38.Філософсько-естетична концепція Лоуренса та її вияв у романі «Коханець леді Чатерлейн»

Девід Герберт Лоуренс — одна із провідних постатей свого часу, його твори — характерні явища літературного життя 1910—1920 pp. He відмовляючись від класичних форм оповіді, Лоуренс поєднав конкретність бачення і зображення реальності з рухом до символу та міфу. Протестуючи проти «машинізації» життя і людини, Лоуренс запропонував свою програму відродження «природних стихій». З цього погляду він був сприйнятий сучасниками як творець «нової релігії». «Сини й коханці», «Прусський офіцер», «Англія, моя Англія».

роман «Коханець леді Чаттерлей» став предметом судового розслідування; питання про можливість його публікації розглядалося на початку 60-х pp. судом присяжних, покликаних прийняти рішення — є цей роман порнографією чи художнім твором.

його не захоплювали експерименти в мистецтві, він мріяв про зміну та оздоровлення життя, був одержимий ідеєю порятунку людини. Він вбачав головне зло в перетворенні людини на частину соціального механізму, на додаток до державної структури; зауважував у сучасній культурі зловісне тавро дегуманізації. Ставши до краю інтелектуалізованою, вона вбиває безпосередність почуття. Лоуренс не створив якої-небудь завершеної соціальної, філософської чи поетичної системи. Сама ідея завершеності була чужою для його мислення, він сприймав явища в їхньому русі, плинності, був зачарований їхньою мінливістю. Не пристаючи до жодної із філософських шкіл, він перегукувався у своїх поглядах з фрейдизмом і ніцшеанством. Його сприйняття світу пантеїстичне, що особливо яскраво відчутно в його поезії. Відчувається близькість поглядів Лоуренса до вчення грецького філософа Плотіна про «животворний дух», який незмінно присутній у природі. Лоуренс прагнув розширити рамки роману, використавши в літературному творі прийоми, характерні для живопису. був заборонений в Англії аж до 1960 року.

У цьому романі Лоуренс продовжує вперто обстоювати все ті ж погляди: об’єднане королівство розуму та технократії відриває людину від природи, і найважливіші стосунки між людьми – фізична близькість – претворюються на мертвий акт. Конні Чатерлей, одружена з чоловіком-інвалідом, снобом-аристократом, нездатним виконувати подружній обов’язок, знаходить щастя повноцінного кохання з лісником Мелерсом. Сам Лоуренс (син шахтаря і шкільної вчительки) свого часу став коханцем Фріди фон Ріхтхофен – дружини професора Ернеста Віклі, втік з нею до Італії, згодом одружився й прожив із нею майже двадцять років, поки хвороба не обірвала його життя. І сюжет, і знакові подробиці, погодьтеся, дуже нагадують „Леді Чатерлей”. Фріда – єдина жінка Лоуренса, про яку відомо з його офіційної біографії; можливо, тому образ статевого кохання „як воно має бути” в романі має вигляд надто вже специфічний та одномірний, – очевидно, Лоуренс виходив із власного небагатого досвіду. Один із найсміливіших письменників свого покоління, здається, зовсім не був розпусником.

39. Дж.Джойс як засновник модерністського роману у світовій л-рі. Лірично психологічне есе «Джакомо». Народився в Дубліні. Батько національний патріот, мати ревна католичка, брат – єбанат. Вчився в єзуїтському коледжі, пізніше вивчав філософію в Дубліні. 1905 виїхав з Ірландії назавжди в Європу, але всі свої твори присвячував ірландцям. Перша книга, збірка оповідань «Дублінці». 1922 роман «Уліс». «Уліс» - лат назва Одіссея. Роман приніс всесвітню славу. За жанром – інтелектуальний. Відсутній лінійний сюжет, надмірна заглибленість у внутрішній світ героя. Цілком нова організація тексту, форма – потік свідомості. Характерна особливість – переплітаються реальні та міфологічні події. Реальні відбуваються в один день 16 червня 1904 року, з 8 ранку до 2 дня. Два герої, молодий вчитель філолог – Стівен, що втілює духовне начало і рекламний агент – Леон, втілює матеріальне начало. Вони прагнуть себе знайти у світі, їх ставлення до дійсності є оповідною канвою роману. Фігурує також 3 персонажі, дружина Леона Меріон – втілення плотського начала. Проте реальний час у творі розширений, Дублінська дійсність переплітається з античною. Кожен герой має прототип з «Одіссеї». Леон – Одісей, Стівен – Телемах, Меріон – Пенелопа. Роман складається з 3 частин та 18 епізодів, кожен з яких за змістом, пов’язаний з епізодами з Одіссеї. Цей зв'язок невловимий, може бути відчутний на рівні сюжету, проблематики. 2 світи в романі пов’язані між собою, як пов’язані у греків світ небесний та світ земний, земні події у греків знаходять відповідність у небесному світі, який є світом ідей. Одіссея у романі «Уліс» і є тим світом ідей, і всі земні справи знаходять там свої праобрази, взірці. Письменник прагне відтворити не лінійний час, а внутрішньо-людьський, який складається з усього досвіду життя людства. Роман своєрідний мовний експеримент, письменник використовує вишукану метафору та вульгаризми. Улюблений прийом – приховане чи пряме цитування ін творів, монтаж, пародія, сатира гротеск. Після «Улісу» Джойс написав, ще 1 роман – «Поминки за пінноганом», який вважається одним з перших постмодерністських романів. Помер Джойс майже сліпий. «Джакомо» психологічне есе 1914. Рукопис виявлений наприкінці 60-х у формі фрагментів різної величини. Рукопис займав 16 сторінок, існує припущення, що автор робив замітки у різний час, записував власні враження і відчуття, експериментував. Композиція – фрагментарна, зустрічаються всі риси притаманні стилю Джойса, зокрема «Уліса». Є багато автобіографічних фактів. Джакомо з італ. – Джеймс. Автор іронізує над самим собою, оскільки мова йде про кохання молодого вчителя до учениці, якій давав уроки англ. мови. В центрі твору, образ ліричного героя оповідача, який неможна асоціювати з автором, оскільки автор іронізує над своїм героєм. Друга лінія – образ коханої у сприйнятті ліричного героя, і навколишня дійсність у сприйнятті ліричного героя. В основі твору історія кохання, яка перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання і через це пізнати життя і дух епохи. Сюжет розпадається на кілька взаємопов’язаних психологічних ліній: він і вона; внутр становлення героя; осмислення духовної атмосфери епохи, місце в ній митця і особистості. Точка перетину цього всього – свідомість людини. Головний герой, який проходить певну еволюцію свого становлення, поступово складає враження про свою кохану, своє ставлення до неї і навколишню дійсність. Кохання, ставлення до коханої змінюється до лютої ненависті, вона його вабить і водночас відштовхує, любов зникає, зникає і плотське бажання у коханої, герой відроджується духовно, асоціює себе то з Гамлетом, то з Ісусом Христом, а кохану з міщанським світом балакунів. Наприкінці всі речі коханої стають символами, образами поезії ліричного героя письменника. Джойс усвідомлює найвищу мудрість молодості: кохати не чекаючи відповіді; жити навіть коли життя втрачає сенс; творити попри всі обставини, залишаючись вільним.

