1.Визначення поняття «філософія». Предмет ф-ї, методи та її значення.

Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. коли наукове знання на певному етапі історичного розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то на одні і ті ж самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що суттєво важливо, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи, в ф-ї не існує однозначних і загальноприйнятих положень. Саме тому філософія є особливим видом знання. значення терміну «ф-я» — від грецьких слів філео і Софія — мудрість (любов до мудрості). Вперше термін застосував Піфагор у 5 ст. Філ-я проміжне між наукою та теологією.

До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

• хто така людина і яке місце займає вона в світі? Безсмертна чи смертна людина?

— яка природа світу, Космосу? В чому полягають причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він, є самодостатнім?

• Що є істина і чи відповідають наші знання істині?

— в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Ї чи існує цей сенс взагалі?

— в чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?

— як слід розуміти добро і зло? Що є совість, справедливість, обов’язок ?

— людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні?

На ці та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей пробує відшукати своє власне тлумачення цих життєво смислових проблем людського існування.

Предметом ф-ї є загальні властивості і зв’язки дійсності – природи, суспільства, людини, відношення об’єктивної реальності і суб’єктивного світу, матеріального і ідеального, буття і мислення.

Метод – своєрідний шлях для науки у здобутті знання. У Ф-ї : Індуктивний(Бекон) та дедуктивний ( від загального до конкретного)(Декарт, Спіноза)

Філософія як сфера духовної культури виконує певні соціальні функції: світоглядну і методологічну. Світоглядна ф-ція ф-ї виявляється в тому, що вона осмислює й обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх досягнення, виробляється понятійний інструментарій для аналізу і порівняння різних світоглядів. Методологічна ф-ція - виявляється передусім в тому, що філософія виробляє загальні принципи і норми пізнавальної діяльності.

2. Основні підрозділи філософії. Значення ф-ї для людини.

Структура ф-ї: соціальна ф-я; онтологія (вчення про буття); ф-ська антропологія; етика(спілкування); гносеологія (об’єкт пізнання); естетика (естет-не опанування світом).

Фундаментальна роль належить ф-ї у розвитку й обґрунтуванні культури людства. У теорем. Плані культуро охоронна і культуро творча роль ф-ї полягає у розробці онтології(проблема буття) культури (що у бутті матер. І духовної культури належить до справжніх людських цінностей) Соціал. Цінність ф-ї – її антропологічне призначення(допомогти людині ствердитись у світі не лише як свідомій, а й високоморальній, емоційно чуйній, розумній істоті). У добу загострення глобальних проблем ф-я покликана проаналізувати допустимі межі «інструментального» ставлення до світу та альтернативні шляхи прогресу (нема нічого актуальнішого, ніж збереження життя на землі). Ф-я осмислює стратегічні шляхи загальнолюдського існування, містить у собі заряд гуманістичної дальнодії. В індивідуальному аспекті цінність ф-ї – у пробудженні творчого, осмисленні людиною самої себе, світу та сусп. Поступу в майбутньому. Ф-ції ф-ї: світоглядна; методологічна; істор.; виховна; релігійна; естетична; культурна.