населеного пункту або від колишніх його жителів або від тимчасово проживаючих в ньому осіб.

Грабежі і розбої, скоювані за межами населених пунктів, пов'язані з пересуванням потерпілого з одного населеного пункту в інший у зв'язку з особистими або службовими, діловими обставинами на певному транспорті (частіше всього автомобільному) або пішки. Нападаючі в таких випадках або наперед знають про наявні цінності, гроші в потерпілого, або одержують тим або іншим шляхом таку інформацію від нього самого: в розмові, бачать крупну суму грошей в нього в гаманці і т. ін.

В процентному співвідношенні місця здійснення нападів можна розділити на п'ять великих груп: 1) установи, підприємства, організації (банки, пункти обміну валют, магазини, офіси, адміністративні будівлі і приміщення, і ін.) - 4,7 %; 2) відкрита місцевість (парки, сквери, вулиці, дороги, лісопосадки і ін.) - 56,9 %; 3) територія, приміщення або споруди, що примикають або є частиною будинку, будівлі (під'їзди, закриті двори, парадні, сходові майданчики, ліфти) - 11,6 %; 4) транспорт (частіше всього особистий або громадський автотранспорт, в якому потерпілий може бути водієм або пасажиром - 2,1 %; 5) житлові будинки і квартири - 24,5 %.

За даними Г. А. Чорного розбої, скоювані на житло, залежно від виду останнього розподілялися таким чином: приватні будинки - 22,5 %, квартири - 73,5 %, кімнати в готелях і гуртожитках - 2 %, дачні будови - 2 %.

При виборі місця здійснення нападу злочинці надають перевагу будинкам, розташованим на околиці населених пунктів, об'єктам без охорони або необладнаним сигналізацією, неосвітленим і безлюдним місцям, знайомій місцевості.

Менш тяжкі злочини - грабежі, в більшості скоюються на відкритій місцевості і направлені на заволодіння майном окремих громадян.

Більшість грабежів і розбоїв скоюється у вечірній час - з 18 до 24 годин: відповідно 53,2 % і 58,3 %. Якщо до них додати напади, скоювані після півночі, то відповідні показники складуть 68,2 % і 74,2 %. Напади, поєднувані з вбивством, в більшості своїй припадають на вечірній час - 40,7 % і після півночі - 28,1 %, що у результаті складає 68,8 %. Досить значна кількість нападів, поєднуваних з вбивством припадає на ранковий і денний час (31,2 %), що пояснюється випадками нападів на банки, магазини і інші підприємства і установи за робочого часу, особливо, відразу після відкриття, перед обідньою перервою, незадовго до закриття, коли там мало відвідувачів, а в посадових і матеріально-відповідальних осіб на руках або в касі є значна кількість грошей або отриманий (приготовані до відправки) цінний товар, майно [44, c. 40].

При аналогічних нападах, на житлові будинки, квартири у ряді випадків цей час також розцінюється злочинцями як сприятливий, оскільки можуть бути відсутні дорослі, працюючі мешканці, а удома залишаються немолоді люди і діти.

При здійсненні нападів на водіїв автомашин злочинці також вибирають найчастіше темний час доби, вказують маршрут і місцевість, які вони добре знають, в тому числі глухі місця, безлюдні вулиці або дороги, з тим, щоб у результаті позбавити водія можливості орієнтуватися на місцевості, попросити про допомогу, роздивитись нападаючих і т. ін. Слід зазначити, що в останні три - чотири роки зафіксовано неодноразові напади злочинних груп на автобуси з туристами і підприємцями [30, c. 34]. При цьому злочинцями наперед підбирався темний час доби і зручні для нападу місця по маршруту руху автобуса.

Таким чином, час доби і характер місця, де знаходиться об'єкт посягання, істотно впливають на вибір моменту здійснення нападу.

Злочинці прагнуть зробити напад раптово (несподівано) для потерпілого, стрімко, витрачаючи на нього мінімальну кількість часу. Так, час нападів на відкритій місцевості, як правило, не перевищує 1-2 хвилин, в службових приміщеннях - 5-7 хвилин і в житлових приміщеннях - 30 хвилин. І лише коли бажаний результат швидко не досягнутий, а умови дозволяють знаходитися в приміщенні безперешкодно, напади супроводяться тортурами над жертвами і можуть тривати до декількох годин.

Попереднє вивчення обстановки грабежів і розбоїв шляхом розвідувальних дій відносно режиму роботи об'єкту, особливостей його охорони, порядку виконання працівниками своїх трудових функцій і т. ін. дозволяє злочинцю побудувати модель стандартної обстановки [27, c. 196]. Її оцінка дозволяє йому виділити сприятливі і несприятливі для здійснення успішного нападу обставини. Далі обдумуються можливості (шляхи і засоби) усунення, нейтралізації або зміни, перешкоджаючих здійсненню злочину обставин. Таким чином, з погляду злочинця може бути сприятлива або несприятлива ситуація в цілому або в окремих її обставинах.

Врахувавши наявні відомості про обстановку, злочинець вирішує: а) використати в цілому сприятливі, з його точки зору, умови наявної ситуації; б) змінити деякі обставини в сприятливу для себе сторону; у) використати прийоми і засоби, що дозволяють подолати, нейтралізувати несприятливі умови, обставини на місці. При цьому він може скористатися одним з названих рішень або обрати комбіноване рішення. У результаті планована обстановка повинна дозволити йому: 1) проникнути на об'єкт; 2) подавити можливий опір осіб, що знаходяться там; 3) знайти місця зберігання цінностей, що цікавлять його; 4) заволодіти ними; 5) безперешкодно покинути об'єкт і швидко втекти з місця вчиненого злочину [12, c. 9]. Слід зазначити, що реальна обстановка у ряді деталей, а іноді і істотно відрізняється від запланованої як в сприятливу, так і не в сприятливу сторону.

Помилкове уявлення про обстановку на місці скоюваного злочину може привести до зриву злочинної операції на тій або іншої стадії її розвитку.

Характерні джерела доказів і сліди: окрім загальних, названих раніше, слід виділити і додаткові, до яких потрібно віднести приміщення, де здійснювалася підготовка чергових нападів, місця виготовлення, зберігання і приховання знарядь і засобів злочинів, планів і схем об'єктів злочинних дій, засобів маскування зовнішності, одягу і атрибутів працівників міліції і спецпідрозділів, підроблених документів; сліди численних тілесних пошкоджень, термічної або хімічної дії на тілі потерпілого.