40. Основні риси творчості Т.Драйзера. Соціально-психологічний роман «Сестра Керрі». Класик ам. л-ри, новеліст, романіст, гром діяч. Проклав дорогу американській л-рі 20ст. Поривав з надмірною вишуканістю стилю. Творець жанру соц-псих роману, прагнув синтетично охопити дійсність, відходив від новелі стичності і мозаїчності ам л-ри. Набільше досягнення роман «Американська трагедія» 1925р.. Народився в штаті Індіана у сім’ї робітника, після навчання в Індіанському університеті, став кореспондентом. Його захопленнями була філософія Спенсера, теорія біологічного детермінізму, за якою виживав найсильніший. Суспільство – джунглі, людська гонитва за щастям – щурячі перегони. Критична цінність його творів – звинувачував не людину зокрема, а капіталістичне суспільство, яке розвиває у людей прагнення до збагачення, породжує егоїзм, прагматизм та індивідуалізм. Без цих рис людина не може вижити. Герої – або примітивні провінціали, або люди які добиваються щастя і збагачуються. Романтизм, реалізм і психологізм надто реально змальовують навколишню дійсність, відчутна витонченість стилю. Письменник немає тяжіння до практицизму і розрахунку. Композиція у Драйвера строга, логічна, романи тяжіють до відцентрованих, доля людини на тлі суспільного життя. У творах дійсність пізнає людина вперше, осмислює по своєму і пристосовується, життя змушує робити ті, чи ін вчинки. Люди іграшки долі, але всі мріють розбагатіти – це їх недолік. В останнє десятиліття творчості, взявся за публіцистику, політичні есе, вийшла книга «Трагічна Америка», брав участь у антивоєнних конференціях. «Сестра Керрі» 1900р. виданий 1910р. Автор засуджує не героїню, а американське суспільство, основна проблема – успіху і моральних цінностей. Успіх – пов'язаний з утратою людяності, він не є самоцінним, не дає відчуття повноти щастя, перетворюється на гонитву за примарою. Драйзер показує, якою ціною купується успіх в Америці – ціною приниження і угод з власною совістю. Головна героїня Кароліна здобула успіх і рахунок у банку, не гребуючи ніякими засобами. Фермерська дочка залишає дім, приїжджає в Чикаго до сестри Міні. Її спонукала розкіш міського життя. За логікою свого характеру і суспільної моралі, вона спочатку стає утриманкою комівояжера Друе, а згодом і директора ресторану Герствуда. Шляхом компромісів із власною совістю, шляхом морального падіння, Керрі стає співачкою. Моральний щабель Керрі цілком зумовлений американським розумінням щастя. Вона навіяло їй концепцію життя в якій не залишилось місця для праці, чесності і альтруїзму. Керрі кинула Герствуда щойно він втратив роботу. Успіх Керрі, аморальний і безрадісний обертається поразкою. А історія Герствуда розкриває той факт, що кожен американець може стати безробітним і скочуватись дедалі нижче. Роман можна вважати біографією, але стежачи за її життям автор розкриває картини життя тогочасної Америки – умови праці на фабриках і т.д. Міні бере у сестри плату за проживання. Автор ділить людей на такі, які чинять за законами серця і ті які за законами розуму.

