15. Генрі Філдінг як засновник жанру реалістичного роману в євр літ-рі. Ідейно-художній зміст роману, «Історія Тома Джонса, Знайди».

Філдінг вв. фундатором реалістичного роману. Новим передусім є жанр роману соц-побут психологічний. Реальні картини чергуються глибоким психолог аналізом героїв. Вперше Філдінг вводить розповідь від 3ї особи. В романі присутні всі компоненти худ вираження дійсності (портрети, пейзажі, яскраві побутові сцени, описи, дотепні діалоги, елементи гумору та іронії). Ф. відкриває епістолярну форму написання творів і будує свій роман як живу розповідь, досягає значної майстерності в побудові діалогів. Ця розповідь повна гумору і сатири. У своїх творах він прекрасно зображає люд почуття. На його думку лише розум повинен контролювати пристрасті люд і рятувати її від непоправних помилок. Ф прославляє силу волі і розум людини. В романі зустрічаються теоритич відступи автора, щоб виховати та просвітити читача. Філдінг першим вдався до зображення героїв в типових ситуаціях. В творах Ф. наявний детермінізм (визначеність х-ру людини від навколишних обставин). Частими є міфологічні та історичні порівняння (нд. бійку Моллі з сусідками порівнює з «Іліадою»). «Історія Тома Джонса, Знайди». Тема: зображення формування особистості Тома Джонса на широкому соц-політ тлі Англії сер.18ст. В полі зору не лише доля гол героя, а й всі маси, прошарки, стани соц-політ ситуації. Ідея: автор доходить висновку і викриває буржуаз, злочинне, анг, аристокр.сус-во, в якому обезцінені любов, честь, совість, дружба, і в цьому плані продовжує Свіфта (не вірить в майбутнє буржуазії). Своєрідність: автор не ідеалізує жодного класу, але возвеличує заг-людс якості, які не залежать від походження (чесність, порядність, вірність). Філдінг не втратив віри в життєздатність бурж устрою, бо незважаючи на критику, твір оптимістичний, бо жодна сила не здатна загубити любов Тома і Софії. Роман спрямований проти догм релігії про порядність. Гол принцип: боротьба людини за своє щастя. Ф. вбачає щасливе існування в поєднанні волі і розуму. Ф не проти віри, а проти тогочасної церкви. Сюжет: історія байстрюка, якого підкинули в ліжко бездітного поміщика Олверті. Дія почин з моменту, коли Том Джонс вже дорослий юнак, доброзич, веселий, контактний, приємний. Але не цілеспрямований, швидко попадав під вплив. В нього закохана Софі Вестерн (дочка сусіда), він не наважується думати про неї, його спокусила Моллі (сільс повія). Автор змальовує зло, біди, які, переживають двоє закоханих, і недолік, через який Т.Д. не ідеал. любовник – він має вітер в голові. Кінець – Т.Д. і Софія одружуються. Теорит.відступ – просвітн традиція, щоб виховати та просвітити читача (такі відступи посвячені естетич питаннями): - наявний досвід драматурга, добивається єдності і логічності роз-ку дій; - твір створено за принципом причини та наслідку (наступний епізод випливає з попереднього).

16. Творчість Роберта Бернса. Жанрові особливості, провідні мотиви лірики, новаторство поета.