41. Критика американської дійсності у романі Т.Драйзера «Американська трагедія». Класик ам. л-ри, новеліст, романіст, гром діяч. Проклав дорогу американській л-рі 20ст. Поривав з надмірною вишуканістю стилю. Творець жанру соц-псих роману, прагнув синтетично охопити дійсність, відходив від новелі стичності і мозаїчності ам л-ри. Набільше досягнення роман «Американська трагедія» 1925р.. Народився в штаті Індіана у сім’ї робітника, після навчання в Індіанському університеті, став кореспондентом. Його захопленнями була філософія Спенсера, теорія біологічного детермінізму, за якою виживав найсильніший. Суспільство – джунглі, людська гонитва за щастям – щурячі перегони. Критична цінність його творів – звинувачував не людину зокрема, а капіталістичне суспільство, яке розвиває у людей прагнення до збагачення, породжує егоїзм, прагматизм та індивідуалізм. Без цих рис людина не може вижити. Герої – або примітивні провінціали, або люди які добиваються щастя і збагачуються. Романтизм, реалізм і психологізм надто реально змальовують навколишню дійсність, відчутна витонченість стилю. Письменник немає тяжіння до практицизму і розрахунку. Композиція у Драйвера строга, логічна, романи тяжіють до відцентрованих, доля людини на тлі суспільного життя. У творах дійсність пізнає людина вперше, осмислює по своєму і пристосовується, життя змушує робити ті, чи ін вчинки. Люди іграшки долі, але всі мріють розбагатіти – це їх недолік. В останнє десятиліття творчості, взявся за публіцистику, політичні есе, вийшла книга «Трагічна Америка», брав участь у антивоєнних конференціях. «Американська трагедія» 1925р. Якщо у «Сестрі Керрі» автор говорить про брехливість лозунгу американська мрія, то у тут говорить про його злочинність. Всі реклами і т.д. провокують людей до злочинів. В центрі провінційний хлопець Клайд, син проповідників. Потрапляє до міста, де живе його багатий дядько. Він захоплюється будинками і життям і вважає багате життя найбільшим щастям. В готелі, де Клайд працює посильним, він стає егоїстичним і жорстоким. З дитинства він прагне прилучитися до багатої верхівки. Він зовні красивий, але духовно убогий. Коли працює в цеху, в нього закохується робітниця Роберта. Коли йому випадає шанс досягти мети завдяки одруженню з багатою Сандрою, а на перешкоді стоїть бідна Роберта – він холоднокровно сплановує вбивство, яке не викликає мук сумління і нагадує бізнес. Обвинувачуючи Амер в тому, що вона морально губить молодь, Драйвер говорить про небезпеку, як загрожує Америці. Клайд повністю поділяє погляди і упередження суспільства. Він детермінований ним. Роберта завагітніла, і топиться, але він її не рятує спеціально. Важливе місце займає опис судового процесу над Клайдом. Драйзер переконує читача, що суд в Ам по рабськи служить інтересам капіталу. Всю відповідальність він покладає на суспільство. Загибель Клайда символізує крах американських можливостей, американського способу життя.

42. Тема втраченого покоління у світовій л-рі поч. 20ст. "Втрачена генерація" — назва, що позначила неформальну літературну єдність (фраза сягає епіграфа до роману Е. Хемінгуея "Фієста"). Витоки світогляду, що створив цю єдність, корінилися у почутті розчарування подіями та наслідками першої світової війни, яке охопило письменників Західної Європи та США. Хоча герої "втраченої генерації" – переконані індивідуалісти, їм не байдуже фронтове товариство, взаємна допомога, співчуття. Найвищі цінності, що їх сповідують герої, — це щира любов і віддана дружба. До теми "втраченої генерації" зверталися у своїй творчості Е. Хемінгуей (романи "Фієста", "Прощавай, зброє!"), Р. Олдінгтон ("Смерть героя"), Е. М. Ремарк ("Три товариша"). Р.Олдінгтон поет, прозаїк, критик, есеїст, перекладач. Письменник великої внутр культури. Написав 8 романів. Всі пройняті темою війни. Народився в сім’ї адвоката, вчився на юриста, але вибрав літературу. Розпочав діяльність, як імажиніст. 1916 пішов добровільно на фронт, де був поранений. По-новому дивився на модерністів. Поважав Лоуренса, про інших казав, що в них забагато песимізму, цинізму і ненависті до людей. В його творчості – любов, співчуття до людини. Перший роман «Смерть героя» 1925р. «Усі люди вороги», «Донька полковника». За жанром інтелектуально псих романи. Важлива риса стилю поєднання сатири і ліричного пафосу, велику увагу приділяє внутр переживанням героя. Більша частина роману, внутрішні монологи. Відносив себе до реалістів, але за рисами був і модерністом. Уряду творчість не сподобалась, він виїхав з Англії. Помер у Франції. «Смерть героя» почав роботу у 1918р., закинув, взявся у 1929, написав за 2 місяця. В основі сюжету доля англійця Вінтерборна. Роман антивоєнний, водночас, це безпощадна сатира на дрібнобуржуазну, післявікторіанську Англію. Правдиво зобразив побут, традиції провінційних міщан, оскільки сам був з такого середовища. Високий рівень узагальнення у романі, у публіцистичних відступах роздуми про життя, смерть, голод, кохання, мистецтво. Роман написаний у формі спогадів, тому більша частина роману внутрішні монологи. Оповідь ведеться від імені товариша головного героя, який знав його за життя і став свідком його смерті. Роман є доцентровим. Навколишня дійсність передається через сприйняття її головним героєм. Головний герой митець за покликом, тому одна з ключових проблем мистецтво. Структура. Роман називають « джазовим романом » - одна з осн рис імпровізація, відсутність будь яких правил. В романі дуже різні переходи – від сатири, до лірики, цим висловлюється ставлення до подій. Підзаголовки кожної частини – музичні терміни. Роман побудований як біографія головного героя. Долю героя простежує автор не послідовно, а фрагментарно, в міру виникнення спогадів. Роман починається з кінця, зі звістки про смерть головного героя. За тиждень до перемир’я героя розстрілюють кулеметом. Це розцінюється як самогубство. «Хто винен у смерті Джорджа»? Автора хвилюють не лише наслідки, але й причини, він хоче з’ясувати причини війни, а також зрозуміти трагедію втраченого покоління. Починає з’ясовувати я справжній адвокат. Еріх Марія Ремарк — німецький письменник-реаліст. Провідна тема його творчості – тема безглуздої жорстокості війни та понівеченої долі молодого покоління — розкривається в романах "На Західному фронті без змін" (1929), "Повернення" (1931), "Три товариша" (1937). Вісімнадцятирічним юнаком пішов на війну, записавшись добровольцем, і до кінця війни був у окопах Західного фронту. П'ять разів був поранений. Він одним з перших розповів "окопну" правду про першу світову своїм романом "На Західному фронті без змін", відкрив тему "втраченої генерації" у світовій літературі .Дія роману "Три товариша" відбувається десять років потому", як закінчилася перша світова війна. Автор реалістично змальовує кризовий стан у республіці. Роман тяжіє до ліричної сповіді, що її веде один з головних героїв Роберт Локамп. Його друзі — головні герої роману — колишні однокашники, а потім однополчани — Отто Кестер і Готфрід Ленц. Вони утримують невеличку автомайстерню і таким чином виживають у скрутні часи. Молоді люди різні за характером, здібностями, уподобаннями. Їх єднає солдатська дружба, закони фронтового братства, чесність і відданість товаришу. Жорсткі слова, скепсис, цинізм, холоднокровність, чорний гумор у розмовах – це тільки броня, що захищає їхню чутливість, ніжність, біль. "Три товариша" – роман не стільки про час історичного зламу, скільки про людину, яка вийшла з війни і силиться встояти на ногах у хисткому повоєнному світі. Вони воюють з хижацькою мораллю, людською підлістю, душевною ницістю. Фронтові друзі чинять опір тим, хто прагне нажитися на чужій біді. Повноту їхніх душ виказує ставлення до Пат, коханої Роббі. Друзі оточують її — беззахисну, хвору, чарівну — увагою, що нагадує лицарське служіння. Чому вони такі? Через що так цінують життя, дружбу, людяність? Бо побували на фронті, бо смерть неодноразово зазирала в їхні обличчя. Дос-Пассос родом з США, навчався в Іспанії. 1917р. антивоєнна історія «Три солдати» - принесла визнання, під час Ісп громад війни разом з Хемінгуеєм повернувся до Ісп. Написав 42 романи, есе, п’єси. Найбільше досягнення – трилогія «42 паралель», 1919р.

43. Творчість Е.Хемінгуея. Загальна характеристика. Стиль письменника. Символічний зміст та жанрова своєрідність філософської повісті-притчі «Старий і Море». (1899—1961)Ернест Хемінгуей – легенда американської літератури ХХ століття, лауреат Нобелівської премії (1954). Кореспондентом він побував майже в усіх "гарячих точках" планети, виступав на боці ополченців у буремній Іспанії 1936—1937 років, вистежував фашистські субмарини біля берегів Америки, брав участь у відкритті Другого фронту в 1944-му. У його філософсько-психологічних творах "Фієста" (1926), "Прощавай, зброє!" (1929), "По кому подзвін" (1939), "Старий і море"(1952) та ін. створено портрет Людини бурхливого ХХ століття. Ернест Хемінгуей народився в американському містечку Оук-Парк у родині лікаря. Хлопчиком захоплювався музикою і живописом, багато читав. Закінчивши школу, почав працювати в газеті, де осягнув найперші заповіді газетяра. У 1918 році шофером санітарної машини він потрапив на італійський фронт першої світової війни, був важко поранений, дивом видужав. Проте війна назавжди відбилася в його світогляді. "Старий і море" (1952) Головний герой повісті – старий кубинський рибалка, який кожного дня протягом свого життя виходить у море, проте майже злидарює. Всі деталі його побуту, рибальського знаряддя, зовнішності несуть на собі нищівний відбиток виснажливого життя, лише очі старого "мали колір моря і блищали весело і переможно". Після майже трьох місяців повсякденного невезіння старий Сантьяго не втрачає надії на вдале рибальство, навіть передчуває справжню здобич. В основу повісті покладено суто реалістичний сюжет . У морі він веде триденний двобій з велетенським марліном. Це чесне протистояння гідних супротивників на рівних умовах. Старий веде розмову з рибою, немов з розумною істотою, з товаришем, гідним супротивником, своїм двійником; у його діях і роздумах розкривається філософська мудрість і духовна непоборність справжньої людини. Та насолодитися смаком перемоги йому не судилося: численна зграя хижих акул розшматувала виборену ним здобич, і це був не двобій, а злочинний напад. Старий захищав рибу, відбиваючись від ненажерної зграї, віддаючи всі сили, проте побороти хижу стихію не дано людині. Про переможний двобій з рибою йому нагадував лише велетенський кістяк, що лишився після розбою акул. Розгублений рибалка дошукується, чи то була перемога, чи поразка в його житті: "Вони здолали мене... Таки здолали". Сенс перемоги відкриває його надійний товариш, хлопчик Маноліно: "Не вона ж вас здолала." Він є духовним спадкоємцем старого Сантьяго, уособленням наступного покоління незламних духом. Це своєрідна "одіссея" у пошуках власного "Я". Попри зриму поразку, старий підсвідомо відчуває перемогу, недаремно в бідній рибальській хижці йому знов, як у молоді роки, сняться грайливі левенята. Система образів повісті може бути розглянута як двоїста: з одного боку, вона має реалістичний характер, з іншого, — філософсько-символічний. Філософсько-символічний підтекст твору розкриває поставлені в узагальненій формі найважливіші теми й проблеми: людина і природа, сенс буття, спадкоємність поколінь, життя і смерть, правда і кривда, добро і зло тощо. Старий Сантьяго набуває значення усього людства, а хлопчик Маноліно уособлює молоду непоборну генерацію. Притчова природа твору надає багато тлумачень образам (наприклад, риба – символ мети, випробування власного "Я", сенсу життя; образи акул постають символом непереборності ворожих обставин, безчестя натовпу). Ернест Хемінгуей підкреслює ідею непереборності людини, твір ніби вчить, що не буває безнадійних ситуацій, доки людина жива і відчуває себе людиною: Людину можна знищити, а здолати неможна".