Видатний шотланський народний поет. Він повязує принципи просвітницького реалізму, елементи сентименталізму з фольклорною традицією (народні пісні, балади, перекази). Він відкрив собі поезію Р.Фергюссона і зрозумів, що шотландська мова зовсім не варварський і відмираючий діалект і може передати будь-який поетичний відтінок - від солоної сатири до ліричних захоплень. Творчість Б пронизана горячою вірою у майбутнє. Мотиви: Вірш “Дерево свободи” присвячений подіям фр революції. Він був надрук лише через 40 років після смерті. У ньому він схвалює страту корол Людовіка 16. Бернс вірить у народ, у його мужність і прагнення свободи. Він схвалює високі моральні якості народу. Весела застільна пісня “Джон ячмінне зерно” закликає до боротьби. Його герої – прості, робочі люди, як кращі представники нації, які життєрадісно і весело сприймають життя. Пейзаж сільський.За жанром: дружні послання, застільні пісні, громанські вірші, сатиричні поєми, епіграми, любовні і ліричні вірші, політ лірика. Теми: кохання (щасливе взаємне), дружба, вірність, жіноча краса, природа, чесна праця, свобода, багато віршів присвячував своїй дружині. У них з особливою яскравістю проявляється демократизм Б і його життєрадісне матеріалістичне світовідчуття. Його друзі такі ж фермери, як і він. Вони витривалі, енергійні і працьолюбні християни. Дівчата й його віршах — сільські дівчата, скромні. Ніколи Б не оспівував знатних дам і їх красу, бо жіночу красу він порівнював з польовими квітами (“Боса дівчина”). Б прославляє любов, як найбільше щастя в житті люд. Тема безсмертя народу - його герої не бояться смерті. Це закохані юнаки і сміливі бійці за батьківщину. Бернс писав сатиричні твори, які мали соціальний зміст. Протиставляв багатих і бідних. Б був ворогом церкви. Його вірші “Молитва святого Віллі”, “Свята ярмарка”, „Два собаки”, „Сон” можна назвати зразками антиклерикальної сатири. Він відрізнявся від сентименталістів і своїм оптимізмом і своїм відношенням до християнства. Розорені фермери перетворювалися на бродяг. Таким бездомним бродягам Б посвятив кантету “Веселі бідняки”. Він висловлює романтичну мрію про майбутнє суспільства в поезії „Чесна біднота”. Художнє новаторство – використовував шотланський діалект + емоційно-забарвлені слова. Значна кількість його віршів — перероблені народні шотландські пісні. Для його віршів характерне повторення приспівів, зачини. У вірші “Дерево свободи” рядки, які римуються зак словом “брат”. Використовує поєднання різних жанрів, ритмів, рядків різної довжини. Вірші відрізняються мелодійністю, ритмом.

??17. Література 17 ст. Загальна характеристика. Літературні напрями, жанри. Основні принципи класицизму 17ст. в історії західноєвропейської літератури є важливим етапом, період найбільш гострої б-би. В ході, якої створювалися худ цінності світового значення і закладалися основи нового демократичного мистецтва. Л-ра 17 ст створювалася в атмосфері революційних боїв. Країни Зх. Європи являли досить строкату картину політичних систем. В Англії відбувалась буржуазна революція, що закінчилась компромісом між буржуазією і дворянством. У Франції ще жив абсолютизм Німеччина була розбита на маленькі князівства. Італія відчувала колоніальний гніт. Основним завданням для всіх країн Європи була ліквідація феодалізму. Це відбивалося на виборі тем творів і худ засобів 17 ст в л-му житті Зх Європи – вік Франції Переживши релігійні війни, в 2 половині 16 ст Франція добилась в 17ст відомої політ стабілізації. Широко розвивалась культура. Разом з ім'ям Декарта на світову арену виходить франц. філософія. Корнель і Рассін створюють нові класичні трагедії. Мольєр пише комедії, які після Шекспіра і до появи Лопе де Вага не знаходять рівних. В л-рі 17 ст чітко виділялись 2 напрями: 1.Класицизм. 2.Бароко. Кожен з напрямів мав свою системну програму. Особливе місце в л-рі 17 ст займало бароко. Песимізм частково втілився у своєрідні естетичні форми мистецтва. Бог став суворою, жорстокою і безпощадною силою. Тема нищості людини перед цією силою звучала в мистецтві бароко. Класицизм виник в університетських кругах. Батьківщина -Італія. Естетичною основою Класицизму була поетика античності, соц.–пол. основою –криза монархічної влади, потреба зміцнити монархію, підкорити інтереси однієї людини інтересам держави. Теоретики: Француа Малерб і Ніколя Буало. Представники у Франції: Корнель, Расін, Мольєр. Принципи К. : 1) строгий поділ на жанри.: високі (ода, героїчна поема, епопея, трагедія.), низькі ( комедія, сатира, байка, пісня); 2) Герої високих жанрів: королі, воєначальники, аристократи; низьких жанрів : представники 3-го класу; 3) Високий жанр прославляють монарха та державну політику; у низьких викривають соціальні та людські вади; 4) Високий жанр – віршами , низький – прозою; 5) Строга заборона змішувати трагічне та комічне; 6) Сюжети, образи, теми – з античної л-ри; 7) Дотримання єдності місця, часу та дії; 8)Мова величава, вилучались фольклорні теми; 9)Особливості класичної п'єси-правильність, раціональна строгість, логічність розвитку сюжету, абстрактність худ образу, багатослівні діалоги і монологи, величні пози і жести. Віддавали перевагу розуму над почуттями, глибокий інтерес до технологічного світу.10.Гармонія і співрозмірність частин, логічна стійкість, лаконізм композиції, простота сюжету, чіткість мови.