44. Своєрідність розкриття теми іспан. війни у творчості Е.Хемінгуея „По кому подзвін" еволюція образу Хемінгуеївського героя у творі. Починається громадянська війна в Іспанії, про це - один з найкращих романів Хемінгуея 40-х років – «По кому подзвін». Це масштабний трагічний роман про громадянську війну. Починається 2св війна, громадянська війна н Іспанії програна. Наскрізна думка роману сконцентрована в епіграфі, що є цитатою з філософської проповіді анг. поета і філософа Джона Дона. Але це думки самого Хемінгуея. Саме частиною людства відчуває себе герой роману Роберт Джордано, що приїхав воювати в Іспанію. Важлива думка, як закінчується роман: «Якщо ми переможемо тут і зараз, то ми переможемо». Це вже не „я", а „ми". Це міркування Джордано, він висловлює, помираючи, ще одну думку, "Життя гарна штука, і за неї варто битися". Знову різниця із Фредеріком («Прощавай зброє»), що називав життя трагедією, результат якої вирішений. У цій книзі, звучить настрій розгубленості. Автор говорить, що в людини є обов’язок перед людством, кожна людина повинна усвідомити його наявність, і добровільно взяти його на себе. Він розуміє, що якщо вони будуть продовжувати цю операцію, то загине і він і іспанські партизани, які йому допомагають. Він прийняв на себе виконання цього обов'язку, йому це важливо не в військовому плані, а як виконання обов'язку перед людством. У цьому романі відбувається ще одна цікава річ із погляду поетики. Хемінгуей завжди пише від 1-ї особи, він все показує через призму особистості. Він знищує позицію автора-всезнайки. Автор може тільки тим або іншим чином представити персонажі, але себе він повинен обмежувати. Те, що робить герой, необхідно поставити в контекст загальних подій, щоб ми побачили життя особистості і загальної ситуації війни в Іспанії. Якщо в «Прощавай зброє» герой не надто причетний до подій, не знає чого бере участь у війні, то в 2-му романі герой пройняти й подіями, виграти чи програти є для нього справою честі. Ідея роману – кожна людина відповідальна перед усім людством за свої вчинки. Сюжет: Роберт Джордан, вчитель, отримує завдання підірвати міст в той час, як почнеться наступ республіканців. Потрапляє у невеликий партизанський загін, який мав йому допомогти. Автор показує розлад в армії республіканців. Роберт знає, що план ворогові відомий, але не може переконати командування змінити його. В загоні зустрівся з Марією, яку партизани підібрали; її батьків вбили фашисти, над нею познущалися. Вони покохали одне одного. Близькість смерті загострила їх почуття. Сторінки в романі присвячені коханню, є шедевром прозової лірики. Джордано підриває міст, але його важко поранено, він невзмозі йти і залишається прикривати відступ своїх друзів, а сам приречений померти на самоті. В останні хвилини життя надіється на перемогу. Та перед самою смертю дізнається, що республіканці програли. Він не втрачає надії: можливо інший наступ буде вдалий, а своїм життям він гордиться. Епіграф до твору: людина – часточка людства відповідальна за нього, але все людство відповідальне за кожну людину зокрема, бо кожне життя цінне і дзвін дзвенить за кожною людиною.

45. «Тема втраченого покоління» у творчості Е. Хемінгуея («Фієста», «Прощавай зброє»). Е.Хемінгуей народився 1899 у США у заможній родині. У своїх ранніх творах Хемінгуей згадує рідне місто, свою сім’ю («Лікар і його дружина»). Закінчив тільки школу в Оук-Парку. «Фієста» виходить 1926р - це розповідь про групу американських емігрантів, що живуть в Європі після І св війни. Герой роману Джсйк Барнс розповідає про свою особисту трагедію: він був поранений під час війни і це мало для нього негативні наслідки, як чоловіка. Щоб якось розвіятись, вони з дружиною їздять по кабаках Монмартру, шалено веселяться на фієсті в Памплоні. Барнс не тоне у жалості до самого себе, а зберігає духовну стійкість. Вистояти допомагає природа, яка виступає цілителем його душевних ран. Роман написаний від першої особи і читач переживає все, що відбувається з героєм. 3 Джейком ми йдемо на роботу, милуємось Парижем, потрапляємо до Іспанії. За долями Барнса, Брет Ешлі та їхніх друзів-доля цілого покоління, чия юність минула в окопах війни. Ще не змужнівши, вони постарішали від війни. Разом з людьми нищились ідеали, мрій молодих поколінь. Втративши віру, вони нічого не здобули натомість. Недарма одним з епіграфів до свого роману Хемінгуей поставив слова Гертруди Столін «Усі ви-втрачене покоління». "Втрачене покоління" в романі-це насамперед Брет Ешлі та її оточення. Її наречений загинув на війні, сама вона побачила медсестрою в госпіталі багато страшного. До «Втраченого покоління» належить й англійський аристократ Майкл, наречений Брет, що пройшов війну і повернувся з неї розчарований. Протиставленням цій компанії є Роберт Кон — типовий американець, яки є фоном, на якому яскравіше проявляються герої. Роман побудований на контрасті. Кон, все виставляє на показ, переживання та ін. Барнс та його друзі їх приховують, намагаються забутися в роботі, пиятиці, природі. "Прощавай зброє". Протиставлення війни та кохання. Його герой-американський юнак Фредерік Генрі - лейтенант італійської армії, американець. Поранений, він лікується у госпіталі і знову повертається на війну, згодом дезертирує. Разом з Кетрін, медсестрою що чекає від нього дитини, тікає в Швейцарію. Любов героїв прнизана почуттям катастрофи. Під час пологів Кетрін помирає, він залишається один вбитий горем. Війна і кохання, життя і смерть переплітаються в цій книзі. Усі герої твору ставляться до війни негативно. Війна нищить людей не тільки фізично, а й морально. Чудовий хірург Рінальді втрачає любов до життя. Вжахнувшись такої війни Генрі виходить з неї.

46. Поєднання реалістичних та романтичних тенденцій в творчості Ф.Фітцджеральда. Поняття Джазової доби. Характеристика роману «Великий Гетсбі». 1894-1940. Новатор американської л-ри, письменник романтист реалістичного складу. Створив 5 романів. У творчості тема втраченого покоління набула суто американського звучання (зумів поєднати американську мрію з темою втраченого покоління – цей синтез сформулювався у нього у понятті «джазове покоління»). 1920 «З цього боку раю» - шалений успіх. 1926 «Рік Джазу», 1922 «Сумні молоді люди», 1925 «Великий Гетсбі». Завдяки Ф. визначення «джазова доба» міцно закріпилося за цим періодом. Він став кумиром молоді, та її літописцем. Називав тодішній час добою крайнощів. Джаз означало спочатку секс. Згодом стиль танців і нарешті музику. Коли говорили про джаз мали на увазі нервову неврівноваженість, саме таке ексцентричне життя описував у своїх творах Ф., герої – романтичні і яскраві, але втративши віру у всі ідеали відчувають себе спустошеним. Автор намагається показати приреченість джазової доби. Джазове покоління – втрачене американське покоління. Ф. став живим втілення американської мрії, від нього чекали нових творів, які б доводили показовість реального життя. Після написання «Великого Гетсбі» Ф сказав, що знайшов себе у цьому романі. Роман став одним з найвищих досягнень амер л-ри. У центрі трагедія молодої л-ни, яка зробила мрію основою свого життя і заплатила життям за вірність цій мрії. Конфлікт – між чистолюбивим прагненням романтичної особистості та жорстокою дійсністю, у якій діють вовчі закони. Герой після І св. війни займається бутлегерством, щоб привернути увагу Дейзі, яка вже була одружена, з якою він познайомився ще до війни. Мораль – Гетсбі добився успіху, але повністю не втрачає душу, не перетворюється в прагматика, багатство для нього не є самоціллю, а потрібне для втілення мрії, яка уособлюється зкоханням. З іншого боку всі його мрії були ілюзією, бо світ про який він мріяв був фальшивим, пронизаним матеріальним і невартим таких жертв. Головний засіб – подвійне бачення – новаторство Ф.Поступове розкриття контрасту в міру розвитку сюжету – це поєднання протилежностей, завдяки цьому методу Ф розкриває всі образи. На початку твору Гетсбі видається негативним героєм: не вміє вести себе у товаристві, не вміє говорити, гості не відчувають до нього поваги. Епітет «великий» іронія, яка є одним з полюсів подвійного бачення. Та згодом Гетсбі виявляється романтиком та мрійником, який вірить у свої юнацькі ідеали. Поступово образ набуває романтичних рисі суть епітету «Великий» наближається до нового значення. Стиль роману - об’єктивність. Нік Каравел – оповідач, який говорить від імені автора і його коментарі не є нав’язливі, ми сприймаємо Гетсбі очима Ніка. Мова – емоційна, насичена, іноді доходить до поезії в прозі.

47. Творчість Д.Стейнбека. Ідейно художній зміст роману «Грона гніву». Реаліст, поєднував романтизм, натуралізм і символізм. Твори пов’язані інтересом до естетики, містики землі і «народної наддуші». Був під впливом теорії колективного-підсвідомого Юнга. Надавав великого значення колективізму (від Я до Ми). Творам властиві викривальні тенденції. В Америці його називали романтичним натуралістом і радикальним гуманістом. Романи «Грона гніву»1939р; «Зима тривоги нашої» 1961р. За останній – нобелівська премія. Народився в Каліфорнії, твори присвячував каліфорнійцям, вчився в Стенфорді, курс не закінчив, бо втратив віру у доцільність вищої освіти (так, як і я). наймався на різні наймані роботи, переймався долею робітників найманців, писав про них статті у газеті. Писав про них як про добрих людей. У 1937р виходить повість «Про мишей і людей», яка приносить визнання і стає бестселером року. За зароблені гроші купив велосипед і мандрував по Америці. «Грона гніву» Жорстокі закони світу сильніші за волю людини. Автор порушує проблему добра і зла в людині, самотності, взаємодопомоги, американського індивідуалізму. Один з найкращих романів Америки 20ст. Автор розповідає про долю фермерської сімї Джоудів. Постає справжня Ам зі своїми багатствами та злиднями. Єдиний вихід із становища для бідняків – їх єдність. Пів мільйона розорених рухається на старих машинах на південь, вони у відчаї – немає бензину, грошей, роботи, їжі. Колись на Заході існували вільні землі, предки Джоудів були сміливими людьми, які відстояли свою землю від набігів індійців. Але з часом тут з’являються представники торгових і промислових фірм. Діди і батьки сучасних фермерів втрачають право власності на землю, орендують землю в Оклахомі. Головою і душею сімї була мати, жінка, яка володія надзвичайною силою волі. Її образ – одне з найбільших творчих досягнень Стейнбека. В ньому втілено багато рис естетичного ідеалу: простонародна мудрість, віра у свій народ, мужність перед випробуваннями. Ні чоловік матері, ні її чоловік, ні 16річний син Ел, ні брат Джон, ні дочка Роза не вірять в перемогу. Родина розпадається, бо кожен хоче придбати власний дім. Але з цього середовища виходять справжні борці за право робітника. До них належать старший син Том та колишній проповідник Кейсі. У перших частинах вони не відрізняються від інших (Том стривожений розоренням, Кейсі проповідує Слово Боже). Пізніше Кейсі усвідомлює справжню суть релігії (стає на чолі забастовки і гине від руки поліцейського). Том вирішує помститись за друга боротьбою за права народу.