18. Романтизм в англійській літературі к.18-поч.20с., його особливості, основні течії, соціально-ісоричний грунт розвитку (поети «озерної школи», Байрон, Шеллі). Хронологічні рамки англійського романтизму майже збігаються з німецьким (1790-1820). Англійцям, у порівнянні з німцями, властива менша схильність до теоретизування й більша орієнтація на поетичні жанри. Зразковий німецький романтизм асоціюється із прозою (хоча вірші писали майже всі його адепти), англійський - з поезією (хоча романи й есе теж користувалися популярністю).Романтизм в Англії сформувався раніше ніж в інших країнах. Передромантизм складався в єдину ідейно-художню систему протягом 30 років, коли зявилися компоненти такі як готичний роман, синтементальна поезія. Початок Англійського романтизму повязують з появою збірки Волдеворта і Колтріджа «Ліричні балади». Анг Р.розвився поступово. Він висміював, те, що ставало літературною нормою. Перший етап А.Р.повязують з поетами «озерної школи». На перший план виходить анг лірика (Блейк). Відродилися жанри нац.лірики (балада, епітафія, ода), звільняються від умовностей класицизму. «Озерна школа» - Вордсворд, Колтрідж. Оспівували північні графства анг, де багато озер. Поет цієї школи зробили значний внесок – засудили класичні принципи творчості, вимагали зобрадення повсякденного побуту, а не помпезності, продовжили традиції сентименталізму, закликали до нац.свідомості, пробудили інтерес до Шекспіра. Одним із основних принципів вважають використання фольклору. Розвивається розмона мова. Відомий твір Колтріджа «Кохання і старість». Байрон - поет, максимально точно і яскраво виразив свою епоху не тільки творчістю, але й всією своєю особистістю й долею. Життєтворчість як один із загальних принципів романтизму. Полеміка із сучасною літературною елітою в сатирі “Англійські барди й шотландські оглядачі” (1808). Подорож по Середземномор'ї. Парламентська діяльність, виступи в захист луддитів. Поема “Паломництво Чайльд-Гарольда” - створення нового, “байронічного”, героя, пересиченого життям й обійнятого тугою молодого блукача. Роль образу автора, ліричного начала. Розвиток жанру ліро-епічної поеми в “східних повістях” - апофеозі романтичного бунтарства (“Гяур”, “Корсар”, “Лара”,). Трансформація героя в активного, що бореться, люблячого, жагучого. Подібність сюжетних мотивів і ситуацій при розходженнях у поетиці. пародія, сатиричний епос, роман у віршах. Мері Шеллі (1797–1851) і її роман “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” (1818). Поєднання традицій просвітительського й готичного роману. Проблема відповідальності вченого не тільки перед людством, але й перед своїм витвором. “Роман-попередження”. Поєднання в головному герої двох особистостей: вченого-раціоналіста просвітительського типу й романтика-індивідуаліста. Полеміка автора з обома типами мислення.