48. Жанрова своєрідність, філос. зміст і проблематику роману В.Голдінга «Володар мух». В.Холдінг – англ. прозаїк ХХ ст., сприймався як класик. Свої романи називав притчами (це засіб вираження морально-філософських роздумів письменника.. Головне не змалювання, а вираження смислу). “Володар мух” (1954) приніс визнання і славу, отримав Нобелівську премію. Твір-пародія на роман Р.Баллантайна “Кораловий острів”.«Володар Мух»– форма філософської притчі; автор оповідає історію групи хлопчаків, закинутих на безлюдний острів, які спочатку весело будували своє суспільство і демократично вибирали лідера, а потім їхня демократія почала перетворюватися на тоталітарне правління. Цивілізована громада обертається на плем’я, а його члени на диких звірів. На щастя, хлопчиків рятують від неминучої загибелі англійські моряки, які повертають їх до цивілізації. Персонажі: Джека, який є атиподом Ральфа. Джек погоджується з Ральфом укладати правила життя на острові. Коли малюкам почав увижатися страшний звір, котрий ніби виходить з моря, Джек не задумуючись заявляє: “Якщо звір є, ми його вб'ємо!”. Спочатку полювання нічого дітям окрім розчарування і ще більшої агресії не приносить, потім, сховавши за масками свою зовнішність, підлітки починають перетворюватися на плем'я. Саме маска дала змогу Джекові досить швидко позбавитися “сорому та людської свідомості.” Полювання на звіра перетворюється у полювання на дітей. Гинуть Саймон, Роха, мало не гине і лише випадково рятується Ральф. Хлопчики, які в недалекому минулому співали молитви, вихваляючи Господа, стали здатними без докорів сумління розтоптати людину. Роха знаходить на острові ріг-мушлю, символ демократії і свободи, пропонує скликати збори, встановити правила, обрати Ральфа ватажком. Він вважає, що люди можуть дійти спільної думки, домовитися про встановлення порядку і суворо його дотримуватися. Саймон втілює образ Христа. Саме він розкриває сутність Звіра, якого так бояться малюки. Вирушає на його пошуки, на вершині відбулася його розмова із Володарем мух, страшною свинячою головою на палі, яку діти принесли в жертву вигаданому чудовиську. Хлопчикові відкривається істина, що Звір - невіддільна частина кожної людини-це її страх. Образ Володоря мух - визначальний у романі, дослівний переклад - Сатана. Звір - це і розбуджене в частині хлопчиків зло, втілення тваринного начала у темній людській душі. Загибель Саймона, вбитого тими, кому він ніс одкровення, передає біблійну сцену Христового розп’яття, без картин воскресіння. Шлях Ральфа - це шлях людини до пізнання страшних істин про себе та про світ. З образом Ральфа у романі пов'язався символ вогню. Для Ральфа вогонь - остання і єдина надія на повернення до цивілізації. У кінці роману настає раптовий happy end. “Тут існує неминуче море зла, але є там і маленька жевріюча надія. Смисл даної притчі не в тому, що зло дрімає і може прокинутись в людині, а в тому, що людина здатна впоратися зі злом, яке пробуджується у ній.

49. Д. Селінджер та його роман «Над прірвою у житі». Особливості та проблематика. Джером Девід Селінджер народився в Нью Йорку. Там минуло дитинство письменника. Його вигнали із кількох приватних шкіл через неуспішність. Далі він вчився в військові школі, тоді ж почав писати. С. був капітаном фехтувальної команди. Певний час майбутній письменник відвідував літер. курси, тут він і написав перше своє оповідання "Підлітки". У 1942р С. призвали до армії, де вій прослужив 2р, брав участь у 2 світ. війні. На фронті було не легко, він потрапив до шпиталю з нервовим зривом. Оповідання друкувались одне за одним. «Над прірвою у житі»- посів перше місце в списку американських бестселерів. Роман психологічний із елементами соціального. Форма роману - роман-сповідь. Розповідь ведеться від 1-ої особи з використанням шкільного сленгу. Тема — зображення психології підлітка, важкий процес його подорослішання. 2 основні конфлікти: - між особистістю та суспільством; -внутрішній конфлікт героя: пошук самого себе та контактів з людьми, небажання дорослішати. Гол. герой - 17- річний Холден Колфілд, який лежить в санаторії для душевно хворих і розповідає про події, що трапились з ним рік назад. Герой - юнак із чутливою душею, розвиненою уявою, культурною основою, лінивий, неправдивий, непослідовний, егоїстичний. Він багато читає. Не чужий він і до музики. Автор знайомить нас з героєм у момент гострої моральної кризи: коли зіткнення з навколишнім світом виявилось для Холдена нестерпним. Зовнішньо цей конфлікт зумовлено кількома обставинами. 1) після багатьох попереджень Холдена відраховують за неуспішність, привілейованої школи, - на нього чекає нерадісний шлях додому, тим більше його виключили з 3-ох інших коледжів з тих же причин. 2) Холден осоромився і як капітан шкільної фехтувальної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне знаряддя своїх товаришів. 3) Холден сам дає підстави для складних взаємин з товаришами. Він дуже сором'язливий, уразливий., злопам'ятний, часто грубий, насміхався з друзів. Проте найбільше його пригнічують пануючий у США дух загального обману і недовіри між людьми. Його турбує "відсутність простої людяності в відносинах". Гол. герой звинувачує сучасну йому Америку у лицемірстві, зухвальстві, бездушності. Проблема роману значно ширша, ніж проблема юнака Холдена. Це проблема морального та соціального буття усього американського суспільства. Героя виключали із шкіл та коледжів через погану успішність, причини якої криються не у відсутності здібностей чи не бажанні вчитися, а у конфлікті юнака з с-ством. Директор, і вчитель історії говорить на прощання Холфріду, що "життя -це гра", і "треба грати за правилами", жорстокими і брехливими. Холден не хоче, чи не може грати за цими правилами. Звідси його небажання діяти. Особливо дістається від Холдена американському мистецтву. Холден вважає себе тупоголовим. Насправді ж він дуже добре знає та розуміє ті речі, які він любить, наприклад літературу. Кульмінацією роману є слова Голдена про те, чим він мріє займатися в житті. Він собі уявляє, діти граються серед жита. Тисяча дітлахів, і довкола жодної дорослої людини, крім самого героя. І він стоїть на краю страшної прірви, і повинен ловити малюків щоб вони не впали у прірву, бо це прощання з дитинством. Героя дуже турбує перехід зі світу дитинства до світу дорослих. У любові до Аллі та Фібі втілюється вся любов Голдена до дітей, далеких від світу дорослих. Великому світу Голден може протиставити тільки світ дітей, яких потрібно охороняти від дорослих. Діти - ще не зіпсовані. Символіка твору: 1)червона мисливська шапка Голдена, яка стає для нього рятівною соломиною, за яку він хапається в скрутну хвилину, знак власної незалежності. 2) качки, що плавали на ставку: його ставлення до всього живого загалом, а не лише до людей чи суспільства.

50. Філософсько-інтелектуальний роман Айріс Мердок- авторка філос. екзин та етичних романів, екзистенц- романів. Риси стилю Мердок: постановка філософських проблем, риси екзистенціалізму, проблема морального вибору, проблема особистості з одного боку та її егоїзму з іншого.

Проблема вибору, боротьба добра і зла. «Чорний принц»- присвячений письменницькій праці, темі минулого, і вічного в мистецтві, відтворює важкий шлях підйому митця до вершини. Екзистенціалістський роман. Роман є поєднанням кількох жанрів: 1) філос. (філософ, осмислення долі людини, відчужений вплив концепцій Сартра, Платона); 2)соц.психол.; 3)детективного. Худ. метод: поєдн. романтизму. реалізму, модернізму. Тема роману: показ життя сучасного Лондона, його інтелігентних кіл та проституток. Ідеї: а)твір пронизує платонівська ідея, яка оволоділа головним героєм Бредні, веде його з темряви до світла, від незнання до знання, від захоплення красою Джуліан до усвідомлення любові як творч. акту.де письменник поєднується з прекрасним, творить «великий» шедевр; б) ідея добра і наміру допомогти; в) ідея чорного року, який висить над героями. Конфлікт твору: протиставлення письменника за покликанням і письменника, що пише заради матер. користі. Бредлі Пірсон – письменник (58р),мріє про написання «великої книги». Друг сімї Баффінів, де чоловік - письм, пише заради грошей. Бредлі стає героєм любовного роману з дружиною друга (Рейчел). Потім закохується в її дочку Джуліан. Добивається її взаємності (це період просвітлення, творчого злету Бредлі).Стає героєм кримінальної історії (звинувачений у вбивстві Арнольда Баффіна). Проблеми твору: кохання, сімейних відносин, письменника і його важкого шляху підняття до вершини; проблема минулого і вічного в мистецтві, випадковості і необхідності в житті. Композиція: 1)осн. ядро- це повість, яку розказує гол. герой Бредлі Пірсон. 2)її обрамлюють передмова видавця і автора, післямова. 3)післямови деяких героїв (Крісгіан, Френсіс, Рейчея, Джуліан) - різні об'єктивні точки зору на одні і ті ж події. події, що відбуваються з гол. героєм випадкові. Вони визначаються злими намірами інших людей, їх відносинами. Це спричинює ситуації, які неможливо уникнути. Назва символічна. Чорний принц -1)рок, що висить над людиною і знищує її; 2)пов'язаний з образом Гамлета, що проходить через увесь твір. Відображає муки душевної боротьби, стремління до правди, світла. Чорний колір відображає стан душі героя. 3)чорний Ерос, кохання, шо керує вчинками героя, веде до загибелі і водночас до творчого просвітлення. Його неможливо подолати. Ерос – Локсій (так званий «вчитель» героя).

33